Студентка Полтавської політехніки та художниця Валерія Носик представила свою першу персональну виставку «Колір. Місто. Я» у Полтавському художньому музеї імені Миколи Ярошенка. Її роботи – це не просто міські пейзажі. Це полотна, що створювалися між сиренами, тренуваннями та світанками, коли життя зводилося до простих речей – дихати, бачити, триматися. Кожен колір на цих картинах – це жива одиниця опору, як подих чи молитва.
«Я не зображаю місто буквально – мені важливий не фасад, а тиша між будівлями, не маршрут, а стан: як дихає ранок, як промовляє вікно, як звучить порожній перехід у місті, яке ще не прокинулося. Світло – мій головний персонаж. Я вчуся його помічати, ловити, не втрачати», – ділиться Валерія.
Художниця розповідає, що надихається українськими художниками, такими як Микола Підгорний, Ганна Криволап, Олег Тістол. «Вони вміють бачити світ неочевидно. Так само я намагаюсь відчути не сюжет, а пульс кольору. Звідси і назва проєкту: КОЛІР – як інтонація, МІСТО – як поле переживань, Я – як точка присутності», – пояснює Валерія.
Роботи створювалися протягом останніх чотирьох років і передають різні настрої – від смутку до спокою, поєднуючи експресіонізм з елементами імпресіонізму. Найулюбленіша робота художниці – «Ранкове сяйво», написана за два тижні. А ось над картиною «Нічна сирена» вона працювала найдовше. «Спочатку в мене була зовсім інша ідея, але потім я зрозуміла, що це буде все ж таки про сирену, про тривожність і про те, що відбувається зараз», – відверто зізнається художниця.
З 2020 року Валерія навчається у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» одразу за двома напрямами – образотворче мистецтво й фізична культура. Ми пишаємося, що Полтавська політехніка є місцем, де такі талановиті студенти розвивають свої здібності. Валерія живе активно, поєднуючи тренерство, навчання й живопис. Художниця зізнається, що ідеї картин виникають дуже спонтанно: Валерія бачить щось красиве, відчуває – і одразу ж починає малювати.
Наставниками Валерії є Тетяна Зіненко та Юрій Бернацький, у майстерні якого вона створює свої роботи. «У цьому процесі мені пощастило мати справжніх учителів – Тетяну Миколаївну Зіненко та Юрія Борисовича Бернацького, чия підтримка не раз рятувала мій голос як художниці. Саме у Юрія Борисовича я навчилася не лише техніки, а й свободи – мовчазної, уважної до світла», – наголошує Валерія. З 2022 року вона бере участь у Всеукраїнських виставках Національної спілки художників України, а у 2023 році відбулася її перша персональна виставка в університеті під назвою “Мистецтво, що рятує”. Це ще раз підкреслює, наскільки плідно розвивається талант Валерії в стінах Полтавської політехніки.
Під час відкриття виставки художницю привітали викладачі, рідні, друзі. Директорка Полтавського художнього музею Ольга Курчакова зазначила: «Для мене ім’я Валерії Носик як художниці нове. Але в неї вже була персональна виставка в Полтавській політехніці, а нині – перша в нашому музеї. І я хочу наголосити на тому, що життя “між сиренами” триває. Ми відкриваємо нові виставки, відкриваємо нові імена. І сьогодні визнаємо творчість молодої художниці, у якої є впевнене, велике майбутнє».
Декани факультетів, де навчається наша студентка Валерія, також виступили на заході. Деканка факультету філології, психології та педагогіки Анна Агейчева підкреслила: «Я спостерігаю багато років твій розвиток, твою вдачу. Я тобі бажаю успіху. Пишаюся, що я є твоїм викладачем, і тим, що ти наша студентка».
Деканка факультету фізичної культури та спорту Ліна Рибалко додала: «Вона навчається на двох факультетах одночасно і продовжує навчатись в Політехніці. Вона успішна. Така ж успішна, як і гарні її картини». Ми в Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» надзвичайно пишаємося тим, що Валерія є частиною нашої великої родини!
Високо оцінив роботи молодої художниці і голова спілки полтавських художників Юлій Самойленко: «Для спілки це важливо – бачити своє майбутнє. Мистецтво є одним із засобів боротьби, бо культура – це основа нації».
Наставник Валерії, Юрій Бернацький, подякував їй за натхнення: «Є такі учні, заради яких ми працюємо. Сьогоднішня подія – це результат певного часу моєї праці. І я бачу, що цей час я прожив недаремно».
Виставка Валерії Носик «Колір. Місто. Я» – це не лише мистецька подія. Це – історія молодої художниці, яка шукає світло в темні часи. І знаходить його у кольорах рідного міста. Це запрошення побачити красу там, де її, здавалося б, не може бути, і відчути пульс життя навіть поміж тривог.
Ми бажаємо Валерії невичерпного натхнення, нових творчих звершень та подальших успіхів у навчанні та мистецькій кар'єрі! Нехай її талант продовжує сяяти, надихаючи інших.
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
