Народний художник України, член Національної спілки художників України, архітектор Анатолій Чорнощоков відійшов у Вічність 23 серпня 2021 року на 73-му році життя.
Випускник Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» 1972 року (тодішнього архітектурного факультету Полтавського інженерно-будівельного інституту) зробив чималий внесок у розвиток Полтави і науки. Працював головним художником і заступником головного архітектора Полтави, заступником директора з питань містобудування та архітектури Державного проєктного інституту містобудування «Міськбудпроєкт».
Наукова діяльність Анатолія Чорнощокова була пов’язана із обґрунтуванням концепції та керівництвом реконструкцією Спасо-Пребраженської церкви (Великі Сорочинці), Історико-опорного плану м. Лубен, церкви Різдва Богородиці (Василівка), Храму Святого Архистратига Божого Михаїла (Петрівка), керував створенням музейних експозицій Державного музею-заповідника М. В. Гоголя (Гоголеве), Державного музею-заповідника «Поле Полтавської битви» (Полтава), Музею-заповідника А. С. Макаренка (Ковалівка), Краєзнавчого музею (Лубни), експозиції виставки «Експо-93» (Штутгарт).
За досягнення Анатолій Чорнощоков відзначений на високому державному рівні – нагороджений Державною премією України в галузі архітектури за комплексну реконструкцію історичного центру міста Полтави (2000), а також Почесною грамотою Верховної Ради України за особливі заслуги перед Українським народом (2004).
Професійний і земний шлях Анатолія Євгеновича скінчився на посаді завідувача кафедри образотворчого мистецтва Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка.
«Такі події відбуваються завжди несподівано, особливо коли це трапляється з такими оптимістами, наділеними життєстверджуючою енергією, яким був народний художник України Анатолій Чорнощоков. Ми співпрацювали у складі журі дитячих творчих конкурсів, які проводить Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка. І тісно спілкуючись, неодноразово переконувалась у багатогранності і неординарності особистості. Важко говорити про людину, яка чимало зробила для мистецтва і, зокрема, сакральної архітектури, у минулому часі. Але шановний колега заслуговує на світлу і вічну пам’ять», – прокоментувала завідувачка кафедри образотворчого мистецтва Полтавської політехніки, членкиня Національної спілки художників України, Міжнародної асоціації критиків та мистецтвознавців у Парижі АІСА, кандидат мистецтвознавства Тетяна Зіненко.
Прощання відбулось у полтавському храмі, де він був автором проєкту будівлі, розпису й іконостасу – храмі Віри, Надії, Любові та матері їх Софії.
Світла пам’ять випускнику, колезі, педагогу і професіоналу.
Медіа–центр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
