07 липня 2025 року в Центрі сучасного мистецтва університету (ауд. 302-Ц) відбувся арттерапевтичний захід під назвою «Кольори моїх відчуттів», спрямований на глибинне опрацювання емоційного досвіду, інтеграцію минулого, сьогодення та майбутнього, а також на пошук внутрішніх ресурсів для людей, які пережили травматичні події під час війни.
Арттерапевтична сесія «Кольори моїх відчуттів поєднала в собі роботу з кольором як прямим вираженням емоцій та візуалізацію життєвого шляху. Метафора «чотирьох плям» дозволила відобразити складний спектр почуттів, а подальше домальовування об’єктів та подій допомогло учасникам надати цим емоціям контекст та структуру. Таким чином, абстрактні почуття знайшли свій контекст, а розрізнені фрагменти досвіду склались в осмислену картину. Для тих, хто пережив травму, цей метод став тихою гаванню, де можна зустрітися зі складними спогадами, не занурюючись у них з головою, а м'яко інтегруючи їх у свою унікальну історію зцілення.
Кожен учасник створював чотири колірні плями, що відповідали його емоціям у чотири періоди життя:
- Далеке минуле – період до війни, дитинство, юність, мирне життя.
- Минуле – період, пов’язаний з початком війни, переміщенням, втратами, травматичними подіями.
- Сьогодення – поточний стан, адаптація до нових умов, щоденні виклики та переживання.
- Майбутнє – надії, мрії, бажаний стан, очікування.
Після створення колірних плям учасники заходу маркером домальовували поверх них об’єкти, події або емоції, які асоціювалися з відповідним періодом. Це надавало абстрактним колірним плямам конкретного змісту, перетворюючи їх на візуальну розповідь.
Сесія з арттерапії «Кольори моїх відчуттів» стала глибоким і багатогранним емоційним досвідом для учасників. Використання кольору як основного засобу вираження дозволило кожному з них передати внутрішні переживання, які буває складно сформулювати словами. Це особливо важливо для тих, хто має травматичний досвід, адже мистецтво допомагає обійти психологічні бар’єри, уникнути ретравматизації й водночас запустити процес зцілення.
Робота зі структурою картини – поділ її на чотири життєві етапи – сприяла впорядкуванню власного досвіду, дозволила побачити динаміку свого шляху та відчути зв’язок між минулим, теперішнім і майбутнім. Особливу терапевтичну цінність мало виокремлення блоку, присвяченого минулому, зокрема болючим подіям і переживанням. Можливість зобразити їх на папері допомагала безпечно винести ці емоції зсередини, поглянути на них з відстані, розпочати їхнє переосмислення та прийняття.
Водночас візуалізація майбутнього, наповненого світлими кольорами та символами надії, активізувала внутрішні ресурси, підтримувала віру в позитивні зміни та власну силу. Малювання майбутнього з акцентом на вибір і контроль над кольорами та формами також сприяло відновленню відчуття впливу на своє життя – важливого кроку на шляху до психологічної стабілізації.
Зрештою, ця арттерапевтична вправа спонукала учасників заходу до глибокої саморефлексії, адже через творчий процес вони змогли усвідомити свої емоційні стани, внутрішні зміни та потреби, що стало цінним кроком у напрямку самопізнання, самоприйняття й особистісного зростання.
Арттерапевтична сесія «Кольори моїх відчуттів» стала дієвим інструментом психологічної підтримки для людей, які переживають наслідки війни. Вона надала безпечний простір для вираження і пропрацювання складного спектра емоцій, пов’язаних із травматичним досвідом та процесом адаптації, використовуючи мову мистецтва як невербальний канал. Учасники мали змогу інтегрувати свій життєвий досвід, побачивши його як цілісну історію, що охоплює минуле, теперішнє й майбутнє. Сесія допомогла активізувати внутрішні ресурси та пробудити надію шляхом усвідомленого формування позитивних образів майбутнього і фокусування на власних можливостях. Завдяки цьому вдалося частково відновити відчуття контролю над емоціями та життєвим наративом, трансформуючи пасивне проживання подій на активне їх переосмислення і творення. Такий досвід також сприяв глибшій саморефлексії та усвідомленню власних емоційних станів і життєвого шляху.
Арттерапевтичні заходи, подібні до сесії «Кольори моїх відчуттів», є потужними інструментами для емоційного відновлення, розвитку особистісної стійкості та пошуку нових сенсів у житті. Ми висловлюємо щиру подяку нашим партнерам – Centre Neuro Psychiatrique St-Martin, Greek Carers Network EPIONI, Fondazione Don Luigi Di Liegro, Lekama Foundation, EuroPlural Project – за їхню підтримку, що робить можливим втілення таких важливих ініціатив.
Захід був проведений у рамках реалізації масштабного міжнародного проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арттерапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен з Бельгії (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Модераторками заходу виступили Олена Острогляд, старша викладачка кафедри образотворчого мистецтва та Олена Кривенко, асистент кафедри психології та педагогіки, практичний психолог Полтавської політехніки.
Арттерапевтичний захід «Кольори моїх відчуттів» засвідчив величезну силу арттерапії як мови зцілення, що дозволяє обійти бар’єри болю, страху і втрати. Він надав учасникам не лише простір для вираження пережитого, а й інструменти для осмислення особистого досвіду та віднайдення внутрішніх ресурсів у найтемніші моменти життя. Створюючи візуальну розповідь свого минулого, теперішнього та майбутнього, люди не просто ділилися емоціями – вони заново відкривали себе, переосмислювали власну історію та відчували, що навіть у травмованому досвіді є місце для надії, відновлення і творчості. Такі ініціативи мають неоціненну цінність у процесі колективного зцілення й формування стійкішого, співчутливішого суспільства.
Відзначимо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
