|
Освітній рівень |
Другий (магістерський) |
|
Програма навчання |
Вибіркова |
|
Галузь знань |
19 Архітектура та будівництво |
|
Спеціальність |
191 Архітектура та містобудування |
|
Освітня програма |
Архітектура будівель і споруд |
|
Обсяг дисципліни |
4 кредити (120 академічних годин) |
| Види аудиторних занять | Лекції (28 академічних годин), практичні заняття (14 академічних годин) |
|
Форма контролю |
Екзамен |
Мета навчальної дисципліни: формування у студентів вміння вписувати новостворені та реконструйовані архітектурні об’єкти у локальний, регіональний та національний контекст.
Завдання дисципліни спрямовані на формування у студентів компетентностей:
– здатність використовувати інформаційні та комунікаційні технології;
прагнення до збереження навколишнього середовища; здатність діяти на основі етичних міркувань (мотивів);
– знання та розуміння предметної області та розуміння професійної діяльності; – здатність спілкуватися з представниками інших професійних груп різного рівня (з експертами з інших галузей знань/видів економічної діяльності);
– здатність аналізувати, розробляти та впроваджувати архітектурно-містобудівні рішення з урахуванням соціально-демографічних, національно-етнічних, природно-кліматичних, інженерно-технічних чинників та санітарно-гігієнічних, безпекових, енергозберігаючих, екологічних, техніко-економічних вимог;
– здатність аналізувати міжнародний та вітчизняний досвід, збирати, накопичувати і використовувати інформацію, необхідну для розв’язання задач дослідницького та інноваційного характеру у сфері архітектури та містобудування;
– здатність розвивати національну та регіональну архітектуру будівель і споруд.
Програмні результати вивчення навчальної дисципліни «Методики контекстуального підходу в архітектурі»:
– розуміти і застосовувати у практичній діяльності теоретичні і практичні засади проєктування інноваційних об’єктів містобудування, житлових, громадських, промислових будівель і споруд, реконструкції і реставрації архітектурних об’єктів, методи досягнення раціонального архітектурно-планувального, об’ємно-просторового, конструктивного рішення, забезпечення соціально-економічної ефективності, екологічності, енергоефективності;
– організовувати роботу над комплексними архітектурно-містобудівними проєктами, співпрацю з замовниками та громадськістю при розробці, узгодженні і публічному обговоренні архітектурних проєктів;
– аналізувати композиційні та художні характеристики об’єктів архітектури у відповідності з чинниками та передумовами їх формування та використовувати результати аналізу в процесі проєктування сучасних об’єктів у історичному середовищі.
Змістовий модуль 1. ЕВОЛЮЦІЯ КОНТЕКСТУАЛЬНОГО ПІДХОДУ В ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ АРХІТЕКТУРИ.
Тема 1. Вступна лекція. Роль канону, тектоніки, пропорціонування та стилізації у реалізації принципу ансамблевості.
Мета, завдання та правила рейтингового оцінювання знань з навчальної дисципліни. Приклади храмових та палацових ансамблів в архітектурі Давнього Сходу. Роль ордерної системи у формуванні ансамблів часів античності – акрополів, агор, форумів. Теоретичні основи ансамблевого підходу у працях Вітрувія, Л.Б. Альберті, Дж. Віньйоли, А. Палладіо. Роль традиційних будівельних систем і прийомів у формуванні композиційно узгодженої забудови. Історизм ХІХ століття як засіб формування ансамблів.
Практичне заняття № 1.
Тема 2. Формування концепції контекстуалізму. Філософські основи появи контекстуалізму в середині ХХ століття. Роль Б. Кріє, Л. Кріє у виникненні контекстуалізму як архітектурного руху в 1950-х рр. Вплив японських архітекторів на розвиток концепції контекстуалізму. Осмислення контекстуалізму як стильового напряму в архітектурі постмодернізму 1970-х рр. в теоретичних роботах Ч. Дженкса і Р. Вентурі. «Середовищний підхід» у пізній радянській архітектурі як аналог західного контекстуалізму.
Практичне заняття № 2.
Практичне заняття № 3.
Тема 3. Сучасні концепції поєднання старого і нового при проєктуванні об’єкта в історичному оточенні.
Взаємодія нової будівлі з історичним оточенням на принципах тотожності, нюансу або контрасту. Виявлення за допомогою метафор, символів, знаків, образів оточення або історичної події, яка колись тут мала місце, та перенесення їх на образ проєктованої будівлі. Регіональний та національний аспекти контекстуалізму. Поняття морфотипу. Адгокізм та партисипація.
Практичне заняття № 4.
Практичне заняття № 5.
Тема 4. Прийоми вписування нової (реконструйованої) будівлі у сформоване оточення.
Метроритмічні закономірності та членування фасаду, його колористичне вирішення та використання традиційних оздоблювальних матеріалів як засоби ув’язування нової фасадної композиції з існуючим оточенням. Фрагментація як прийом формування співмасштабної людині об’ємно-просторової композиції кварталів, комплексів та окремих будівель. Повторення форм існуючої забудови в новій, інколи в іншій якості та іншому масштабі та матеріалі, використання схожих зовнішніх форм. Використання колажних прийомів формування фасадів проєктованих будівель.
Практичне заняття № 6.
Практичне заняття № 7.