Психологічна служба

Самодопомога Плюс. Груповий курс управління стресом для дорослих Програма розроблена Всесвітньою організацією охорони здоров'я з метою надання знань і навичок самодопомоги у період стресу чи тяжких життєвих потрясінь. Впроваджена в Україні за ініціативи першої леді Олени Зеленської в межах Всеукраїнської програми психічного здоров’я «Ти як?» Мета даної програми навчити краще справлятися з несприятливими обставинами та зовнішніми впливами усіх членів суспільства. Програма містить пʼять структурованих занять для тих, хто хоче впоратись чи відновитись після стресу чи складних життєвих ситуацій, а також розвинути резилієнтність і емоційну стійкість. Ви познайомитесь з пʼятьма дієвими техніками, що допоможуть заземлитись, відчепитися з гачка важких думок, звіритись з власними цінностями та подбати про себе ті інших.

Довідник «Базові навички турботи про себе та інших»

Міфи та факти про торгівлю людьми

• Зі мною такого не станеться.
• Торгують лише молодими жінками.
• Торгівля людьми – це проституція. 
• Людьми торгують лише за кордоном, але не в моїй країні.
• Жертвами торгівлі людьми стають лише неосвічені люди.
• Мої друзі не можуть мене продати.
• Поїздка за кордон цілком безпечна.
• Жертвам торгівлі людьми ніхто не допомагає.
• Той, кого продали в рабство, завжди може повернутися.
• Торгівля людьми загрожує виключно людям, які знаходяться у фінансовій скруті або складних життєвих обставинах.
• Освічена людина з знанням іноземної мови завжди вчасно розпізнає небезпеку і зможе уберегти себе.
• Від торгівлі людьми страждають чоловіки, жінки та діти, незалежно від віку, країни походження, рівня освіти або соціального статусу.

Масштаби торгівлі людьми

• 600 – 800 тисяч осіб у світі щорічно продають за кордон з метою експлуатації (за оцінками Держдепартаменту США)
• 1,2 мільйони дітей щороку стають жертвами торгівлі людьми (за даними ЮНІСЕФ)
• 20,9 мільйонів осіб знаходяться в сучасному рабстві у будь-який момент часу в різних країнах світу (За оцінками Міжнародної організації праці)

Актуальність проблеми торгівлі людьми в Україні

За оцінками Міжнародної організації з міграції (МОМ) з 1991 року в Україні понад 230 000 людей постраждали від різних форм торгівлі людьми.

Кількість виявлених постраждалих осіб (2000-червень2017 рр.) (статистичні дані Представництва МОМ в Україні)

Країни призначення

Основні країни призначення (2000- червень 2017 рр.)

Що таке «торгівля людьми»?

Торгівля людьми – це продаж/купівля/передача людей з метою експлуатації та отримання людей з метою експлуатації та отримання прибутку

Торгівля людьми – це сучасне рабство

Три елементи торгівлі людьми

• Дія (вербування, переміщення, переховування, передача, одержання людини)
• Засоби впливу (обман, шахрайство, шантаж, використання уразливого стану, застосування чи погроза застосування насильства, використання службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи)
• Мета (експлуатація)

Ознаки торгівлі людьми

• обмеження свободи пересування
• відсутність вибору та можливості припинити роботу
• вилучення паспорту та інших документів
• погроза силою або її застосуванням
• боргова кабала, невиплата обіцяної винагороди за роботу повністю або частково
• залякування депортацією
• погрози повідомити правоохоронним органам про нелегальний статус перебування в країні

Форми торгівлі людьми

• Трудова експлуатація (88% випадків)
• Сексуальна експлуатація, примушування до проституції, використання у порнобізнесі (7,6%)
• Примусове жебрацтво (2%)
• Примусове втягнення у злочинну діяльність
• Торгівля людьми з метою вилучення органів

Етапи процесу торгівлі людьми

1. Вербування

2. Перевезення

3. Переховування

4. Передача-одержання

5. Експлуатація

Вербування

Під вербуванням слід розуміти досягнення домовленості шляхом безпосереднього наймання, тобто запрошування і набору добровольців ніби для участі у певній діяльності (виконання певних видів робіт чи надання послуг).

В контексті торгівлі людьми це – втягнення людини будь-яким способом і під будь-яким приводом в експлуатацію.

Шляхи потрапляння у ситуацію торгівлі людьми

• Обман/фальшиві обіцянки працевлаштування.
• Жертви обставин (перебування далеко від дому без засобів для існування).
• Викрадення.
• Вплив однолітків чи знайомих.
• Фіктивний шлюб.
• Туризм.
• Мережа Інтернет.
• Навчання.
• Молодіжна програма Аu-раіr.

Ознаки сумнівних оголошень про працевлаштування

• Текст оголошення – короткий та незрозумілий.
• Пропозиція виїхати за кордон за фальшивими документами, гостьовою чи туристичною візою.
• Згідно оголошення, не потребується професійної підготовки, але пропонується висока заробітна плата.
• Анкета містить вимоги до зовнішності, але працедавця не цікавить досвід роботи, рівень професійної підготовки, знання іноземної мови.
• Всі витрати пропонує на себе взяти роботодавець (посередник).
• Під час зустрічі з агентом з працевлаштування або потенційним роботодавцем не вказується назва фірми, юридична адреса та наявність ліцензії.
• Фірма-посередник не може гарантувати законності діяльності закордонної фірми – партнера і назвати людей, які відповідають за процедуру працевлаштування.
• У фірми немає офісу.
• Від Вас приховують контакти роботодавця (назву фірми, її телефон, адресу), або контакти викликають сумніви.
• Працедавець пропонує оформити візу та всі документи за власний кошт, за умови, що ви повернете усі витрати з першої зарплати.

Для законного працевлаштування за кордоном необхідно

Запам’ятайте

1. Трудова діяльність за туристичною, діловою (бізнес) або гостьовою візою є порушенням закону!
2. Зазвичай неможливо оформити робочу візу через посередників. Перш ніж погоджуватися на посередництво при оформленні візи, уточніть у відповідному консульстві, чи справді це можливо та яка вартість цієї послуги!
3. Як правило, виїхати за кордон за туристичною чи гостьовою візою і вже за кордоном переоформити її на робочу неможливо. Не вірте тим, хто Вам таке обіцяє!
4. У жодному разі не погоджуйтеся надавати фальшиві документи або неправдиву інформацію під час інтерв’ю зі співробітниками консульства

