У сучасному світі, сповненому викликів та непередбачуваних змін, пошук внутрішнього прихистку та відчуття безпеки набуває особливого значення. Для багатьох, хто пережив травматичні події та втратив звичну опору, мистецтво стає потужним інструментом для відновлення, самовираження та пошуку нових сенсів. Саме такою стала арттерапевтична зустріч «Мій безпечний простір», організована 28 серпня 2025 року Національним університетом «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» в рамках міжнародного проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”.
Цей захід був спрямований на відновлення відчуття безпеки, формування внутрішнього ресурсу та пошук стабільності для учасників, чиє життя було позбавлене звичного безпечного простору. Модераторками артзаняття виступили Олена Острогляд, старша викладачка кафедри образотворчого мистецтва та Марина Тесленко, доцентка кафедри психології та педагогіки Полтавської політехніки.
Арттерапія, як метод психологічної допомоги, активно використовує творчий процес для опрацювання емоцій, травм та внутрішніх конфліктів. Вона дозволяє вийти за межі вербального вираження, пропонуючи символічний простір для того, що часто залишається невисловленим. У випадку практики «Мій безпечний простір» головний акцент було зроблено на психологічних механізмах, що допомагають відновити втрачене відчуття захищеності. Створення візуального образу власного безпечного місця є потужною технікою, яка сприяє зниженню тривоги, зміцненню внутрішньої опори та розвитку емоційної стійкості. Це не просто малювання, а глибоке занурення у власний внутрішній світ, де кожен колір, лінія чи форма стає відображенням індивідуального шляху до зцілення та відновлення гармонії.
Арттерапевтична сесія «Мій безпечний простір» базувалась на концепції, що кожна людина має потребу в сакральному, захищеному місці, де вона може відчувати себе спокійно, впевнено та вільно від зовнішніх загроз. У контексті травми та вимушеного переміщення, коли фізичний безпечний простір було втрачено, створення його візуального образу стає потужним психологічним інструментом. Цей процес дозволяє символічно відтворити втрачене відчуття безпеки, пережити цей процес у контрольованому та підтримуючому середовищі. Учасники мають можливість знайти внутрішній ресурс, який є незмінним, попри зовнішні обставини, усвідомивши власну внутрішню силу. Також це допомагає візуалізувати, що саме дає відчуття спокою та захисту, та активувати ці відчуття у повсякденному житті, формуючи ефективні копінг-стратегії. Ключовим аспектом є подолання відчуття беззахисності та безсилля, що часто супроводжує травму, замінивши їх відчуттям контролю та можливості впливати на свій емоційний стан.
Практична частина зустрічі розпочалася з того, що кожен учасник отримав окремий аркуш паперу та широкий вибір графічних матеріалів. Модераторки заходу запропонували учасникам заплющити очі та уявити місце, де вони відчувають себе абсолютно захищеними, спокійними та в безпеці. Це могло бути місце з минулого, наприклад, рідний дім чи бабусин сад, уявне місце, як-от чарівний ліс або острів, або ж абстрактний простір, наповнений символами спокою та захисту. В учасників не було жодних обмежень щодо вибору місця чи матеріалів, що дозволило максимально вільно виразити свій внутрішній світ. Цей етап був ключовим для налаштування на творчу роботу та занурення у власні глибинні переживання.
Створені учасниками візуальні репрезентації мали багатогранну терапевтичну цінність. Вони допомагали створити ментальний «острівець» стабільності – своєрідний візуальний «якір», до якого можна повертатися у думках у важкі моменти. Це надає відчуття контролю над своїм внутрішнім станом, навіть коли зовнішні обставини залишаються нестабільними. Через вибір кольорів, форм та символів учасники могли несвідомо виразити свої потреби та приховані емоції; наприклад, використання теплих кольорів часто символізувало потребу в комфорті, а чіткі, міцні лінії – потребу в захисті. В процесі створення «безпечного простору» учасники знаходили та візуалізували свої внутрішні ресурси – спокій, силу, любов, надію, усвідомлюючи, що джерела підтримки є всередині них самих. Для тих, хто втратив свій фізичний дім, ця практика дозволяла символічно «побудувати» його знову, але вже у внутрішньому світі, де його неможливо зруйнувати. Хоча робота була індивідуальною, обговорення своїх робіт у групі створювало простір для взаєморозуміння та підтримки, адже багато хто знаходив спільні елементи у своїх «безпечних просторах», що зміцнювало відчуття спільноти та зменшувало почуття ізоляції.
Арттерапевтична зустріч «Мій безпечний простір» виявилася надзвичайно ефективною для психологічної підтримки. Вона дозволила учасникам символічно відновити відчуття безпеки та стабільності, які були втрачені в результаті війни, активізувати внутрішні ресурси для боротьби з тривогою та стресом. Учасники мали змогу здійснити візуальне вираження своїх потреб у захисті та спокої, подолати почуття ізоляції, знайшовши спільні елементи в досвіді інших. Крім того, створення особистого артефакту-оберегу стало потужним нагадуванням про їхню внутрішню силу та здатність до відновлення.
Подібні арттерапевтичні заходи є потужними інструментами для емоційного відновлення, розвитку особистісної стійкості та пошуку нових сенсів у житті.
Захід відбувся в межах реалізації міжнародного проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арттерапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен з Бельгії (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Відзначимо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
