Лекція 19

Креслення загального вигляду.

Складальні креслення

Загальні положення

Креслення загального вигляду (надалі — "креслення ВО") належать до конструкторської документації, що виконується на стадії проекціювання виробу і призначається (після розробки конструктором і внесення змін у результати узгодження зі службами підприємства-виробника) для деталювання й складання робочої документації (складальні креслення, робочі креслення деталей, маршрутні та технологічні карти тощо). Характерною рисою креслення загального вигляду є якомога повна інформація відносно кожної деталі й складальної одиниці в цілому щодо форми, розмірів, взаємодії деталей, характеру з'єднань їх тощо.

Читання креслень загального вигляду

Складовими частинами креслень загального вигляду є:

• зображення складальної одиниці, доповнене відповідними розмірами та посадками для спряжених поверхонь;
• текстова частина, що містить технічну характеристику, технічні вимоги, а також інші пояснення і вказівки;
• схема розподілу складальної одиниці на складові частини (у разі потреби). Схему оформляють у вигляді чотирикутників (ГОСТ 2.711—82), що відповідають розподілу складальної одиниці на розроблювані (оригінальні), запозичені та куповані деталі. Чотирикутники сполучають між собою лініями, які характеризують зв'язки між деталями;
• таблиця переліку та позначення складових частин виробу, що розміщується на тому самому аркуші, що й зображення, або на окремих аркушах А4 як наступних аркушах креслення ВО і згідно з розподілом складальної одиниці на складові частини містить дані про розроблювані, запозичені та покупні деталі.

Рекомендується така послідовність читання креслення ВО:

1. Ознайомлення з найменуванням і призначенням складальної одиниці, її розмірами, масою, масштабом зображення.
2. Вивчення за таблицею переліку співвідношення кількості деталей у кожній складовій частині, зіставлення їхніх найменувань з номерами позицій та вивчення конструкції взагалі.
3. Вивчення зображень, уявлення форми, призначення й розмірів оригінальних деталей.
4. Вивчення способів взаємодії деталей, їхніх з'єднань, способу передачі руху, взаємодії виробу з іншими виробами.
5. З'ясування способу розбирання й складання виробу та його складових частин.

Читання креслення ВО передує його деталюванню.

Деталювання креслень загального вигляду

Деталювання креслення ВО полягає в побудові робочих креслень оригінальних деталей. Це творчий процес, а не просте копіювання зображень та нанесення розмірів. Він складається з таких послідовних етапів:

1. Вивчення зображень деталі, її внутрішньої та зовнішньої форм.
2. Вибір головного зображення (згідно з вимогами оформлення робочих креслень).
3. Вибір вигляду та розміщення інших зображень (вигляди, розрізи, перерізи, виносні елементи) деталі за умов повного відображення її форм та розмірів. Ці зображення, як і головне, можуть збігатися або не збігатися із зображеннями тієї самої деталі на кресленні ВО.
4. Складання текстової частини робочого креслення (технічні вимоги, примітки тощо).
5. Вибір формату аркуша залежно від масштабу зображень та об'єму текстової частини.
6. Виконання зображень, крім штриховки.
7. Нанесення розмірних і виносних ліній. Обчислення дійсного масштабу зображень ВО та розмірів деталі й нанесення розмірних чисел на робочому кресленні деталі.
8. Позначення шорсткості поверхонь деталі, виходячи з умов її роботи, функціонального призначення, технології виготовлення.
9. Нанесення штриховки на розрізах та перерізах.
10. Виконання рамки креслення, графи 26 та основного напису.
11. Виконання текстової частини робочого креслення, заповнення графи 26 та основного напису. В графі "Матеріал" записують його позначення з таблиці переліку.

Робочі креслення на запозичені та стандартні деталі не виконують.

Врахування умовностей та спрощень креслень загального вигляду

Під час розробки креслень ВО відповідні стандарти допускають ряд умовностей і спрощень, які слід враховувати при деталюванні креслень.

1. Деталі зображують у тому вигляді, в якому вони надходять на складання, тобто з'єднувальні деталі (заклепки, гвинти тощо) мають бути відокремленими.

