У день скорботної річниці вшанували пам’ять випускника, яким пишається університет, захисника і патріота Дмитра Коряка, який загинув сім років тому. За традицією, студенти віддали шану Герою, який похований на Алеї Слави на міському цвинтарі, та поклали квіти до меморіальної дошки на фасаді Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка».
Закінчивши 2011 року електромеханічний факультет Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, Дмитро Коряк став активним учасником Євромайдану та Полтавського майдану. Пізніше пішов добровольцем до загону особливого призначення «Азов», у складі якого воював до свої трагічної загибелі 11 лютого 2015 року під час наступу українських військ під Саханкою на Донеччині, та пам’ять рідних, полтавців, усіх небайдужих береже світлі спогади про неординарну особистість, мужнього юнака, що не пошкодував власного життя у боротьбі за незалежну та вільну Україну.
«Загибель Дмитра Коряка стала величезною втратою і для університету. Ми щиро пишаємося своїми випускниками – гідними українськими громадянами, що поклали життя за суверенність та цілісність власної держави. Адже у суспільстві до сих пір важливі незмінні поняття та цінності – людяність, чесність, патріотизм, професіоналізм, повага. Збережімо пам’ять про Дмитра у наших серцях!» – звернувся радник ректора Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», кандидат військових наук, полковник Анатолій Мартиненко.
Щороку рідні, волонтери, бойові побратими Дмитра «Брата» Коряка приходять на Алею Слави на міському цвинтарі, викладачі та студенти Полтавської політехніки збираються біля меморіальної дошки, діляться спогадами про тих, кого вже немає поруч, але чиї імена навічно залишаться в серцях.
У Полтавській політехніці свято бережуть пам’ять про свого випускника – його ім’я та життєпис занесені до Книги пошани, що зберігається у Народному музеї університету. 15 липня 2015 року відкрито меморіальну дошку на фасаді університету. Теплими словами згадують свого колишнього студента викладачі, які назавжди запам’ятали юнака з великим серцем, відкритим до рідного народу та країни.
Його життя у 25-річному віці забрали осколки ворожої міни, яка впала в декількох метрах від нього. Від важкого поранення стрілець-зенітник загинув майже одразу. «Брат» загинув як справжній воїн, не випускаючи автомата із рук, із сконцентрованим виразом обличчя. Він був готовий поцілити у ворога, проте не встиг.
Нагадаємо, за кілька днів до загибелі Дмитра Коряка журналісти документального проєкту «Вавілон’13» записали з ним останнє прижиттєвє інтерв’ю, у якому юнак ділився думками із приводу причин війни, своєї ролі у захисті країни та важливості патріотичного виховання в Україні.
«Якщо не я, то хто? Я просто воюю за свою країну. Якщо я зараз не буду боронити її у Маріуполі, то скоро все буде у Полтаві і Києві. Те, що ми зараз маємо, ‒ це результат занепаду культури та освіти. Все дуже просто для мене», – сказав боєць.
У 2016 році видана книга-реквієм «Дорога в безсмертя: Дмитро Коряк» (впорядниця Надія Гринь), присвячена історії життя героя.
Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), рішенням Полтавської обласної ради нагороджений відзнакою «За вірність народу України» І ступеня (посмертно), Нагороджений почесним знаком «Маріуполь. Відстояли – Перемогли» (посмертно).
Рішенням Миргородської міської Ради Полтавської області №6 від 17 березня 2017 року «за мужність і героїзм, незламність духу при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України присвоєно звання «Почесний громадянин міста Миргорода» (посмертно)».
На честь Дмитра Коряка названі вулиці у м. Полтава та м. Карлівка, також Миргородській спеціалізованій школі I-III ступенів № 5 присвоєно його ім'я.
Медіа-центр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
