Лекція 20

Створення специфікацій

Загальні положення

Зміст складальної одиниці, комплексу та комплекту визначає специфікація, що є їхнім основним конструкторським документом, її виконують за ГОСТ 2.108—68 на аркушах формату А4: заголовний аркуш — за формою 1 з основним написом за формою 2, а наступні аркуші — за формою 1а з основним написом за формою 2а.

Загалом специфікація містить таку послідовність розділів: документація, комплекси, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, інші вироби, матеріали, комплекти. Розділи визначаються складом виробу.

Найменування кожного розділу зазначають у графі "Найменування" і підкреслюють суцільною тонкою лінією. Під кожним заголовком залишають вільний рядок, а в кінці кожного розділу — не менше ніж один рядок для додаткових записів.

Документація — основний комплект КД (складальне креслення, схема структурна тощо).

Складальні одиниці — елементи, що входять у специфікований виріб. На складальні одиниці виготовляють самостійні креслення з відповідною специфікацією.

Деталі — нестандартні деталі, що безпосередньо входять у виріб. Складальні одиниці та деталі записують у порядку зростання цифр їхніх позначень.

Стандартні вироби — вироби, регламентовані державними, галузевими стандартами та стандартами підприємства. У кожній категорії стандартів запис виконують згідно з групами виробів, що об'єднуються за функціональним призначенням (підшипники, кріпильні вироби тощо), у межах кожної групи — в алфавітному порядку найменування виробів (болти, гайки, гвинти, шайби тощо), у межах найменування — в порядку зростання позначення стандартів, а в межах кожного позначення — в порядку зростання основних параметрів або розмірів (діаметрів, довжин болтів тощо).

Матеріали — ті матеріали, що безпосередньо входять до специфікованого виробу. Записують їх у такій послідовності: чорні метали, кольорові метали, проводи, шнури, пластмаси і т. д. Матеріали кожного виду записують в алфавітному порядку, а кожного найменування — в порядку зростання розмірів або інших параметрів. Не записують такі матеріали, як лаки, фарби, мастила, клей, припої тощо, кількість яких визначає не конструктор, а технолог. Вказівки про застосування таких матеріалів записують у технічних вимогах.

Графи специфікації заповнюють зверху вниз:

"Формат" — формат документа (аркуша, на якому виконане креслення), позначення його записано в графі "Позначення". Якщо документ складається з кількох аркушів, то в графі ставлять "зірочку", а в графі "Примітка" перераховують усі формати в порядку їх зростання (якщо вони різні). Для деталей, на які не випущені креслення, в графі пишуть "БЧ". Графу не заповнюють для розділів "Стандартні вироби", "Інші вироби" і "Матеріали";

"Зона" — позначення зони, в якій є номер позиції складової частини виробу (при поділі поля креслення на зони);

"Поз. " — порядкові номери складових частин виробу в послідовності запису їх у специфікацію. Для розділу "Документація" графи не заповнюють;

"Позначення" в розділі "Документація" — це позначення документів, що записують; у розділах "Складальні одиниці" і "Деталі" — це позначення основних конструкторських документів на них. У розділах "Стандартні вироби", "Інші вироби", "Матеріали" графу "Позначення" не заповнюють;

"Найменування" для документів основного комплекта КД — це тільки найменування їх ("Складальне креслення", "Схема розподілу структурна", "Технічні умови"); для складальних одиниць і деталей — найменування їх відповідно до основних написів на їхніх кресленнях; для деталей, на які не виконані креслення, — це найменування матеріалів і розмірів, необхідних для виготовлення; для стандартних виробів і матеріалів — найменування і позначення їх відповідно до стандартів;

"Кільк. " — кількість складових частин на один виріб. У розділі "Матеріали" — це загальна кількість матеріалу на один виріб із зазначенням одиниць фізичних величин. У розділі "Документація" цю графу не заповнюють.

Після кожного розділу специфікації слід лишати кілька вільних рядків та резервувати номер позицій.

Специфікацію можна суміщати з кресленням СБ за умови розміщення їх на аркуші формату А4, а для виробів допоміжного та одиничного виробництва — на аркушах довільного формату. Такому документу надають позначення основного конструкторського документа, а код СБ не записують.

Розробка специфікації до складального й асоціативного креслення

Для створення специфікації в напівавтоматичному режимі відкрити файл складальної моделі ("сборку" з зоширенням файлу .a3d), яка попередньо вже повинна бути створена. Потім відкрити меню Спецификация й викликати Создать спецификацию по сборке.

Специфікації на модель буде створена, за умовчанням зі стилем Простая спецификация ГОСТ 2.106-96. За необхідності можно обрати інший стиль або створити новий.

Спецификації відкривається в "нормальному режимі", для більш наглядного вигляду доступний режим "розмітки сторінок".

• "Нормальный режим" — основний режим роботи зі специфікацією. На екрані буде відображено тільки стандартну таблицю, а основний напис документа і не видно, і редагувати на можна. В цьому режимі виконують всі основні операції: введення та и редагування даних (об'єктів специфікації), до об'єктів специфікації підключають позиційні лінії-виноски й документи, виконується сортування, простановка позицій и т.п.
• "Режим разметки страниц" специфікації показує, як вони будуть виведені на друк, основний напис можна редагувати, а от об'єкти специфікації недоступні. Як правило, створена в напівавтоматичному режимі специфікація необхідно доопрацювати: додати розділ "Документация"; специфікацію підключити до складального креслення; об'єкти специфікації підключити до позиційних ліній-виносок складального креслення; об'єкти специфікації підключити до робочих креслень; дооформити основний напис.

Система автоматично формує зв'язки між 3D складальною моделлю і специфікацією, между 3D моделлю і складальним кресленням. Зв'язок між між специфікацією і складальним кресленням формують вручну. Для покрокового створення, редагування специфікації і накладання зв'язків пропоную виконати відповідний розділ Tutorial, який є на кожному комп'ютері в класі.