2. На робочому кресленні обов'язково зображують усі ті подробиці, які можна показувати на кресленнях ВО (фаски, проточки, галтелі, недоріз різьби, ливарні та штампувальні похили і конусності тощо). їхні розміри беруть з відповідних стандартів та інших нормативних документів.

3. Наводять позначення або зображення стандартизованих елементів деталі (центрові отвори, шпонкові пази тощо), пов'язуючи конструкцію та розміри їх з відповідними стандартами.

4. Наносячи розміри, слід ураховувати технологічні та конструктивні вимоги й особливості:

• розміри, зняті з креслення ВО, узгоджують з нормальними рядами довжин, кутів, діаметрів, фасок і т. д.;
• ) діаметри прохідних отворів під болти, гвинти, шпильки тощо визначають за стандартами залежно від діаметра кріпильної деталі та ступеня складання. Особливу увагу слід звернути на узгодження розмірів спряжених поверхонь та відповідність їхніх граничних відхилень характеру посадки.

5. Шорсткість поверхонь призначають залежно від характеру їх з'єднання. Спряжені поверхні мають більш високі вимоги щодо шорсткості, ніж вільні. Практика виробила межі шорсткості щодо конкретних видів з'єднань.

6. Граничні відхилення розмірів і допуски форми та розміщення поверхонь позначають на навчальних кресленнях за аналогією із зразковими деталями з альбомів, враховуючи характер функціонування поверхні в складальній одиниці

СКЛАДАЛЬНІ КРЕСЛЕННЯ

Складальне креслення (надалі — "креслення СБ") виконується на стадії розробки робочої конструкторської документації (КД) на основі технічного або ескізного проекту і призначене для складання (виготовлення) та контролю виробу. Складальне креслення має давати повне уявлення про будову виробу та його роботу.

Залежно від рівня виробництва, стадії розробки, складності виробу тощо креслення СБ може мати різні рівні деталізації подробиць щодо графічної, текстової, числової та іншої інформації про складальну одиницю. Чим ближче рівень виробництва до індивідуального та чим простіший виріб, тим ближче креслення СБ до креслення ВО. Можлива ситуація, коли креслення СБ відповідає вимогам щодо креслення ВО і може бути вихідним документом при деталюванні. Проте креслення СБ і ВО відрізняються не тільки за змістом і кількістю зображень, а й за текстовою інформацією. Креслення ВО супроводжує таблиця переліку складових частин, креслення СБ є доповненням до специфікації, що є основним конструкторським документом для складальної одиниці.

У навчальних цілях креслення СБ виконують на основі наявної складальної одиниці, для оригінальних деталей якої виготовляють ескізи, які використовують для креслення СБ. При цьому, як правило, виконують креслення СБ, що відповідає вимогам креслення ВО.

Зміст складальних креслень

Креслення СБ має містити такі дані:

1) зображення складальної одиниці, яке дає повне уявлення про розміщення та взаємозв'язок її складових частин і забезпечує можливість складання та контролю виробу. На кресленні СБ дозволяється подавати:

• схеми з'єднань і розміщення складових частин виробу; кінематичну, гідравлічну, електричну тощо схеми для пояснення принципу роботи;
• операційний ескіз "оброблюваної" деталі з розмірами, необхідними для даної операції. Його розміщують у правому верхньому куті або зліва від технічної характеристики, як правило, на кресленнях СБ виробів допоміжного виробництва (штампи, прес-форми тощо);
• зображення рухомих частин виробу не тільки в робочому, а й у крайніх та проміжних положеннях з відповідними розмірами;
• зображення сусідніх, граничних деталей ("обстановка");
• зображення захисних деталей (пробок, заглушок тощо), тимчасово встановлених при транспортуванні та зберіганні;
• зображення деяких деталей із сортового та фасонного прокату, на які не виконуються робочі креслення, з відповідними розмірами та написом, що містить номер позиції та масштаб зображення (в дужках), якщо він не збігається з основним масштабом;
• розміщувати дані про підготовку зварних та стикових кромок під нерознімні з'єднання, якщо їх немає на робочих кресленнях деталей;

2) розміри, граничні відхилення та інші параметри, що виконують і контролюють під час складання;

3) вказівки про характер одержання нерознімних з'єднань, спряження поверхонь і методи його одержання в процесі складання;

4) номери позицій складових частин;

5) технічну характеристику;

6) технічні вимоги.

