Війна розкидає родини, розриває зв’язки і забирає відчуття дому. У часи, коли зовнішній світ стає джерелом болю та невизначеності, саме сім’я перетворюється на головну опору і, водночас, на місце, де накопичується невисловлена напруга. Як знайти своє місце у родинній системі, що зазнала змін? Як зцілити невидимі рани та відновити тепло, яке намагається відібрати війна?
Відповіді на ці глибокі питання учасники шукали 25 липня 2025 року у стінах Полтавської політехніки (ауд. 318-Ц) під час арттерапевтичної зустрічі «Я і моя сім’я у маленьких постатях».
Захід був організований для матерів дітей з ДЦП практичним психологом університету Оленою Кривенко та кандидатом педагогічних наук, доценткою кафедри психології та педагогіки Мариною Тесленко у межах масштабного міжнародного проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арттерапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен з Бельгії (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Подорож у глибини родинної історії розпочалася з теплої та довірливої розмови. Вправа «Моя улюблена іграшка» стала тим містком, що поєднав дорослих учасників із їхнім внутрішнім світом дитинства. Учасники мали пригадати себе у віці пʼяти років та згадати улюблену іграшку, а тоді розповісти її історію. Історії були різними: хтось згадував, як довго мріяв про бажаний подарунок, хтось – що так і не отримав, що хотів, але втілив свою мрію вже для власних дітей, дехто згадував, що іграшок у них було багато і улюбленої серед них не було. Цей простий, на перший погляд, крок дозволив створити атмосферу безпеки та чесного контакту із собою, підготувавши ґрунт для більш глибокої роботи.
Центральним і найбільш глибоким етапом стало дослідження власної родини через символічну розстановку маленьких фігурок, поєднуючи образи, рольові ігри та малюнок, щоб пропрацювати внутрішні конфлікти, травматичний досвід або неусвідомлені аспекти своєї особистості, визначити своє місце в родині та внутрішні переживання, пов’язані з нею, та знайти ресурси для гармонізації родинних стосунків. Це унікальний метод, що дозволяє вести мовчазний, але надзвичайно потужний діалог із підсвідомістю. Учасники обирали фігурки, що символізували їх самих та членів їхніх родин, і розставляли їх у просторі. Хто стоїть поруч, а хто – на відстані? Хто дивиться на вас, а хто відвернувся? Де відчувається тепло, а де – холодна порожнеча? Цей процес робить невидимі внутрішні динаміки видимими. Він дозволяє подивитися на свою сімейну систему збоку, усвідомити власне місце в ній, побачити приховані конфлікти чи, навпаки, несподівані ресурси. Це можливість доторкнутися до власної історії без осуду й критики, що є першим кроком до зцілення.
Після глибокого занурення у структуру родини учасники перейшли до творчої візуалізації. Вправа «Моя сім’я як…» допомогла перетворити складні відчуття на цілісний, ресурсний образ. Відповіді були надзвичайно зворушливими. Одна з учасниць побачила свою родину як пазл, коментуючи: «Ми всі різні, але разом формуємо одну прекрасну картину». Інша уявила сім’ю як яскравий букет квітів, що надихає і дарує радість. Такі метафори допомагають змістити фокус із проблемних аспектів на сильні сторони родини, побачити її цінність та красу, що стає джерелом сили для подальших змін.
За словами Олени Кривенко та Марини Тесленко, головна мета таких занять – не просто діагностувати проблеми, а й дати людям інструменти для гармонізації стосунків та взяти відповідальність за власні потреби та кордони.
Зустріч завершилася атмосферою тихого полегшення та вдячності. Учасники ділилися новими відкриттями про себе та свої родини, відчуттям тепла та бажанням підтримувати один одного. Ці зустрічі в рамках проєкту TRUST – не просто заходи. Це острівці зцілення, де українці, що переживають важкі часи, можуть знайти підтримку, відновити внутрішній ресурс та знову відчути, що дім – це не місце на карті, а стан душі, який можна плекати у власному серці.
Нагадаємо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