Заходи безпеки перед виїздом

• Дізнайтеся про візу, яка Вам потрібна, зателефонувавши до консульського відділу при посольстві країни, до якої збираєтесь їхати або перевіривши інформацію на їхній веб-сторінці;
• Переконайтеся, що працевлаштування на запропоновану Вам посаду буде законним. Працюючи нелегально, Ви порушуєте закон. Для законного працевлаштування за кордоном необхідно мати дозвіл на роботу, відповідну візу, трудовий контракт;
• З’ясуйте, чи має фірма, що займається Вашим працевлаштуванням, відповідну ліцензію, зателефонувавши до Державної служби зайнятості України за телефоном 044 287 25 95 (пн-чт, з 17:00 до 18:00) або перевіривши «Перелiк фiрм, якi отримали лiцензiю на працевлаштування за кордоном» на веб-сторінці Державної служби зайнятості http://www.dcz.gov.ua;
• Плануючи участь у молодіжних програмах Au-Pair або Work and Travel, перевірте легітимність діяльності агенції-посередника.
• Уважно читайте трудовий договір (контракт). Підписуйте лише документи, складені зрозумілою для Вас мовою;
• Повідомте своїх родичів або близьких про деталі поїздки, залишіть їм детальну інформацію про закордонного роботодавця, а також копію свого паспорту та інших документів, пов’язаних із Вашою поїздкою;
• Домовтесь з близькими (мама, друзі…) про «кодову» фразу (індикатор, що у вас проблеми. Наприклад: Як справи у нашої тітки Тані? – а у Вас немає такої родички).
• Заздалегідь знайдіть та візьміть із собою контактну інформацію посольства або консульства України та інших організацій, що надають допомогу мігрантам у країні, до якої збираєтесь.
• Для консультацій телефонуйте на короткий безкоштовний номер 527 (з мобільного)- це Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів

Під час подорожі та за кордоном

• Довіряйте свої документи лише уповноваженим посадовим особам (працівникам прикордонних служб, поліції тощо). Ні в якому разі не залишайте свій паспорт у якості застави та не віддавайте його роботодавцям «для реєстрації» або з інших причин;
• Зареєструйтеся в українському посольстві/консульстві в країні, де Ви плануєте залишатися довше ніж три місяці;
• Зберігайте копії всіх важливих документів (віза, закордонний паспорт, національний паспорт, страховий поліс, контракт, запрошення тощо) у безпечному місці окремо від оригіналів;
• Підтримуйте постійний контакт із родичами та близькими, повідомляйте їм про зміну місця роботи або проживання.
• З огляду на зростаючі ризики торгівлі людьми в межах України не забувайте подбати про власну безпеку і при працевлаштуванні на батьківщині. Перевіряйте законність діяльності посередників та працедавця, уважно читайте трудову угоду та обов’язково залишайте детальну інформацію родичам та знайомим.

По допомогу за кордоном можна звертатися до

• Посольств/консульських установ України за кордоном;
• Державних, міжнародних та громадських організацій, що надають допомогу мігрантам, які опинилися у скрутному становищі, і зокрема постраждалим від торгівлі людьми;
• Місцевих правоохоронних органів;
• Організацій української діаспори;
• Інших організації та установ (наприклад, релігійних).

Якщо Вас позбавили документів, консульська установа має докласти зусиль для встановлення Вашої особи та якнайшвидшого повернення до України. Наявність у Вас копії закордонного паспорта значно пришвидшить цей процес.

По допомогу в Україні можна звертатися до

В Україні надається державна підтримка особам, які постраждали від торгівлі людьми, зокрема: соціальна; медична; правова; освітня; матеріальна.

З заявою про необхідність такої допомоги слід звертатись до найближчої місцевої державної адміністрації за місцем проживання.

Контакти в регіонах України можна знайти на веб-сторінці Міністерства соціальної політики України http://www.mlsp.gov.ua

Крім того, особи, постраждалі від торгівлі людьми, можуть отримати допомогу через мережу громадських організацій, які працюють по всій Україні.

Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів:

0-800-505-501 безкоштовно зі стаціонарних телефонів в Україні 527 безкоштовно з номерів Київстар, Vodafone, lifecell та Beeline пн-пт з 10:00 до 21:00, суб. з 10:00 до 18:00

У Полтавській області БО «Світло надії» є регіональним партнером Міжнародної організації з міграції і також надає допомогу постраждалим від торгівлі людьми. Конт. тел. (0532)60-60-81, м. Полтава, вул. С.Петлюри, 28А (колишня вул. Артема).

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

За ініціативи Міжнародної організації праці (МОП) з метою привернення уваги світової спільноти до питань охорони праці, щорічно 28 квітня, починаючи з 2002 року, понад 100 країн світу відзначають Всесвітній день охорони праці.

Наша держава підтримала цю ініціативу і відповідно до Указу Президента від 18.08.2006 № 685/2006 визначила 28 квітня як День охорони праці в Україні.

У 2016 році Всесвітній день охорони праці за рекомендацією МОП відзначатиметься під девізом „Стрес на робочому місці: колективний виклик”.

В наступній інформації ми познайомимо Вас із стресовими факторами на робочому місці, які можуть бути різними, але  їх можна розділити на три групи.

Робочі фактори. Тобто все те, що оточує нас на роботі, і що нам не зовсім комфортне. Це можуть бути занадто складні завдання, жорстка дисципліна, неможливість впливати на результати та планування своєї роботи, міжособистісні стосунки з колективом.

Особистісні фактори. Тобто те, як себе сприймає людина щодо інших. У неї може бути завищена чи занижена самооцінка. Через це вона, наприклад, не може сказати "ні", коли їй дають додаткові доручення і тому перевтомлюється. А, можливо, робітник очікує більшого відносно себе, а цього не отримує. Так само впливають і характер працівника та його спосіб мислення, а також, наскільки подібний він у цьому до інших колег.

Позаробочі фактори. Ви посварилися з чоловіком / дружиною, діти вас не слухають, машина зламалася, а зарплату затримали. Все це фактори, які не додають нам робочої енергії.

Але спільне одне – людина, яка відчуває стрес на роботі млявіше працює, вона постійно скаржиться на умови роботи, чи знаходить винних інших людей. Якщо така людина не знаходить підтримки ще й дома – вона ще більше заглиблюється в роботу і, відповідно, відчуває ще більше емоційне навантаження. За таких умов хочеться не йти на роботу, а коли прийшов – якомога довше відтягувати її виконання. До того ж робочий стрес може викликати агресію, непримиримість до інших колег. І, як наслідок, маємо невиконану роботу з помилками.

Наслідки. 

Відслідкувати точно, що саме робочі стреси призводять до певних захворювань – дуже важко. Адже, зазвичай, наслідки стресів мають купу додаткових симптомів, схожих з іншими захворюваннями. Однак численні дослідження стверджують, що довготривалий стрес (а це означає, що причина стресу не усувається понад місяць і більше) б’є одразу в три точки.

Найперше страждає серцево-судинна система. І це й не дивно. Ви хвилюєтеся, пульс прискорюється, тиск збільшується, судини звужуються. Інсульт – крайній вияв того, що може очікувати людину після тривалих напружень на роботі.

 Потім на стрес реагує опорно-рухова система. І навіть якщо ви весь день сидите і не рухаєтеся – емоційне напруження призводить до скорочення м’язів, а це, в свою чергу, викликає болі у суглобах, голові, спині.