Вибір кількості зображень

Щоб забезпечити складання й контроль виробу, зображення на кресленні СБ мають давати уявлення про розміщення складових частин цілої одиниці, їхню взаємодію, порядок з'єднання. При цьому не обов'язково виявляти форму кожної деталі, тому на кресленні СБ для того самого виробу може бути значно менше зображень, ніж на кресленні ВО. Навіть зміст цих зображень може відрізнятися від зображень на кресленні ВО. Іншими словами, креслення СБ — це не частина, не фрагмент з креслення ВО, а креслення, призначене зовсім для інших, ніж у ВО, цілей. В умовах одиничного та допоміжного виробництва креслення СБ і ВО можуть збігатися, виконуючи відразу дві функції.

Отже, визначається зміст та кількість зображень, серед якої вибирають головне, що дає найповніше уявлення про взаємодію складових частин виробу та виконання операцій складання. Кількість зображень має бути мінімальною, але достатньою для виконання умов. При масовому виробництві для одного креслення ВО можна розробляти кілька креслень СБ для різних складових частин виробу. Сукупність цих креслень також має бути мінімальною, але достатньою для складання всього виробу та його контролю.

Вибираючи зображення, бажано, щоб виріб мав таке положення, в якому він перебуває під час виконання складальних операцій або надходить до складання машини чи механізму. При цьому враховують різноманітні умовності та спрощення у виконанні зображень, нанесенні розмірів та інших елементів креслення.

Головне зображення(фронтальний розріз) дає повне уявлення про принцип роботи, наприклад, гальмового циліндра, про з'єднання його складових частин та будову виробу в цілому. Інші зображення несуть інформацію щодо посадочних місць виробу, вигляду окремих його деталей, виду й кількості кріпильних виробів. Отже, виконуючи креслення СБ, доцільно використовувати додаткові та місцеві зображення, щоб уникнути зайвої роботи при виконанні зображень виробу в цілому.

Розміри на складальних кресленнях

На складальних кресленнях треба показувати такі розміри:

1. Довідкові (виконують, як правило, із "зірочкою"), а саме:

• габаритні (якщо є рухомі частини, то враховують їхні крайні положення);
• установлювальні та приєднувальні для встановлення виробу на місці монтажу або приєднання до іншого виробу експлуатаційні, конструктивні, що вказують на розрахункову або конструктивну характеристику виробу (хід поршня, штока, діаметри прохідних отворів гідроапаратури тощо).

2. Розміри, що виконують при складанні:

• монтажні — вказують на взаємозв'язок і розміщення в складальній одиниці (відстані між осями валів, монтажні зазори тощо) - ці розміри подають з граничними відхиленнями;
• елементів деталей — забезпечуються складальними операціями (сумісне свердління, шліфування тощо, механічна обробка після зварювання, паяння, запресовування та ін.);
• допустимі відхилення форми й розміщення поверхонь при контролі складальних операцій (у зварних, клепаних та інших виробах); їх зазначають безпосередньо на кресленні або в технічних вимогах.

Граничні відхилення розмірів спряжених поверхонь подають у вигляді дробів: у чисельнику — позначення допуску й граничних відхилень отвору, а в знаменнику — те саме, для вала. Для встановлювальних штифтів показують діаметр отвору й координати центра. Використовуючи конічні штифти, зазначають тільки параметри шорсткості отворів, а під поличкою лінії-виноски з номером позиції штифта пишуть їхню кількість. Для окремих деталей, що є тільки на складальному кресленні, зазначають розміри й інші дані для виготовлення і контролю їх.

Оформлення складальних креслень

Основними елементами оформлення складальних креслень є заповнення специфікації та основного напису, нанесення номерів позицій, виконання текстової частини креслення (примітки, допоміжні написи, технічна характеристика, технічні умови тощо). При цьому передбачається, що зображення, розміри, граничні відхилення та інша інформація, яка може бути виражена графічно або умовними позначеннями, виконана.

Усі частини складальної одиниці нумерують відповідно до номерів позицій, зазначених у специфікації.

