Шлях людини, що пережила травму війни, часто нагадує складний лабіринт, сповнений невизначеності, пошуку рішень та внутрішніх глухих кутів. Саме цю потужну метафору було покладено в основу арттерапевтичної сесії «Лабіринт. У пошуках виходу», яка відбулася 4 липня 2025 року в Полтавській політехніці у стінах Центру сучасного мистецтва (ауд. 302-Ц) у рамках реалізації міжнародного проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арттерапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен з Бельгії (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Модераторками заходу виступили старша викладачка кафедри образотворчого мистецтва Олена Острогляд та асистент кафедри психології та педагогіки, практичний психолог Полтавської політехніки Олена Кривенко.
Арттерапевтична сесія «Лабіринт. У пошуках виходу» була спрямована на символічне опрацювання почуття невизначеності та розгубленості, пошуку рішень та внутрішніх ресурсів, а також на формування відчуття підтримки та спільності серед учасників. В її основі – глибокий і потужний образ – карта наших життєвих блукань, дзеркало невизначеності та тихий провідник до виходу, адже для душі, що пережила травму війни та вимушене переміщення, відчуття себе загубленою чи застиглою в лабіринті болючих обставин є надзвичайно реальним. Тому учасникам заходу було запропоновано не просто говорити про це, а довірити свої почуття паперу.
Створюючи власний лабіринт, кожен учасник розміщував у його серці своє «Я», надаючи візуальної форми внутрішньому стану. Це перший крок до зцілення – побачити свою розгубленість, а отже, отримати можливість її змінити. Але справжнє диво відбувалось на межі аркуша. Кожен індивідуальний лабіринт не закінчувався, а плавно перетікав у малюнок сусіда. Лінії, що здавалось, пролягали до глухих кутів, стали стежками, які вели до іншої людини. Таким чином, окремі світи сплітались в єдине полотно, наочно доводячи: навіть у найтемнішому лабіринті ми не самотні: наші шляхи перетинаються, і в цьому переплетенні народжується підтримка, надія і спільний вихід.
Малювання лабіринту стало ефективним способом вираження та опрацювання відчуття невизначеності: учасники візуалізували свій внутрішній стан розгубленості, безвиході, пошуку рішень, що дозволяло винести ці складні емоції назовні та безпечно їх дослідити. Створюючи виходи, повороти й шляхи в лабіринті, учасники символічно шукали рішення й у реальному житті, що сприяло відновленню відчуття контролю над ситуацією. Центральне розміщення власного образу в лабіринті допомагало зосередитися на собі, усвідомити важливість своїх почуттів та потреб, підкреслюючи цінність внутрішнього світу. Окрім того, поєднання власного лабіринту з малюнками сусідів візуалізувало ідею взаємозв’язку: навіть у складних обставинах ми не самотні, є ті, з ким наші шляхи можуть перетинатися, хто здатен підтримати або допомогти знайти вихід. Така метафора підсилювала відчуття групової згуртованості. Завершальним важливим елементом став розвиток гнучкості та креативного мислення: необхідність враховувати сусідні зображення та можливі зв’язки між ними стимулювала учасників мислити нестандартно й творчо шукати рішення.
Практика «Лабіринт. У пошуках виходу» виявилася надзвичайно ефективним інструментом психологічної підтримки учасників. Вона дала змогу символічно опрацювати відчуття невизначеності, розгубленості та емоційного «застрягання», перетворивши їх на візуальні образи, які можна дослідити й контролювати. Створення власного лабіринту активізувало внутрішні ресурси, спонукало до пошуку рішень і допомагало побачити можливі шляхи виходу з непростих життєвих ситуацій. Учасники змогли відновити відчуття контролю над власним емоційним станом і процесом прийняття рішень, навіть попри складні зовнішні обставини. Особливо важливою стала можливість подолати відчуття ізоляції: завдяки візуальному поєднанню лабіринтів і взаємодії з іншими учасниками з’являлось глибше усвідомлення спільності досвіду й підтримки групи, виникла можливість розвинути креативність і впевненість у власних силах.
Полтавська політехніка надає змогу всім поліпшити своє ментальне здоров’я, здобути якісну освіту, а також взяти участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях. Цим можуть скористатися як викладачі, так і студенти Полтавської політехніки. Молодь може навчатися за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