 Ну й кишково-шлунковий тракт. Стрес і спазми – це слова нероздільні. А додайте сюди ще супутні фактори. Наприклад, ви нервуєтесь і заїдаєте  свій стрес. Як наслідок – надмірна вага. Або навпаки, не їсте, чи не маєте часу перекусити – і маєте виразку. Не дотримуєтеся режиму дня, мало спите, не буваєте на свіжому повітрі через робочий графік і, як наслідок, ослаблюється імунна система, ви частіше хворієте.

А ще до наслідків робочого стресу відносяться емоційні сплески, роздратування, депресія, безсоння, чи, навпаки, сонливість, млявість. Тобто одне – тягне за собою інше. І, що найголовніше, боротися з цими захворюваннями лише медикаментозно – безрезультатно. Адже хвороби – це наслідок, а не причина.

Є й крайні точки виявів робочих стресів. Це – емоційне вигорання, коли постійне напруження і необхідність долати стреси призводить до емоційного та фізичного спустошення людини. 

А також – моральна травма. Вона виникає тоді, коли довгий час на робочому місці працівника не цінують, занижують його самооцінку, применшують результати. Подолати ці прояви самостійно – неможливо. Потрібне психологічне та медикаментозне лікування.

Як впоратися.

Ідеально – усунути причину. До речі, більшість з нас підсвідомо усувають стрес курінням, випивкою чи їжею. Власне, алкоголізм та ожиріння – це наслідки стресу. Підвищена сексуальна активність, емоційна вибуховість, ігроманія – це також підсвідоме бажання позбутися стресу.

Найперше, варто визнати, що саме вас не влаштовує на роботі, чому вам так важко. Можливо, якщо самому проаналізувати не вдасться, варто спитати когось стороннього, хто може подивитися на ситуацію з іншого боку.

Знизити стрес допомагають елементарна організація праці – прибирання робочого місця ввечері, планування наступного дня, дотримання розпорядку і в жодному разі не пропускання обіду. Важливо дотримуватися правильного розпорядку харчування і вживати корисну їжу, відмовляючись від шкідливої. Насамперед, важливо скоротити кількість вживаного кофеїну (чай, кава, кола). А ще – зарядка навіть на робочому місці.

Займайтесь спортом – чудово. Це – один з найкращих антистресів.

Інші методи подолання робочого стресу – намагатися змінити своє ставлення до причини стресу, не сприймати все близько до серця і навчитися розслаблятися.

А головне, зрозуміти, що переносити стрес на роботі – це так само небезпечно, як ходити по будівельному майданчику під краном і без каски. Сьогодні ви потрібні, ви в строю, але завтра, коли організм не витримає, ви залишитеся один на один з проблемою. І чи будете потрібні на роботі потім?

Як самоорганізуватися і вибудувати робочий день

1. Розставте пріоритети.

Причому зробіть це правильно. Пам'ятайте: є найважливіші задачі, є другорядні, а є ті, які можуть почекати. Причому друге і третє - це не тотожні поняття.

2. Грамотно розставте цілі.

Це стосується загальних цілей по життю - дотримуйтесь від глобальних до більш дрібних, і тоді ви побачите, що на реалізацію одних вам знадобиться дуже багато часу, а інші, якими ви думали займатися спочатку, можна і зовсім пропустити. Збудуйте систему етапів, що ведуть до досягнення ваших великих цілей, - це допоможе відстежувати свій прогрес.

3. Розпишіть свої плани.

Жити за планом - це не так одноманітно і нудно, як вам здається. Та й ніхто не змушує розписувати все до секунди і в точності це виконувати. Просто коли у вас буде список справ перед очима, вам легше буде зорієнтуватися, з чого почати роботу і в який час якими справами займатися. Хороший варіант - розділити справи на «термінові» і «необов'язкові», а протягом дня, розправившись з одними, приступати до виконання інших.

4. Пам'ятайте: чим більші завдання, тим важче приступити до її вирішення.

В даному випадку краще поділити весь обсяг роботи на більш дрібні завдання - і приступити до їх виконання буде легше. Можна навіть почати з найбільш приємних моментів, щоб втягнутися в робочий процес з головою.

5. Навчіться відмовляти.

Вас постійно смикають і відволікають з приводу і без? Звичайно, це не дає можливості нормально виконувати роботу і розвивати ідеї. Тому навчіться говорити «ні», коли вас відволікають.

6. Слухайте свій організм.

«Совам» не варто відводити на рішення численних або важливих завдань першу половину дня. «Жайворонкам», відповідно, другу. Коли ваш організм готовий до навантаження, тоді і дійте - ефект у такому випадку буде максимальний.

7 простих способів відмовити

Якщо у вас виникає складність з проголошенням слова «ні», то ви не самотні. Безліч людей періодично роздумують про те, що непогано б скоротити кількість добрих і важливих справ, скоєних для інших на шкоду власній справі.

Причин, чому нам важко відмовляти, мінімум шість:

1. Щире бажання допомогти. Вам хочеться зробити щось хороше навіть для тієї людини, яка відповість чорною невдячністю.

2. Боязнь здатися неввічливим. Хочеться відповідати тільки «так» комусь, хто володіє статусом і повагою оточуючих.

3. Бажання бути як усі. Складно сказати «ні», якщо ви знаєте, що тим самим віддалитеся від групи. «Хто не з нами, той проти нас».

4. Боязнь вступати в конфронтацію. Якщо ви сказали «ні», то вам доведеться пояснити і відстояти свою позицію серед не самих дружньо налаштованих людей.

5. Страх втрачених можливостей. Вам складно відповісти «ні», якщо в разі згоди вас чекають серйозні перспективи, навіть якщо при цьому потрібно буде відмовитися від чогось цінного.

6. Страх розриву відносин. Деякі люди не розуміють слова «ні» - для них це означає, що відносини зруйновані.

Якщо ви відзначили для себе хоча б одну з причин, по якій ви постійно погоджуєтеся з тим, що вам не подобається, значить, ваша свідомість наповнена помилковими переконаннями, від яких доведеться позбавлятися.

Зрештою, у вас є власні пріоритети і потреби, і було б помилкою вважати, що інші люди вирішать за вас ваші питання і проблеми. Говорячи «ні», ви даєте собі можливість зайнятися власними справами і, як наслідок, поліпшити загальний результат.

Основна складність у проголошенні відмов полягає в тому, щоб зберегти хороші відносини з тими людьми, які важливі для вас. Тому говорити «ні» необхідно якомога коректніше. У той же час ви повинні пам'ятати, що в деяких випадках ви маєте право сказати «ні» просто тому, що вам що-небудь не подобається. Без пояснення причин.

Отже:

1. «На жаль, я не зможу вам допомогти, дуже щільно завантажений графік».

