Утім замість бажаної капітуляції ворожі війська отримали сталеву відсіч єдиного народу. Українці згуртувалися для захисту рідної землі, її незалежності, права на вільне існування в демократичному світі. Повномасштабна війна консолідувала українське суспільство і суттєво змінила міжнародну безпекову архітектуру. Світ побачив кадри вщент зруйнованих міст, понівечені долі і скалічені тіла. Водночас усі переконалися у внутрішній силі і нескореності волі української нації.
4 роки війни – великої, важкої, визвольної війни, яка торкнулася кожного. Це роки втрат, розпачу, тяжких розлук і водночас мужності, незламності, героїчного спротиву і титанічного бажання жити у вільній країні, захистити майбутнє сучасних і прийдешніх поколінь, у запеклій боротьбі вимолити й вибороти свободу. Сьогодні ми схиляємо голови перед тими, хто віддав життя за Україну. Кожне імʼя – це окремий всесвіт, окрема історія любові, сили й самопожертви. Памʼятаємо. Дякуємо. Молимося за вас.
Щодня і щомиті боротьба триває на всіх фронтах – від окопів до наукових лабораторій, від волонтерських штабів до студентських аудиторій. За ці роки Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» перетворився на хаб, де гартується міць, формується свідоме покоління, яке знає ціну волі, незалежності і миру! Активна волонтерська діяльність, злагоджена підтримка Збройних Сил України, сміливі інноваційні рішення для фронту й тилу стали невідʼємною частиною освітнього процесу.
Наші Захисники та Захисниці роблять все, щоб ворог не досягнув своєї мети. Щиро дякуємо мужнім українським Воїнам за кожен світанок. Слава всім, хто бореться за Україну! Ми віримо в Збройні Сили. Ми віримо один в одного. Ми віримо і наближаємо Перемогу України щодня! Разом вистоїмо і переможемо!
