Війна забирає відчуття стабільності, але не здатна забрати вміння людини творити красу та ділитися теплом. Як знайти опору, коли здається, що всі сили вичерпано? Де черпати енергію для нового дня? 5 серпня 2025 року у Полтавській політехніці відповіді на ці питання шукали через мистецтво, створюючи власноруч яскраві та солодкі «Букети радості».
Ця зустріч стала продовженням серії заходів у межах міжнародного проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арттерапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен з Бельгії (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Під дбайливим та емпатійним керівництвом доценток кафедри психології та педагогіки Лесі Клеваки та Вікторії Шевчук учасниці занурилися у глибокий процес, що гармонійно поєднав творчість, самоаналіз та теплі людські емоції. Тренерки створили безпечний простір довіри, де кожна жінка могла дозволити собі уповільнитись, відкласти тривоги та зосередитись на власному внутрішньому світі. Заняття було ретельно сплановане для розвитку емоційної виразності, зміцнення самооцінки та, що найважливіше, активації прихованих внутрішніх ресурсів.
Все почалося з тихої та щирої бесіди на тему «Кому я хочу подарувати радість?». Це, на перший погляд, просте питання стало ключем, що відкрив двері до важливих роздумів. Учасниці говорили про те, як важливо в умовах постійного стресу не втратити здатність дарувати тепло, і як маленький подарунок може стати променем світла. Та найголовнішим відкриттям для багатьох стала думка, що першу порцію радості та турботи можна і треба подарувати собі – це не егоїзм, а необхідна умова для відновлення сил.
Логічним продовженням стала арттехніка «Квітка мого ресурсу». Тут кожна звичайна цукерка перетворювалася на потужний символ. Учасниці обирали солодощі, вкладаючи в них свої найцінніші якості та джерела сили: одна цукерка ставала втіленням любові до дітей, інша – символом дружби, що підтримує на відстані, третя – уособленням віри у перемогу чи спогадом про мирний дім. Це був акт усвідомленої інвентаризації власних чеснот, спосіб зробити невидимі опори зримими та відчутними. Так, через солодкі образи, кожна жінка змогла візуалізувати й утвердитись у своїх сильних сторонах.
Практична частина перетворилася на справжню майстерню щастя, наповнену тихим шелестом гофропаперу та зосередженими, але світлими обличчями. За допомогою яскравих матеріалів, стрічок та власної фантазії учасниці створювали унікальні букети. Цей процес мав глибокий терапевтичний ефект: монотонні, ритмічні рухи пальців під час формування пелюсток стабілізували нервову систему, а робота з кольором і текстурою допомагала зняти внутрішню напругу. Це була медитація в дії. Кожен створений букет був не просто декором, а метафорою – унікальною історією, в яку були вплетені особисті почуття, турбота, надія та мрії.
Особливо зворушливою частиною зустрічі стала вправа «Квітка-подяка». Учасницям запропонували намалювати велику квітку і в кожній її пелюстці написати те, за що вони вдячні життю просто зараз. На папері розквітали імена близьких, назви рідних міст, спогади про дитячі мрії та прості речі, що дають сили – чашка гарячого чаю, усмішка дитини, підтримка нової подруги. Ця практика допомогла змістити фокус з того, що було втрачено, на те цінне, що є і живить душу, нагадуючи, що навіть у найтемніші часи в житті завжди є місце для світла.
Наприкінці зустрічі, під час рефлексії, атмосфера була наповнена щирістю та теплом. Найкраще про ефект заняття говорили самі учасниці, ділячись своїми враженнями: «Цей букет – мій особистий символ ніжності, якої мені так бракувало», «Я вперше за багато місяців зробила щось не тому, що “треба”, а тому, що “хочу”, просто для себе», «Було так приємно думати про добрі речі і створювати красу, ніби на годинку повернулася в мирне життя».
Зустріч подарувала не лише емоційне розвантаження та радість від творчості, а й глибоке відчуття власної значущості та здатності бути джерелом добра. Такі заходи доводять, що творчість лікує. Вона стає тим невидимим щитом, що захищає душу, дарує тепло, зміцнює віру у власні сили та об’єднує людей. Полтавська політехніка разом із партнерами продовжує створювати безпечний простір для психологічного відновлення, доводячи, що навіть маленький солодкий букет може стати символом великої, незламної надії.
Нагадаємо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
