2026-10-23

Від першого дня після – до нового життя: університетська спільнота Полтавської політехніки долучилася до філософії стійкості Андрія Зелінського

У межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» спільнота Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» взяла участь у презентації книги Андрія Зелінського «Як дерево над водними потоками. Філософія стійкості». Захід, що пройшов 24 жовтня в Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського, був присвячений осмисленню резильєнтності, людської гідності та збереженню цінностей у кризові періоди.

Від першого дня після – до нового життя: університетська спільнота Полтавської політехніки долучилася до філософії стійкості Андрія Зелінського

24 жовтня 2026 року викладачі, студенти та практичний психолог Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» завітали до Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.П.Котляревського. У межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» відбулася відкрита лекція-презентація книги військового капелана, філософа та співзасновника Української академії лідерства Андрія Зелінського – «Як дерево над водними потоками. Філософія стійкості».

У центрі розмови постало питання, що сягає самих глибин людського буття: як зберігати здатність діяти й знаходити нові сенси, коли звичний світ руйнується під тиском випробувань? Досвід переломних моментів утворює так званий «перший день після» ‒ час, коли попередні інструменти більше не працюють, а повернення до колишнього життя стає неможливим. Символом відновлення на цьому шляху є прадавній образ засівання лану: навіть після спустошення людина здатна знову обробляти землю, беручи відповідальність за власне майбутнє та повертаючи собі волю творити.

Ключовим смисловим орієнтиром зустрічі стала софійність – внутрішня мудрість, що дає змогу бачити більше за очевидне, переступати межі безнадійності й розпізнавати нові ресурси там, де обставини здаються безвихідними. Цю глибину наочно розкриває метафора дерева: коріння укорінює нас у власну історію та джерела ресурсів, стовбур цінностей і взаємин тримає цілісність особистості, а крона втілює наші прагнення та плоди у взаємодії зі світом. Пережитий досвід залишається з нами, проте справжня резильєнтність полягає не в забутті, а у вмінні жити далі, підтримувати зв’язок із спільнотою й перетворювати кожен день на свідомий вибір.

Подібні зустрічі є нагадуванням про те, що стійкість не зводиться лише до здатності витримувати бурю чи чинити опір руйнуванню. Вона вимірюється нашою любов’ю до життя, можливістю дивуватися світу й прагненням зберігати людяність, продовжуючи навчатися, працювати та творити заради майбутнього.