Така форма відмови хороша, якщо ви дуже зайняті. Це дозволить вашому опоненту визначити ступінь вашої завантаженості, і не турбувати вас зайвий раз.

2. «У цей момент у мене відбувається те-то і те-то, я не можу зупинити цей процес. Трохи пізніше я, можливо, допоможу вам ».

 Наприклад, у вас завантажується якийсь файл або ведете з кимось важливу бесіду. Природно, ви не можете кинути це заняття, поки не закінчите.

3. «Я хотів би зробити це, але ...»

Тут є два взаємовиключних моменти. З одного боку, ви ясно даєте зрозуміти людині, що вам подобається і вона сама, і її пропозиція. З іншого боку, пояснюєте, що у вас немає необхідних ресурсів або досвіду, щоб належним чином виконати її прохання. І ніяких образ!

4. «Дайте мені подумати, чим я можу бути вам корисний».

Це більше схоже на «може бути», ніж на «ні». Обов'язково подумайте над цією проблемою, якщо пообіцяли. Причому необхідно точно вказати час, який знадобиться вам на роздуми. Якщо ваша участь дійсно необхідна, вас обов'язково дочекаються. Або звернуться до когось ще.

5. «Я буду мати вас на увазі, якщо зіткнуся у своїй роботі з чимось подібним».

Така відмова доречна, коли ви займаєтеся якоюсь справою, але припускаєте, що ваша діяльність може якось перетнутися з темою прохача. І тоді ви зможете допомогти йому за принципом «і нашим, і вашим».

6. «Я не найкращий помічник для вас. Набагато краще з цим впорався б Х ».

Вас можуть попросити про допомогу в тій справі, де ви не до кінця компетентні. У той же час, ви знаєте, хто міг би виконати прохання набагато краще. Чому б не порекомендувати?

7. «Ні, я не можу».

Відмова без пояснення причин. Ви завжди маєте на це право, якщо, звичайно, це не прохання вашого начальника ...

І, нарешті, варто додати, що не завжди відмова - це прояв неучасті. Адже щиро допомогти ближньому може тільки той, хто має на те ресурси. Чим успішніше йдуть ваші власні справи, тим більше у вас можливостей ощасливити когось ще.

Скарбничка позитивної енергії

Скарбничка позитивної енергії - методика ведення щоденникових записів, розвиваюча позитивний погляд на світ, доброзичливість до людей, що сприяє самоэфективності та підвищення впевненості в собі. Корисна для людей, у яких бувають спади впевненості в собі, хто впадає в негатив.

Скарбничка позитивної енергії - це кілька тематичних щоденників (зошитів) під різні завдання.

Зошит успіхів. Тут ви записуєте ваші удачі (у чому вам сьогодні пощастило) і успіхи (те, чого ви досягли, що у вас вийшло).

Щоденник достоїнств. Почніть щодня писати десять своїх нових переваг і умінь. Перші дні буде складно, потім ще складніше, а через кілька днів відбудеться... напевно, це можна назвати «просвітління»: ви зрозумієте, що можете розповідати про це просто без перерви.

Сад мрії. У цей зошит ви можете записувати свої найсміливіші мрії та енергійні бажання. Вчіться мріяти, вчіться бажати! Сад мрії допоможе тим, у кого зникла енергія життя.

Щоденник подяки потрібен тим, хто хоче розвинути в собі доброзичливість до людей, зняти непотрібну озлобленість, роздратування, зміцнювати позитивний погляд на оточуючих і життя в цілому. У цей щоденник ви записуєте свої подяки людям і життю. Подяку людям: хто вам сьогодні допоміг, кому за що ви сьогодні вдячні. Подяку життю: записуєте свої удачі, дякуєте своїм помилкам за ті уроки, які вони вам дали.

Подяку собі: за те, що ви все це зробили і організували.

Лоцман успіху - цей зошит спрямовує вас на успішні справи. У ньому ви записуєте свої проекти, проблеми переводите в завдання, помилки переосмислюєте як уроки і новий досвід, фіксуєте плани, робите аналіз та висновки, підбивайте підсумки.

У вашій скарбничці позитивної енергії можуть бути не тільки запису в зошиті. Це може бути і Сонячний фотожурнал, і Мелодії щастя, і Запах чарівності. Будьте творчими!

Чим відрізняється навчання в університеті від шкільного?

Навчання в університеті суттєво відрізняється від шкільного і потребує від тебе певної перебудови вже сформованих стереотипів учбової діяльності, нових умінь та навичок. Як мінімум п’ять відмінностей  потребують твоєї уваги – це інші системи оцінювання, інші форми проведення занять, якісно нові вимоги до якості виконання навчальних завдань, більший обсяг матеріалу, що виноситься на самостійну роботу, інший тип стосунків між викладачем та студентом.

Система оцінювання прийнята в університеті називається модульно-рейтинговою. Твоя підсумкова оцінка знань з навчальної дисципліни є результатом накопичення поточних оцінок впродовж семестру.  З усіх курсів, які у вас викладаються, ти маєш отримати від викладачів Таблицяі розподілу балів, де  чітко вказано розподіл балів по заняттям та формам роботи. Отже, на відміну від школи, ти спільно з викладачем маєш бачити перспективу та слідкувати за процесом накопиченням балів впродовж семестру.

Лекції, семінари, лабораторні, практичні – це типові для університету форми занять. Лекція - це не підміна книги, а опора для засвоєння теми. Конспект лекції тобі необхідно мати власний, оскільки кожен робить записи для себе, структурує, організую матеріал згідно з особливостями свого мислення. Більшість моментів відомі і зрозумілі лише автору, а не користувачеві лекцій. Основне завдання семінарських та лабораторних заняттях - це не набирання балів, а поглиблення знань та формування необхідних практичних умінь.

Готуючись до семінарського чи практичного заняття, пам’ятай, що відповідь у формі  переказу прочитаного тексту «від і до» з підручника не відповідає унверситетському рівню.  Від студента вимагається творче переосмислення матеріалу посібників, аналіз першоджерел та додаткової літератури, вироблення власної точки зору.

Головне, чому вам потрібно навчитися, щоб навчання було успішним – працювати самостійно з лекційним матеріалом, готуватися до семінарських та практичних занять, до заліків та екзаменів, виконувати науково-дослідну роботу, писати реферати та доповіді. В університеті не викладач ходить за студентом, а зацікавлений у поглибленні знань чи проясненні незрозумілих питань студент має сам звертатися до викладача за консультацією. Кожен викладач має чітко визначений день і години для індивідуальних чи групових консультацій. Обо’язково з’ясуй у викладача або у лаборанта кафедри час, коли ти можете отримати консультацію.

Декілька неформальних порад щодо навчання

Студент повністю відповідає за засвоєння знань та результати навчання

Відчуття, що «завтра не запитають, а сесія далеко» – це найнебезпечніша з ілюзій першокурсника.

Запорука успіху – це систематичність і активність у навчанні.

