29 серпня 2025 року в Центрі сучасного мистецтва університету відбувся унікальний арттерапевтичний захід під назвою «Мій голос у кольорі», спрямований на глибинний пошук себе, вираження прихованих емоцій та відновлення внутрішньої гармонії через візуалізацію звуків та музики.
Модераторками заходу виступили Олена Острогляд, старша викладачка кафедри образотворчого мистецтва та Марина Тесленко, доцентка кафедри психології та педагогіки Полтавської політехніки.
Практика «Мій голос у кольорі» ґрунтувалась на психологічній концепції, що музика та звук є потужними каналами для доступу до глибинних шарів психіки та емоцій. Для людей, що пережили травму, які часто мають труднощі з вербалізацією своїх почуттів, цей метод дозволяє виразити приховані емоції без слів, через колір і форму. Учасники мали можливість відновити зв’язок зі своїм «Я», використовуючи улюблену музику як інструмент самопізнання, а також знайти внутрішню гармонію, трансформуючи звукові вібрації у візуальні образи. Це також сприяло подоланню відчуття ізоляції, дозволяючи ділитися особистим, але невербальним, досвідом з групою.
Для проведення сесії кожному учаснику було надано аркуш паперу та широкий вибір художніх матеріалів. Ключовим елементом стали аудіосистеми, що відтворювали музику, а також можливість використовувати власні ґаджети з навушниками для повного занурення в індивідуальний звуковий простір. Завдання полягало у створенні «музичного портрету» – візуальної репрезентації своїх емоцій, асоціацій та спогадів, викликаних улюбленою мелодією або піснею.
Захід розпочався з теплого привітання та короткої вступної бесіди, під час якої Марина Тесленко та Олена Острогляд розповіли про глибокий зв'язок між музикою та емоціями. Учасникам було запропоновано зануритися у свої спогади та обрати одну пісню, яка має для них особливе значення. Вибір був дуже різноманітним – від класики до року, від народної пісні до сучасної електроніки, що підкреслило глибоко особистий характер цього етапу.
Після вибору пісні учасники одягнули навушники. Приміщення наповнилося тишею, яку порушували лише шелест паперу та звуки художніх матеріалів. Завданням було «малювати музику», перекладаючи слухові відчуття на візуальні образи. Рухи були різними: від різких і динамічних до повільних і плавних. Наприклад, одна учасниця під звуки класичної музики створила ніжний, повітряний малюнок з м’якими кольоровими переходами, що символізували спокій. Інший учасник, слухаючи улюблений рок-трек, створив динамічну, хаотичну композицію з різкими лініями, що виражали гнів та енергію. Багато хто використовував фарби для відображення глибини емоцій, а маркери – для позначення важливих моментів або слів з пісні.
Після завершення творчої роботи кожен учасник мав можливість поділитися своїм «музичним портретом» з групою. Вони розповідали, чому обрали саме цю пісню, і що означають кольори та форми на їхньому малюнку. Одна дівчина, демонструючи свій малюнок, пояснила, що це пісня, яку вона слухала, перебуваючи в бомбосховищі, а яскрава пляма на малюнку – це її незгасна надія. Усі присутні вислухали історії з глибокою повагою та співчуттям. Цей етап був надзвичайно емоційним – іноді з’являлися сльози, але частіше – посмішки, що символізували потужний досвід єднання та солідарності.
Арттерапевтична практика «Мій голос у кольорі» виявилася надзвичайно ефективною для психологічної підтримки учасників. Вона дозволила здійснити глибинний катарсис та виразити приховані емоції через невербальні канали, відновити зв’язок зі своєю ідентичністю та знайти внутрішню гармонію. Практика також допомогла подолати відчуття ізоляції, ділячись глибоко особистим досвідом з групою. Створення візуального «якоря» слугує нагадуванням про їхні емоційні стани та ресурси, а також розвиває самосвідомість та навички самоаналізу.
Захід відбувся в межах реалізації міжнародного проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арттерапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен з Бельгії (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Ми висловлюємо щиру подяку нашим партнерам за їхню неоціненну підтримку, що робить можливим втілення таких життєво важливих ініціатив, які несуть світло надії та зцілення тим, хто найбільше цього потребує.
Відзначимо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
