Творчій, науковій та громадсько-політичній спадщині Івана Франка – видатного мислителя, будівничого української нації, чиє слово й сьогодні пробуджує національну свідомість, утверджує українську ідентичність і надихає на служіння Україні, присвятили традиційний студентський науковий круглий стіл до Дня української писемності та мови, який відбувся в Полтавській політехніці за ініціативи кафедри українознавства, філософії та інформаційно-гуманітарних студій.
Із вітальними словами до учасників заходу звернулися завідувачка кафедри українознавства, філософії та інформаційно-гуманітарних студій, докторка історичних наук, професорка Ірина Передерій та заступниця декана факультету філології, психології та педагогіки, кандидатка філологічних наук, доцентка Наталія Бондар.
У своєму виступі Ірина Передерій наголосила на особливому значенні української мови як основи національної ідентичності та культурної незалежності в умовах російсько-української війни. Звернувши увагу на певне послаблення мовного піднесення, яке спостерігалося на початку повномасштабного вторгнення, та поширення в інформаційному просторі наративів про нібито другорядність мовного питання, професорка підкреслила: утвердження української мови не може ґрунтуватися лише на заборонах чи державних рішеннях. Вона має стати природною мовою науки, культури, професійного успіху та повсякденного спілкування. Особливу відповідальність у цьому процесі несуть університети та молоде покоління, адже майбутнє української мови залежить і від свідомого щоденного вибору кожного громадянина.
Модераторка круглого столу, кандидатка філологічних наук, доцентка Світлана Дорошенко у вступному слові наголосила, що Іван Франко – це ціла епоха в історії та культурі України, яка поєднує літературу, науку, політику й національну ідеологію. Його багатогранна спадщина залишається надзвичайно актуальною для сучасної України й утвердження її національної самобутності та повноправного входження у світову спільноту.
Студентка групи 101-ТК Лілія Палько (науковий керівник – к.пед.н., доцент Тетяна Ісаєнко) представила доповідь, присвячену феномену Івана Франка як «академії в одній особі».
Франкове слово, здатне пробуджувати національну свідомість, аналізувала студентка групи 401-ФД Анастасія Гнилосир (науковий керівник – к.філол.н., доцент Людмила Чередник).
Громадсько-політичний вимір діяльності письменника розкрила у доповіді «Нам пора для України жить!» студентка групи 201-ФД Ірина Савченко (науковий керівник – к.і.н. Дмитро Стаценко).
Внесок Івана Франка у формування та кодифікацію української наукової термінології, інтелектуалізацію й функціонально-стильовий розвиток української літературної мови досліджувала студентка групи 201-ЕО Марія Писанець (науковий керівник – к.філол.н., доцент Людмила Дерев’янко).
Діяльність Івана Франка як літературного критика, який не боявся полемізувати навіть із визнаними авторитетами, аналізувала студентка групи 201-ФД Анна Торохтій (науковий керівник – к.філол.н., доцент Ольга Мізіна).
Еволюції суспільно-політичних переконань мислителя була присвячена доповідь «Розвиток національно-державницьких поглядів Івана Франка крізь призму переосмислення соціалістичних ідеалів» студентки групи 301-пФД Юлії Адардасової (науковий керівник – к.філос.н., доцент Ярослав Блоха).
Особливий світ інтимної лірики письменника, його особисті переживання та драматизм любовних почуттів розкрила студентка групи 201-ФД Інна Сіроштан у доповіді «Лірична драма власної душі (за творчістю І. Франка)» (науковий керівник – к.філол.н., доцент Світлана Дорошенко).
Представлені студентські дослідження засвідчили багатогранність творчої та інтелектуальної спадщини Івана Франка, її невичерпний потенціал для осмислення сучасних суспільних викликів. Особливої актуальності в умовах російсько-української війни набувають його слова: «Се ж остання війна! Се до бою чоловіцтво зі звірством стає…», написані ще наприкінці ХІХ століття в поезії «Товаришам із тюрми».
Завершуючи захід, модераторка заходу Світлада Дорошенко подякувала студентам за змістовні дослідження, а їхнім науковим керівникам – за професійне наставництво. Звертаючись до молоді, вона закликала сприймати Франкове «Нам пора для України жить!» не лише як історичне гасло, а як актуальний моральний орієнтир, що передбачає особисту відповідальність за майбутнє держави, збереження національної ідентичності та утвердження української мови.
