Як зробити вибір, коли майбутнє здається невизначеним? Де знайти опору, щоб наважитись на крок уперед? Як відкрити себе новим можливостям, не втрачаючи зв’язку із собою? 8 серпня 2025 року у стінах Полтавської політехніки (ауд. 302-Ц) відповіді на ці питання шукали через тихий та щирий діалог із собою за допомогою метафоричних карт «Вікна і двері».
Ця зустріч стала продовженням серії заходів у межах міжнародного проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арттерапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен з Бельгії (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Під дбайливим керівництвом доцентки кафедри психології та педагогіки Марини Тесленко та практичного психолога університету Олени Кривенко учасники занурились у надихаючу подорож до власного внутрішнього світу. Тренерки створили атмосферу тепла, тиші та глибоких роздумів, де кожен міг говорити своєю мовою – мовою образів, почуттів та кольорів. Особливу увагу приділили створенню інклюзивного простору, де учасники з досвідом вимушеного переміщення могли почуватися безпечно та були почуті.
Зустріч розпочалася з розмови про те, як символи вікон та дверей відображають наше життя, адже в умовах війни ці образи набувають особливого, гострого значення. Вікно, що колись було джерелом світла, тепер може асоціюватися з небезпекою. Двері, що символізували гостинність, для багатьох стали символом вимушеного прощання з домом. Тому першим кроком було повернути цим метафорам їхню цілющу силу. Вікно – це наше сприйняття, спостереження, мрії, погляд на минуле чи майбутнє. Двері – це вибір, дія, перехід, можливість, а іноді й ризик. Учасники досліджували, які вікна вони тримають відчиненими, а які закритими, і перед якими дверима вагаються.
У творчій частині кожен учасник працював із метафоричними асоціативними картами «Вікна і двері». В арттерапії робота з картами є потужним інструментом, оскільки вона дозволяє обійти раціональні захисти та звернутися безпосередньо до підсвідомості. Для людей, що пережили травматичний досвід, говорити про свої почуття прямо буває надзвичайно важко. Карта ж стає безпечним «екраном», на який можна спроєктувати свій біль, надії та страхи. Обираючи карту-«вікно», людина ніби дивилася на своє життя збоку, отримуючи нові усвідомлення про свою поточну ситуацію, про те, що було втрачено, але й про те, що залишилося цінним. Обираючи карту-«двері», вона повертала собі відчуття вибору та контролю, яке так часто забирає війна. Це був не просто вибір картинки, а символічний акт повернення собі права вирішувати, куди рухатись далі, навіть якщо цей рух поки що відбувається лише у внутрішньому світі. Малюнки, образи, щирі діалоги з собою через метафору – усе це стало полотном для особистої трансформації.
Кульмінацією зустрічі стало обговорення у спільному колі, де кожен міг поділитися своєю історією, якщо відчував у цьому потребу. Історії, що звучали, були сповнені глибоких особистих сенсів, загострених війною: хтось побачив у своєму «вікні» спогад про мирний дім, що дає сили, хтось знайшов у собі сміливість «відчинити двері» до нового життя у новому місті, а хтось усвідомив, що іноді найважливіший вибір – це дозволити собі «залишити двері» у болісне минуле зачиненими. В арттерапевтичній групі такий обмін є надзвичайно цілющим: він руйнує відчуття ізоляції, дає зрозуміти, що «я не один у своїх переживаннях». Історії одних ставали не просто натхненням, а й підтвердженням стійкості для інших.
Зустріч завершилася теплими словами-побажаннями, що стали дороговказом для кожного: «Нехай кожне нове вікно приносить вам світло, а двері ведуть до себе справжнього».
Такі заходи доводять, що арттерапія – це потужний інструмент для знаходження внутрішньої опори та прийняття важливих рішень, особливо в часи, коли здається, що вибору не залишилося. Полтавська політехніка разом із міжнародними партнерами продовжує створювати простір для відновлення, де кожен може знайти ключі до власних дверей.
Нагадаємо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