Не варто чекати, поки тебе викличуть. В університеті самі студенти викликаються відповідати і навіть конкурують у групі за таку можливість.

У навчальному плані студента відсутні другорядні дисципліни, які б можна було б не вчити або не відвідувати.

Не забувай, що кожне пропущене заняття - це «0» балів та прогалина у знаннях.

Студент-першокурсник, який жаліється на брак часу, скоріше за все не вміє його організувати.

Щоб сесія не стала стресом, вирішуй проблеми по мірі їх виникнення. Підбити перші підсумки, усвідомити перші успіхи чи назрівання проблеми тобі допоможе проміжна атестація – вона проводиться в середині семестру.

Чим може допомогти куратор? 

 До кожної групи прикріплюється куратор –  викладач однієї з кафедр. Його місія, на відміну від класного керівника, не опікати вас, а розвивати вашу самостійність та ініціативність. Куратор може зорієнтувати тебе в тому, що вивчається на першому курсі, які умови навчання та правила проживання у гуртожитку, допомогти налагодити взаємин з викладачами та дружні зв’язки у групі. Куратор  також уповноважений:

• брати участь в проведенні зборів групи, призначенні старости і виборів профорга;
• підтримувати зв'язок з усіма викладачами, які проводять заняття, і, при необхідності допомагати організувати додаткові заняття і консультації;
• представляти до заохочення адміністрацією чи клопотати про надання матеріальної допомоги;
• встановлювати, за необхідності, особисті зв'язки з твоїми батьками.

Запам'ятай головне: чим раніше ти звернешся по допомогу або пораду до куратора групи, тим ефективніше буде його допомога.

Не так багато років минуло, як у нас в країні, взагалі, стало широко відомо слово «психологія» і така професія як психолог. При цьому популярність всього, що пов'язано з психологією, величезна - про це говорить і конкурс на псіхфак (бути психологом модно), і кількість «популярної» літератури з психології ...

При цьому будь-яке явище, набуваючи такий розмах, найчастіше втрачає свою глибину. Начитавшись популярних книжок типу «Психоаналіз в коміксах», багато, наприклад, новоспечених студентів психфака бувають сильно здивовані, що все набагато складніше і що психологія, взагалі-то, наука, і далеко не така проста, як здається.

Міфи і помилки щодо діяльності та особистості психолога, поширені в нашому суспільстві мало не ширше, ніж сама професія психолога або психотерапевта. Психолог - це теж не зовсім те, що показують у фільмах, особливо американських. У цьому параграфі розвіємо ряд міфів про психологів, існуючих в нашому сучасному суспільстві.

Міф 1. «Психолог так чи інакше має справу з «ненормальними» людьми. Нормальний, здоровий чоловік до психолога не піде».

Один з найпопулярніших міфів.

У чому небезпека цієї омани? Таке твердження стало найбільш поширеним міфом, що стосуються професії психолога. При цьому соціальна ситуація в нашій країні складалася таким чином, що безліч людей потребували і потребують психологічної або психотерапевтичної допомоги.

Але установлені стереотипи не дозволяють їм звертатися до клінічних психотерапевтів: всі чули про роль психіатрії в тоталітарному суспільстві і долю дисидентів, які потрапляли в «псіхушки»; та й до цієї пори на людині, яка відвідує психотерапевта, багато хто коситься. Саме це часто відлякує звичайних людей, яким звернення до психолога дуже допомогло б вирішити важливі завдання у своєму житті або подолати серйозні труднощі.

Спростування: психолог не має медичної освіти (якщо не отримав її окремо) і не має права лікувати. З психічними відхиленнями людини має справу лікар-психіатр. Психолог же має справу зі здоровими людьми, що мають ті чи інші труднощі чи проблеми. Поділ діяльності психолога і психотерапевта не такий очевидний, але це так. Психотерапевт має справу з глибокими психологічними травмами, особистісними проблемами. Іншими словами, порівняно з психологом, психотерапевт займається більш складними випадками. Психолог же швидше консультує, розбирається з приватними випадками, дає рекомендації. До речі, буває і так, що робота, що почалася як консультація, може перерости в серйозну і тривалу психотерапію.

Міф 2. «Психоаналітик» і «психолог» - це одне і те ж».

Міф родом із зарубіжних фільмів.

Спростування: насправді, ці слова - не синоніми. Психоаналіз - лише один з напрямків в психології зі своїми принципами та специфікою роботи. Саме роботу психоаналітика ви спостерігаєте, коли бачите, як людина лягає на кушетку і починає розповідати про себе. До речі, кушетка хоч і вважається традиційно атрибутом психоаналізу, але сучасні психоаналітики вже давно і не завжди її використовують.

Крім психоаналізу, існує ще кілька напрямків (підходів) у психології, в рамках яких можуть працювати психологи: гештальт-психологія, когнітивна психологія, екзистенційна психологія та ін.. У кожного підходу свої принципи, способи роботи і т.д.

Міф 3. «Завдання психолога - якомога швидше розібратися в проблемі клієнта, дати вірну пораду, а для цього він, звичайно, повинен володіти великим життєвим досвідом».

Небезпека цього міфу полягає в тому, що пошуки саме такого психолога швидше за все призведуть до непрофесіоналів, і в результаті такої «психотерапії» може бути досягнутий абсолютно зворотній ефект (а саме, «жити чомусь стане ще важче »).

Спростування: давати поради - не є завданням психолога. Основним завданням психолога є допомогти клієнтові розібратися в проблемі і вирішити її. Психолог повинен створити умови для того, щоб людина змогла сама розібратися у своїх труднощах і прийняти рішення.

Для ефективного надання допомоги психолога не обов'язково побувати в тих же ситуаціях, що і клієнт. Навіть навпаки - це, швидше за все, може перешкодити, оскільки психолог може почати переносити власну проблему на проблему клієнта. По суті, очікування порад - це спроба перекладання відповідальності на психолога, свідоцтво якоїсь психологічної незрілості людини.

 Якщо поради даються (тоді, до речі, має сенс торкнутися питання і її «правильності»), людина звично продовжує перебувати у своєму незрілому, несамостійному і безвідповідальному, по відношенню до самого себе, стані. А це точно не є метою терапії.

Міф 4. «У психолога не повинно бути проблем, інакше який же він психолог і як може допомогти іншим?!»

Спростування: психолог - то не Бог. У нього можуть бути і бувають проблеми. Єдине, що потрібно від хорошого фахівця, це усвідомлювати свої проблеми, тримати їх під контролем, щоб вчасно відстежити, якщо його проблеми починають заважати ефективній роботі з клієнтом. Для цього психолог повинен періодично проходити сам особисту психотерапію.

Міф 5. «У самого психолога серйозні психологічні проблеми».

Спростування: зворотна сторона попереднього міфу - це уявлення про те, що у самих психологів є серйозні психологічні проблеми, тому нормальна людина не буде займатися психологією. Дійсно, на психологічні факультети надходить чимало людей, які хочуть таким чином розібратися зі своїми психологічними проблемами. Але, не зумівши в тій чи іншій мірі вирішити їх, професійними психологами такі люди часто не стають.

