18 червня 2025 року відбулася унікальна арттерапевтична практика з дошкільнятами під назвою «Ритми дихання та барви природи». Ця ініціатива спрямована на надання психологічної підтримки дітям через м'який та інтуїтивний підхід арт-терапії.
Захід проводився в рамках проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арт-терапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен з Бельгії (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Головною метою цієї арттерапевтичної практики було створення безпечного простору підтримки, в якому діти могли б емоційно розвантажитися, навчитися краще розуміти й виражати свої емоції через творчість, а також віднайти внутрішній спокій, поєднуючи процес малювання з ритмом дихання. Заняття було покликане дати дітям можливість висловити свої внутрішні переживання у безпечний спосіб, знизити рівень тривожності та напруги, а також розвинути навички саморегуляції, зокрема через усвідомлене дихання, інтегроване в художній процес.
Модераторами заняття виступили Олена Острогляд, старша викладачка кафедри образотворчого мистецтва Полтавської політехніки та Вікторія Шевчук, кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології та педагогіки університету.
Особлива увага приділялася стимулюванню уяви та креативності: дітям пропонувалося вільно фантазувати, експериментувати з кольорами та формами і не боятись помилитися чи бути осудженими. Така свобода вираження сприяла формуванню відчуття безпеки та контролю над власною творчістю – що є особливо важливим для дітей, які пережили досвід втрати стабільності чи контролю над обставинами. Водночас, атмосфера заняття сприяла соціалізації: діти взаємодіяли між собою, ділилися емоціями та матеріалами, поступово вибудовуючи довіру як до себе, так і до оточення.
Це арттерапевтичне заняття було ретельно структуроване, щоб забезпечити максимальний терапевтичний ефект, враховуючи вікові особливості дошкільнят та їхній потенційний травматичний досвід. Сесія розпочалася з м’якої розминки та короткого інструктажу, який проводився в ігровій формі, щоб зацікавити дітей та створити невимушену атмосферу. Кожній дитині було надано аркуш паперу та кольорові олівці.
- Пошук вітру: дітям було запропоновано уявити, що вони знаходяться на великій галявині. Перша частина завдання полягала у «пошуку вітру». Діти спочатку заплющували очі, слухали звуки (записи легкого вітру, шелесту листя) та уявляли, як вітер торкається їхнього обличчя, волосся. Потім їм запропонували малювати легкі, розмашисті штрихи, які символізували б рух вітру. Наголос робився на тому, щоб кожен штрих виконувався на видоху – це дозволяло синхронізувати рух руки з диханням, сприяючи розслабленню та концентрації. Діти обирали переважно світлі кольори – блакитний, жовтий, сірий, створюючи легкі хвилясті лінії.
- Вітер нагнав хмари та пішов дощ: далі куратор розповідала, як вітер поступово наганяє темні хмари, і починає накрапати дощ. Дітям запропонували малювати короткі, швидкі штрихи, що імітували краплі дощу. Знову ж таки, кожен штрих виконувався на видоху. На цьому етапі діти часто використовували темніші відтінки синього, сірого, фіолетового, символізуючи мінливість погоди та, можливо, накопичені емоції, що потребували виходу. Це дозволило дітям «випустити» накопичену напругу, адже процес малювання дощу, що «змиває» все, є катарсичним.
- Зростання травички: після «дощу», який змив усе зайве, настав час для зростання нового. Фасилітатори заходу наголошували на тому, що дощ – це життєдайна сила, яка допомагає всьому ожити. Діти переходили до малювання травички – вертикальних, висхідних штрихів, що символізували ріст, надію та оновлення. Для цього етапу діти активно використовували відтінки зеленого. Ця частина вправи особливо сприяла відчуттю надії та відновлення, адже символізувала цикл життя та оновлення після труднощів. Рухи ставали більш спокійними та ритмічними.
- Метелики – символ радості та легкості: На завершальному етапі дітям запропонували «оживити» свої малюнки, додавши на них метеликів. Метелики символізували легкість, красу, трансформацію та радість. Діти обирали яскраві, насичені кольори, малюючи різнобарвних метеликів, що пурхають по їхніх зелених галявинах. Цей етап став кульмінацією, яка дозволила завершити роботу на позитивній ноті, створюючи відчуття завершеності та щастя.
Результати арттерапевтичної практики «Ритми дихання та барви природи» були вражаючими. Діти, які на початку заняття могли бути дещо замкнутими або тривожними, поступово розкривалися. Ті, хто був більш засмучений чи пригнічений, після завершення малюнку виглядали помітно спокійнішими та розслабленими. Акт «випускання» емоцій через малювання вітру та дощу, а потім перехід до життєрадісних образів, дозволив їм пройти через своєрідний емоційний цикл. Синхронізація малювання з диханням допомогла дітям краще відчути своє тіло та його реакції. Було помічено, що дихання багатьох дітей стало більш рівномірним та глибоким протягом заняття. Кожен малюнок був унікальним, відображаючи індивідуальність дитини. Діти з радістю експериментували з кольорами та формами, вільно виражаючи свою уяву. Спокійна атмосфера, підтримка кураторів арттерапевтичної практики та відсутність оцінювання дозволили дітям відчути себе в безпеці. Вони вільно проявляли себе, не боялись помилитися, що є надзвичайно важливим для дітей з травматичним досвідом. Хоча робота була індивідуальною, діти спостерігали за роботою одне одного, ділилися матеріалами та обмінювалися емоціями, що сприяло формуванню групової згуртованості.
Ця арттерапевтична сесія стала яскравим підтвердженням ефективності арттерапії у роботі з дошкільнятами, особливо тими, хто потребує психологічної підтримки.
У рамках проєкту TRUST вже реалізовано серію психотерапевтичних заходів, які мали помітний позитивний вплив на ментальне здоров’я самих учасників, які пережили втрату дому, розлуку з близькими, тривалий стрес і тривожність. Арттерапія допомогла знизити рівень емоційної напруги, навчитися розпізнавати та безпечно виражати власні переживання, знову відчути зв’язок із собою та світом.
Проєкт TRUST триває й обіцяє ще більше глибоких практик, нових методик і, що найважливіше, – підтримку, яка сьогодні вкрай необхідна українцям, адже кожен так чи інакше відчуває на собі негативний вплив війни.
Відзначимо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