Номери позицій наносять на поличках ліній-виносок, які проводять від зображення відповідних складових частин. Одним кінцем лінія-виноска має заходити на зображення і закінчуватися точкою або стрілкою, іншим кінцем – сполучатися з поличкою.

Точку замінюють стрілкою, якщо лінія-виноска виходить із затемненої або вузької смуги лінії видимого та невидимого контурів з умовних зображень, осьової лінії перерізів. У деяких випадках дозволяється недотримуватися цих правил.

Лінії-виноски не повинні бути горизонтальними, вертикальними або паралельними лініям штриховки; вони не мають перетинатися між собою або перетинати (у міру можливості) розмірні та виносні лінії, а також зображення інших складових частин. їх можна виконувати зі зламом і проводити кілька ліній від однієї полички. Лінії-виноски й полички проводять суцільною тонкою лінією. Довжина полички становить 10...12 мм. Полички розміщують паралельно основному напису поза зображеннями і групують у рядки й стовпці, бажано на однаковій відстані одну від одної.

Номери позицій записують шрифтом у 1,5—2 рази більшим, ніж цифри розмірних чисел на кресленні і, як правило, один раз на тому зображенні, де відповідна складова частина є видимою. В окремих випадках можна повторно зазначати номери позицій, виділяючи їх подвійною поличкою.

Спільну лінію-виноску проводять для групи кріпильних та інших деталей, що мають виразний взаємозв'язок або однозначне його тлумачення. При цьому на верхній поличці зазначають номер позиції деталі, з якої проведена лінія-виноска. Пояснювальні слова біля номерів позицій або параметри складової частини розміщують на тій самій поличці або на паралельних поличках.

Для спрощення запису технічних вимог на поличках біля зображення подають літерні позначення складових частин або їхніх конструктивних елементів чи ділянок поверхонь. Іноді на поличках показують характер сполучення деталей.

У технічній характеристиці виробу зазначають його основні параметри(робочий хід, тиск, продуктивність, частота обертання тощо), а також габаритні розміри. Записують її на вільному місці креслення колонкою завширшки не більше ніж 185 мм у вигляді заголовка та пунктів з наскрізною нумерацією або без неї.

Технічні вимоги (ТВ) групують за аналогічними ознаками і розміщують у такій послідовності:

• вимоги до властивостей складових частин виробу перед складанням та підготовкою їх до складання (доробка, очищення, промивання, комплектування тощо);
• особливості складання, особливості вимоги щодо нього;
• вимоги щодо зазорів, розміщення окремих елементів конструкції;
• вимоги щодо налагодження та регулювання виробу;
• інші вимоги щодо якості виробу (самогальмування, безшумність тощо);
• умови й методи випробувань;
• вказівки щодо маркування і таврування; правила транспортування та зберігання;
• особливі умови експлуатації;
• посилання на інші документи, які містять ТВ щодо даного виробу, але не зазначені на кресленні.

Пункти ТВ повинні мати наскрізну нумерацію, кожен з яких записують з нового рядка. Заголовок "Технічні вимоги" пишуть, якщо на кресленні є ще "Технічна характеристика". Обидва заголовки не підкреслюють.

Текстову частину розміщують колонкою завширшки до 185 мм над основним написом, на відстані 12...15 мм або над специфікацією, коли вона суміщена з кресленням СБ. Якщо формат аркуша більший від А4, то текст розміщують у дві колонки і більше, ширина кожної з них становить не більше ніж 185 мм. При цьому пункти ТВ нумерують зверху вниз і справа наліво.

Технологічні вказівки не допускаються, крім виробів одиничного та допоміжного виробництв, коли, на думку конструктора, тільки виконання цих вказівок гарантує якість виробу. Для виготовлення деталей, що не мають робочих креслень, у ТВ наводять допоміжні дані до зазначених у специфікації (про шорсткість поверхні, відхилення форми тощо).

Текстову частину розміщують на першому аркуші, навіть тоді, коли вимоги стосуються зображень на інших аркушах.

Якщо у ТВ є посилання на таблиці, то їх нумерують і розміщують на вільному полі креслення справа від зображення або нижче від нього і виконують за ГОСТ 2.105—95.

Літерні позначення зображень, поверхонь, розмірів тощо надаються в алфавітному порядку без повторів і пропусків незалежно від кількості аркушів.