Психолог зобов'язаний оволодіти навичками саморегуляції і володіти високим рівнем рефлексії, щоб відстежувати власну поведінку, усвідомлювати свої кордони, знаходити джерела наявних комплексів, страхів і бар'єрів і працювати над собою. Перш ніж приступити до практичної роботи, психолог сам проходить психотерапію, потім він працює під керівництвом супервізора - більш досвідченого психолога, і тільки після декількох місяців навчання він сам може надавати психологічну допомогу.

Буває, що з точки зору обивателя психологи дозволяють собі деякі дивності, бувають ексцентричними, занадто самовпевненими, але на професійних якостях хорошого психолога це не відображається (або не повинно відображатися). Тим не менш, цей міф стійкий і знаходить відображення в численних анекдотах, книгах і фільмах.

Міф 6. «Хороший психолог після недовгого спілкування складає психологічний портрет співрозмовника».

Ще раз нагадуємо: завдання психолога - не розібратися в житті клієнта, а допомогти йому самому розібратися у своєму житті. Тому у нього просто немає такого завдання - якось позначити проблему клієнта або тип його особистості. Таке вішання ярликів, можна навіть сказати, видає якраз не самого хорошого фахівця. Адже саме по собі віднесення людини до того чи іншого типу або визначення якогось рівня мало що дає для вирішення реальної проблеми.

Міф 7.  «Кожна людина - психолог, тільки у деяких є диплом, а у деяких немає».

Спростування: безумовно, в розмові на кухні по душах, в бесіді хороших друзів присутній деякий психологічний аспект: знімається напруга, стає начебто легше, шкода тільки, що ненадовго. Однак специфіка роботи психолога, на відміну від просто підтримуючого розмови з одним, криється у тому, що він більш усвідомлено і глибоко розуміє які процеси відбуваються під час взаємодії з клієнтом, а, отже, управляє процесом взаємодії. У ході психологічної бесіди клієнту теж може ставати легше (хоча і не завжди).

Але однієї підтримки буває мало, щоб вирватися із замкнутого кола невирішених проблем. І на відміну від одного, психолог володіє інструментами для виявлення деструктивних думок, реакцій, моделей поведінки клієнта, після чого допомогає усвідомити їх і знайти їм позитивну заміну. Тут спливає нова трудність, яка полягає в тому, щоб зробити проблему явною для клієнта.

Один шанований психоаналітик на лекції якось сказав: «Хорошому діагносту потрібно іноді всього 10 хвилин, щоб зрозуміти причини проблеми клієнта. І кілька років, щоб те ж саме зрозумів клієнт». Вся справа в несвідомому, в його здатності захищати свою територію і звичну стабільність. Саме так воно (несвідоме) розцінює ваші спроби розібратися в ситуації. Таким чином, основна відмінність роботи професійного психолога полягає в тому, що вона є більш ефективною тому, що більш професійна.

Міф 8. «Психолог бачить людей «наскрізь» або володіє над здібностями».

Цей міф також є дуже популярним. Багато представляють психолога ясновидцем або магом, який зможе за короткий час скласти точний і вичерпний психологічний портрет, дати характеристику людини, описати його минуле або намалювати картину його буття.

Спростування: виставлення оцінок того, що відбувається в житті клієнта, як і вішання ярликів, видає як раз не самого хорошого фахівця. Адже саме по собі віднесення людини до того чи іншого типу або визначення якогось рівня мало що дає для вирішення реальної проблеми. Однак у контакті з психологом клієнт завжди себе проявляє (тим або іншим способом), що якраз і варто досліджувати.

 Психолог не може передрікати майбутнє і не знає всіх таємниць людської природи, але він здатний в деякому сенсі прогнозувати, відображати деякі аспекти особистості людини, найчастіше приховані від неї самої.

 Психолог не мудрець і не гуру, що знає все і про все на світі, він не є ясновидцем або екстрасенсом. Такі надздібності як ясновидіння, відкриття третього ока, управління енергією космосу не є науковими і не викладаються в психологічних ВУЗах. Надздібностями займається наука парапсихологія. Приставка «пара» означає «біля», тобто це область біляпсихологічних знань. А надздібності психолога - це не що інше, як знання та навички, отримані в ході серйозного навчання і перевірені багаторічним досвідом.

Міф 9. «Психолог - доброї душі людина, яка завжди підтримає і підбадьорить».

Спростування: Поряд з міфом про всесильність психолога, стійкий міф про те, що психолог - це фахівець, який не може за визначенням заподіяти біль, тобто даний фахівець має право тільки на «погладжування», і якщо клієнт відчуває душевний дискомфорт в процесі роботи, то це «неправильний» психолог, який «засмутив і образив» клієнта. Причому стереотип психолога як персонажа, виключно розважального і того, хто радіє життю, властивий не тільки дилетантам, але і початківцям психологам. Останні бояться заподіяти клієнту неприємні переживання, і прагнуть викликати його довіру і поліпшення стану шляхом згоди з усім сказаним.

Тим часом, для того, щоб відбулося справжнє «просування», клієнту найчастіше потрібно випробувати всю гаму почуттів, що визначають різний стан опору: страх, розгубленість, фрустрацію, агресію і ін Професія психолога передбачає не тільки «погладжування», а й неабияку частку провокації, оскільки робота з опором, як правило, більш плідна. Завдання психолога - допомогти клієнту прийняти ці негативні емоції, вловити, про що вони «говорять» і впоратися з ними. Не варто також забувати, що психолог (як будь-яка жива людина) може бути різним, просто це залежить він багатьох факторів, які далеко не завжди бувають пов'язані з клієнтом.

Міф 10. «Психологів варто побоюватися, тому що вони можуть що-небудь вселити людині без його відома».

Спростування: У сучасному суспільстві дійсно має місце розвиток подібного міфу. Подібні ситуації часто обігруються в кіно й літературі. Стверджуючи подібне, людина, з одного боку, підозрює психолога в особливих, прихованих від нього цілях, а з іншого боку, представляє себе пасивним і не здатним до опору об'єктом впливу з боку більш сильного суб'єкта.

Психологія - добровільний процес, можливий тільки у випадку хоча б мінімального усвідомлення клієнтом своїх труднощів і наявності мотивації до змін. Вже на першій зустрічі у спільному діалозі прояснюється запит клієнта, і формулюються реально досяжні в терапії цілі, що відповідають інтересам клієнта, які стають основним орієнтиром у роботі психотерапевта.

Слід також особливо підкреслити, що мета психодіагностики визначає клієнт. Психолог зі свого боку відповідає, наскільки очікування клієнта відповідають реальним можливостям психології  і в разі необхідності допомагає клієнту знайти шлях трансформації нераеалістічних очікувань в реально досяжні.

