Сучасна російська агресія, злочини, репресії, депортації та викрадення людей – це пряма спадкоємність тоталітарного режиму. Справедливість і покарання мають настати для усіх авторів і виконавців злочинів, як тогочасних, так і теперішніх.
Усвідомлення трагедії катівень НКВС гартує національну волю та сповнює рішучості в боротьбі із сучасними спадкоємцями тоталітарного терору сьогодні, а безпрецедентна стійкість українців, які не скорилися в жорнах ГУЛАГу, є джерелом духовної сили та незламності для нинішнього покоління. Академічна спільнота віддає шану кожному, хто став жертвою нічних арештів репресивної машини, чиє життя передчасно згасло від виснаження в таборах, і чиї імена тоталітаризм намагався назавжди викреслити з історичної пам’яті, приховуючи сліди злочинів у безіменних ровах Биківні, Дем’янового Лазу та інших місць масових страт по всій Україні, зокрема і на теренах Полтавщини.
Ми – нащадки тих, хто вижив, щоб розповісти світові правду. Історія, увіковічнена в архівах, – це потужна зброя проти пропаганди, маніпуляцій та підступної брехні ворога. Злочинці минулого мають бути остаточно засуджені історією, а сучасні – постати перед Міжнародним трибуналом.
Головний урок історії засвоєно: тоталітаризм боїться передусім сили спротиву і правди. Наша єдність на цьому шляху є найкращою відповіддю на спроби ворога знищити українську ідентичність.
Ми обираємо волю, бо пам’ятаємо лихоліття тоталітарного мовчання.
Ми обираємо незалежну державу, бо знаємо, що політичні репресії, голодомори, депортації – це страшна ціна, яку наш народ платив за свою колишню бездержавність.
Пам’ятаємо. Боремося. Перемагаємо!
