28 серпня 2025 року Центр сучасного мистецтва Полтавської політехніки став осередком глибокої психологічної роботи та творчого самопізнання. У цей день відбувся надзвичайно актуальний арттерапевтичний захід під назвою «Трансформація пейзажу», що став важливою частиною реалізації проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”.
Арттерапевтична сесія «Трансформація пейзажу» базувалась на потужній психологічній метафорі, де пейзаж виступив як дзеркало внутрішнього світу людини. Для тих, хто пережив травму, цей внутрішній «пейзаж» часто буває спотворений: наповнений гострими кутами страху, глибокими проваллями тривоги та видимими руйнуваннями. Метою цього арттерапевтичного заходу було дати учасникам можливість спочатку візуалізувати цей внутрішній «небезпечний» стан, винести його на полотно, а потім активно його трансформувати. Додавання елементів безпеки та захисту на малюнок стало не просто художнім актом, а символічним відображенням внутрішнього процесу опрацювання травми, її інтеграції та поступового відновлення цілісності психіки. Це дозволило перевести внутрішній хаос у зовнішню форму, а потім свідомо перетворити його на щось більш структуроване, безпечне та обнадійливе.
На початку сесії учасники отримали аркуші паперу та були запрошені до столів, де на них чекало розмаїття графічних матеріалів: олівці, фломастери, фарби. Цей широкий вибір інструментів не був випадковим; він надавав учасникам свободу обрати саме ті засоби вираження, які найкраще відповідали їхнім глибинним емоціям та дозволяли максимально автентично відобразити їхній внутрішній стан.
Модераторками заходу виступили Олена Острогляд, старша викладачка кафедри образотворчого мистецтва та Марина Тесленко, доцентка кафедри психології та педагогіки Полтавської політехніки.
Сесія розпочалася з теплого привітання, що створило атмосферу довіри та безпеки. Заняття було розділене на дві ключові, але взаємодоповнюючі фази. Перша фаза була присвячена відображенню небезпечного стану. Кураторки Олена Острогляд та Марина Тесленко провели коротку вступну медитацію: запропонували учасникам заплющити очі, глибоко дихати та згадати час, коли вони відчували найбільший страх чи тривогу, а потім уявити, як цей стан міг би виглядати у вигляді пейзажу. Після цієї візуалізації учасники обрали матеріали для роботи та розпочали малювання. У цій фазі в аудиторії панувала атмосфера глибокої зосередженості, що іноді переходила в мовчазний діалог зі своїми внутрішніми переживаннями. Пейзажі, що з'являлися на аркушах, були різними, але всі вони відображали глибинний біль та травматичний досвід: були зображення зруйнованих будинків під похмурим небом, що свідчили про втрату домівки, палаючі ліси, що символізували руйнування природи та внутрішнього спокою, штормові моря з розбитими кораблями, що відображали почуття безпорадності та втрати курсу. Деякі обирали стихійні образи – сильна буря, вулкан, землетрус – як метафору неконтрольованих подій. Для інших страх асоціювався з певним часом доби – темна ніч, оповита моторошними тінями, або сутінки, що навіюють відчуття невизначеності. Кольори були переважно темними та тривожними: чорний, сірий, багряно-червоний. Цей етап був емоційно напруженим, але надзвичайно важливим для вивільнення пригнічених емоцій, що часто не знаходять виходу в повсякденному житті.
Після невеликої перерви та можливості для короткого обговорення, фасилітаторки запропонували учасникам подумати про те, як вони можуть змінити свій пейзаж, як внести в нього елементи надії та безпеки. Цей момент став переломним. Учасники почали активно додавати нові елементи: над руїнами з’являлося променисте сонце, в бурхливому морі після шторму пропливав корабель надії, замість руйнувань виростали нові, могутні дерева, що символізували життя та відродження. Кольори ставали світлішими, лінії – м’якшими, що відображало зміну внутрішнього стану. Багато хто доповнював свої роботи символами захисту: щити, що оберігали від небезпеки, крила ангелів, обійми, які охороняли будинок, – все це були потужні метафори внутрішньої стійкості та зовнішньої підтримки. Учасники ділилися своїми враженнями від трансформації, розповідали про те, які емоції вони відчували на кожному етапі, і що для них означали додані елементи.
Після завершення робіт усі зібралися разом для обговорення, де кожен мав змогу показати свій «до» і «після» пейзаж. Цей етап був надзвичайно важливим для соціального поділу досвіду та отримання підтримки. Учасники ділилися своїми враженнями від трансформації, розповідали про те, які емоції вони відчували на кожному етапі, і що для них означали додані елементи. Багато хто відзначав, наскільки дивовижно було бачити, як їхня власна рука змінює пейзаж зі страхітливого та небезпечного на безпечний та обнадійливий.
Арттерапевтична сесія «Трансформація пейзажу» сприяла символічному вивільненню страхів. Візуалізація небезпечного пейзажу дозволила «винести» травматичні емоції з внутрішнього світу назовні, де вони стали об'єктом, який можна спостерігати, аналізувати та контролювати. Це допомогло дистанціюватися від страху, зробити його видимим і, як наслідок, менш загрозливим, зменшуючи його інтенсивність. Важливим аспектом було відновлення відчуття контролю. Перехід від пасивного відображення страху до активної трансформації пейзажу повернуло відчуття власної дієздатності та агентності. Учасники заходу усвідомили, що вони не є безпорадними жертвами обставин, а можуть не лише піддаватися страху, але й активно створювати для себе безпечне середовище, впливати на свій внутрішній стан.
Крім того, така арттерапевтична методика сприяла пошуку та активації ресурсів. Процес додавання елементів захисту та безпеки спонукав до глибокого інтроспективного пошуку внутрішніх та зовнішніх ресурсів. Це могло бути усвідомлення власної стійкості, незламної віри в себе, підтримки родини та близьких, або надії на мирне та світле майбутнє. Цей процес допоміг інтегрувати травматичний досвід у загальний життєвий наратив, показуючи, що після найтемнішого періоду завжди може настати світанок. Такий підхід запобігає «застряганню» в минулому, дозволяючи рухатися далі. До того ж така практика сприяє розвитку оптимізму та надії, адже завершений, трансформований пейзаж стає потужним візуальним нагадуванням про те, що зміни на краще можливі і що внутрішня сила людини здатна перетворити хаос на порядок, а паралізуючий страх – на спокій та впевненість.
Проєкт “TRUST” продовжує демонструвати свою надзвичайну важливість у наданні життєво необхідної психологічної допомоги жертвам війни в Україні. Подібні арттерапевтичні заходи є потужними інструментами для емоційного відновлення, розвитку особистісної стійкості та пошуку нових сенсів у житті.
Захід відбувся в межах реалізації міжнародного проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арттерапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен з Бельгії (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Ми висловлюємо щиру подяку нашим партнерам за їхню неоціненну підтримку, що робить можливим втілення таких життєво важливих ініціатив, які несуть світло надії та зцілення тим, хто найбільше цього потребує.
Відзначимо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