Так як при проясненні цілей, так і в подальшій роботі, клієнт залишається активним учасником процесу, а не пасивним об'єктом впливу з боку психолога. Психолог ніколи не зможе змусити клієнта зробити щось, з чим останній не згоден, навіть якщо психолог абсолютно впевнений у правильності своєї точки зору.

 Міф 11. «До психолога варто йти, коли вже зовсім «приперло».

Спростування: Наші співвітчизники так влаштовані, що багатьом здається легше «гасити пожежу», ніж прогнозувати і «не дати їй розгорітися». І в цьому теж є особливість національного менталітету. Так, очікування клієнта від психологіїї дуже нагадують очікування від швидкої стоматологічної допомоги: коли зуб розболівся не на жарт, куди вже діватися? Однак на відміну від стоматології, в житті людини дуже багато граней, і вихід з ладу однієї з них майже завжди тягне за собою загострення інших(-ої). Складнощі, що накопичуються як сніжний ком, зачіпають всі сфери життя, і чим більше сфер життя порушено, тим важче з усім цим нагромадженням розбиратися.

Крім того, чим довше людина відтягує з вирішенням проблеми, тим імовірніше ця проблема досягне масштабів «хвороби», яка в свою чергу потребує більш тривалого і серйозного «лікування» і грунтовної корекції на більш глибинному рівні (що завжди довше, складніше і дорожче ). Тому зовсім необов'язково чекати, коли «гряне грім і вибухне буря», а краще звернутися за допомогою тоді, коли виникає первинне відчуття дискомфорту або тривоги з якогось значущого приводу, або ви відчуваєте, що не в змозі розібратися в якійсь ситуації самостійно .

Міф 12. «Про наявність універсального способу вирішення проблем, який підходить всім і кожному (і про який хороший психолог точно обізнаний)».

Спростування: Навіть якщо такий спосіб і є, мені він поки не відомий, але думаю, якби він знайшовся, тут же з'явилися б і випадки, в яких цей спосіб виявився повністю безпорадним ... А з приводу високого професійного рівня психолога, якому вдалося такий універсальний спосіб допомоги ВСІМ НАВКОЛО винайти, я особисто сильно сумніваюся ...

У керуванні процесами виховання студентів важливу роль відіграють викладачі, які є кураторами навчальних груп. Куратор – це наставник молоді. Його роль полягає в колективній і особливо індивідуальній виховній роботі із студентами. Важливо, щоб виховною роботою займалися люди творчі і небайдужі.

Пам’ятка куратору академічнох груп університету

Діяльність куратора визначається планом виховної роботи, розробленим на семестр та навчальний рік згідно із перспективним і річним плануванням вищого навчального закладу. Робота куратора академічної групи передбачає реалізацію аналітичної, організаторської та соціальної функцій. Аналітична функція передбачає планування і організацію виховної роботи з урахуванням міжособистісних стосунків у колективі, мотивів навчальної та пізнавальної діяльності студентів, рівня їхнього інтелектуального розвитку, індивідуальних особливостей, соціально-побутових умов життя, стану здоров’я, навчання тощо. Організаторська функція полягає в залученні студентів до різних видів діяльності: пізнавальної, суспільно корисної, ціннісно-орієнтаційної, художньої та ін. Вона забезпечує також надання необхідної допомоги студентському самоврядуванню, творчим групам, радам тощо. Соціальна функція реалізується в гуманістично орієнтованій взаємодії «педагог-студент».

Куратор академічної групи допомагає вихованцю в особистісному розвитку, засвоєнні та сприйнятті суспільних норм та цінностей. Він бере на себе обов’язки старшого колеги в процесі оволодіння студентами соціальним ролями. Водночас сам куратор виступає суб’єктом соціалізації, оскільки сприймає і переосмислює соціальний досвід, носієм якого є студент.

Змістом діяльності куратора є:

утвердження в академічній групі державного підходу і відповідальності у розв’язанні проблем навчально-виховного процесу;

набуття молоддю соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу;

спрямування інтелектуальної активності студентської молоді на обговорення найактуальніших проблем сьогодення, залучення до роботи у різних галузях наукової діяльності, проведення національно-культурної, просвітницької та організаційно-педагогічної роботи серед молоді, вивчення державної мови та історії України;

формування історичної пам’яті, національної свідомості, гідності та чіткої громадянської позиції;

допомога студентам в оволодінні новим інтелектуальним баченням світу, у визначенні свого місця в ньому, розвиток здібностей;

формування у студентської групи оптимальної працездатності та відповідального ставлення до навчально-виховного процесу;

забезпечення системно-цільового планування виховної роботи, формування у студентської молоді громадянської та соціальної активності шляхом залучення її до різноманітної діяльності;

постійне співробітництво, співтворчість із студентським активом і органами студентського самоврядування, молодіжними творчими об’єднаннями, рухами, а також організація життєдіяльності колективів академічних груп, розвиток ініціативи, творчості, набуття організаторських знань, умінь, навичок;

активне залучення студентів до управління навчально-виховним процесом;

виховання в студентів інтересу та любові до праці;

проведення виховної роботи зі студентами, які мешкають у гуртожитку, сприяння організації їхнього здорового способу життя, розв’язання житлово-побутових проблем;

здійснення постійної психолого-педагогічної діагностики рівня інтелектуального розвитку і моральної вихованості студентів, корегування виховного процесу;

внесення пропозицій ректорату, деканам факультетів про матеріальне заохочення студентів та притягнення до відповідальності порушників навчальної дисципліни;

залучення до виховного процесу батьків студентів.

Основою виховної діяльності куратора академічної групи є цикл дій:

участь у роботі семінарів кураторів, науково-методичних об’єднань кураторів університету;

складання плану роботи куратора на рік та його реалізація;

індивідуальна робота зі студентами та окремими групами студентів;

проведення виховних заходів;

робота з активом академічної групи;

робота з викладачами, що читають навчальні дисципліни у групі;

взаємодія з батьками студенів;

діагностування, тестування, анкетування студентів з метою вивчення індивідуальних особливостей, професійних якостей, рівня вихованості студентів та аналізу розвитку студентського колективу;

аналіз виконання плану навчально-виховної роботи, корекція плану роботи, складання планів роботи на канікули, планів індивідуальної роботи, роботи в гуртожитку;

організація чергування групи;

оформлення журналу куратора, складання (у разі необхідності) характеристик студентів;

ведення літопису, фотоальбому групи.

Результативність роботи куратора значною мірою залежить від:

планування роботи спільно з активом групи;

встановлення стосунків у групі та взаємодії з викладачами з огляду на педагогічну ситуацію, а також з урахуванням індивідуальних особливостей студентів;

залучення всіх студентів академічної групи до суспільно корисних справ;

уміння надавати допомогу студентам у виконанні багатьох суспільних ролей; запобігання байдужості, безконтрольності та безвідповідальності;

сприяння розвитку студентського самоврядування, ініціативності, громадської активності.

Результатом виховної діяльності куратора є достатній рівень вихованості студентів. Під вихованістю в педагогічному розумінні мають на увазі комплексну властивість особистості, яка характеризується наявністю і рівнем сформованості в неї суспільно значущих якостей, що відбивають мету виховання.

Критеріями ефективності управління системою виховної роботи на рівні куратора академічної групи є:

рівень вихованості майбутніх спеціалістів;

активність, згуртованість групи, суспільно корисний характер діяльності групи;

стабільний режим роботи академічної групи, відсутність випадків серйозних порушень трудової та навчальної дисципліни;

позитивна мотивація навчально-виховної діяльності студентів, що виявляється у навчально-пізнавальній, науково-дослідній та інших видах діяльності;

мікроклімат у групі, що сприяє самореалізації особистості кожного студента;

різноманітність форм виховної поза аудиторної роботи, що сприяє самореалізації особистості кожного студента;

діяльність студентського самоврядування у групі;

участь групи у загальноакадемічних заходах;

сприятливі умови проходження адаптаційного періоду студентами 1-го курсу;

оволодіння студентами досвідом соціальної поведінки.

Основними напрямами виховної роботи, згідно з концепцією національного виховання студентської молоді є:

Національно-патріотичне виховання;

Інтелектуально-духовне виховання;

Громадянсько-правове виховання;

Моральне виховання;

Екологічне виховання;

Естетичне виховання;

Трудове виховання;

Фізичне виховання та утвердження здорового способу життя

Ефективність виховної роботи куратора академічної групи значною мірою визначається її плануванням. Воно має бути чітким та цілеспрямованим, що даватиме можливість уникати багатьох помилок і негативних явищ у студентській групі.

План виховної роботи передбачає реалізацію конкретних цілей і завдань. Залежно від мети кожна форма роботи має свою специфіку і потребує врахування потреб, інтересів, індивідуальних особливостей кожного студента, співтворчості педагогів і студентів у організації виховної роботи, обґрунтованості виховних заходів.

Основні вимоги до плану роботи куратора:

цілеспрямованість – тобто зміст і форми виховної роботи, що плануються, передбачають реалізацію конкретних цілей і завдань. Кожна справа має сприяти розв’язанню висунутої мети. Залежно від мети кожна форма роботи має свою специфіку у використанні;

урахування потреб та інтересів кожного студента академічної групи;

співтворчість педагогів та студентів у організації виховної роботи;

зв'язок із життям суспільства, майбутньою професійною діяльністю студента;

комплексний характер планів;

цілісний підхід до процесу планування;

наступність змісту та форм виховної роботи;

конкретність, доцільність плану, обґрунтованість виховної роботи, урахування особливостей студентського колективу, рівня його розвитку, традицій, що склалися;

розумна насиченість плану.

Тлумачний словник

Адаптація – (лат. аdapto - пристосовую) - пристосування організмів та органів чуття до умов навколишнього середовища.

Соціальна адаптація – процес пристосування особистості чи групи осіб до змін у соціальному середовищі.

Диференційованість – внутрішній груповий процес, статус членів колективу. Кожний член займає певне місце – з позиції лідерства. Для визначення статусу індивіда в колективі застосовується соціометрична методика.

Дезадаптація особистості – надскладна соціально-педагогічна та психологічна проблема. Навіть саме визначення поняття „дезадаптація особистості” у різних авторів подається неоднаково.

Дезадаптація – процес дисгармонійного розвитку особистості, коли виникає неузгодженість цілей і результатів, коли вона стає джерелом психічної напруги, внутрішнього дискомфорту, нестабільності перебігу психічних процесів (А. Фурман).

Дезадаптація – хід внутрішньо-психічних процесів, що призводить не до розв’язання проблемної ситуації, а до її посилення, зростання труднощів і викликаних нею неприємних переживань (А. Налчаджян).

Дезадаптація – це непристосованість до інших і до себе, складний соціально-психологічний процес, що характеризується неадекватністю комунікативних навичок та дезорганізацією поведінки, невпевненістю у власних силах і недовірливим внутрішньо-особистісним відношенням. (Н. Сарджвеладзе).

Психологічна дезадаптація- це процес невідповідності між „Я- структурою” особистості і досвідом. Особистість сприймає, зокрема, себе та свої стосунки з людьми і явищами у своєму оточенні так, щоб це відповідало її „Я-структурі”. Тому особа схильна до заперечень або спотворення будь-якого переживання, що не відповідає її теперішньому „Я-образу”, оскільки свідомість відчуває тривогу, загрозу, розлад.(К. Роджерса).

Когнітивність – полягає в прагненні зрозуміти, яким чином Людина розшифровує інформацію про дійсність і організовує її, щоб приймати рішення. Когнітивний – уявлення про себе, образ своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальної значимості тощо; емоційно-ціннісний (самооцінка) – афективна оцінка уявлень про себе – самоповага, себелюбність, самоприниження; поведінковий – потенційна поведінкова реакція, тобто ті конкретні дії, які можуть викликатися „Я-образом” і самооцінкою. Їх спрямованість і ступінь виразності є значимим показником успішного становлення „Я-образу” юної особистості та її соціально-психологічної адаптованості.

Раціональність – безсвідоме прагнення до раціонального обумовлення і пояснення своїх ідей і поведінки, навіть коли вони ірраціональні. Приписування своїй поведінці неправильних, але зручних обставин. Псевдо-розумне пояснення своїх бажань або вчинків, насправді викликаних обставинами, зізнання в яких загрожувало б втратою самоповаги.

Згідно З.Фрейда і його послідовників, на ранніх етапах розвитку особистості раціоналізації – ефективний захисний механізм. У дорослої людини активне використання в процесі раціоналізації призводить до неадекватного контролю поведінки, до відсутності правильного розуміння себе і світу.

Фрустрація – психологічний стан напруження, тривоги і відчаю, що виникає через неможливість досягти бажаного. Фрустрація супроводжується гамою в основному негативних емоцій: гнівом, роздратованістю, відчуттям вини та інше.

Для поліпшення роботи зі студентами на виховних годинах пропоную декілька анкет на вибір.

Практичний психолог консультує з питань:

- адаптація першокурсників до студентського життя;

- зниження емоційної напруги, робота з тривожністю у складних життєвих ситуаціях;

- вирішення конфліктних ситуацій, налагодження взаємодії;

- проживання в гуртожитках: психологічні аспекти;

- як уникнути стресових ситуацій в навчально-виховному процесі;

- пізнання себе (індивідуальна психодіагностика за запитом)

- самовизначення та сбалансованості життя;

Адмін..корпус університету , ІІ поверх (каб. 204)

Для участі в тренінгах та з питань індивідуальних психологічних консультацій необхідний попередній запис.

Корпус Л, 2 поверх (208 л)

+380953886977

Пошта: psyholog@nupp.edu.ua