У часи війни сім’я перетворюється на фортецю – прихисток, де ми шукаємо спокій, підтримку та віру. Але водночас вона стає внутрішнім фронтом, де щодня точиться боротьба за збереження близькості, розуміння та людяності. Як не загубити одне одного у вирі тривог, втрат та змін? Як зберегти зв’язок, коли здається, що всі звичні орієнтири втрачено? Саме цим глибоким та життєво необхідним питанням була присвячена арттерапевтична зустріч «Сімейний компас: як не загубити одне одного». Вона об’єднала внутрішньо переміщених осіб та родини військовослужбовців у спільному прагненні знайти шлях до серця своєї сім'ї.
26 серпня 2025 року у стінах Полтавської політехніки (ауд. 302-Ц) учасники цієї арттерапевтичної зустрічі не просто говорили про сімейні стосунки, а вчилися їх відчувати, досліджувати та зцілювати через мову мистецтва. Говорити про сім’ю часто буває боляче, адже це торкається найглибших струн душі. Але коли цей діалог відбувається через творчість, з’являється м’якість, безпека та можливість побачити звичні речі під новим кутом.
Під дбайливим та емпатійним керівництвом команди психологів Полтавської політехніки учасники занурились у глибокий процес саморефлексії. Модераторками цієї арттерапевтичної сесії виступили кандидат педагогічних наук, в.о. завідувача кафедри психології та педагогіки, доцент Леся Клевака; кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психології та педагогіки, доцент Марина Тесленко; кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології та педагогіки, доцент Вікторія Шевчук та асистент кафедри психології та педагогіки, практичний психолог Полтавської політехніки Олена Кривенко.
Подорож до розуміння сімейних зв'язків розпочалася з дослідження кіл близькості, відповідальності та впливу за моделлю Мерилін Мюррей. В умовах війни, коли люди часто потрапляють у пастку гіпервідповідальності, беручи на себе тягар за емоційний стан, безпеку та майбутнє всієї родини, ця вправа мала потужний терапевтичний ефект. Візуалізуючи на папері ці концентричні кола, кожен учасник зміг наочно побачити межі свого впливу. Це був акт психологічної сепарації: усвідомлення того, де закінчується власна відповідальність і починається особистий простір, свобода та вибір іншої людини. «Я вперше побачила, як багато беру на себе з того, що мені не належить», – поділилась одна із учасниць. Це інсайт, що став першим кроком до емоційного розвантаження, профілактики вигорання та повернення собі права на власні почуття.
Центральною частиною зустрічі стала робота з «Сімейним компасом» – унікальним арттерапевтичним інструментом, що дозволяє дослідити сімейну систему не через болісні слова, а через безпечні образи та символи. Учасники створювали власну карту сім'ї, де кожна сторона світу відповідала за певну сферу: північ – за спільні цінності, південь – за емоційні потреби, схід – за мрії та надії, а захід – за способи підтримки. В арттерапії такий процес символізації дозволяє винести назовні складні внутрішні процеси. Це дало можливість не просто раціонально проаналізувати стосунки, а відчути їх на глибинному, емоційному рівні. Кожна карта стала унікальним відображенням сімейної системи з її ресурсами, точками напруги та зонами для росту. «Компас сім’ї – це як карта, яку я давно шукав. Тепер знаю, як говорити з близькими про важливе», – зазначив один з учасників заходу, підкреслюючи, як візуалізація допомагає знайти правильні слова для складних розмов.
Кульмінацією зустрічі стало створення сімейного адвент-календаря на один день. Війна загострює відчуття цінності теперішнього моменту. Саме тому ідея маленьких, але значущих ритуалів, які можна втілити вже сьогодні, знайшла такий глибокий відгук. З точки зору психології, ритуали – це потужний інструмент для відновлення відчуття стабільності та передбачуваності у хаотичному світі. Учасники створювали маленькі «віконечка» з простими, але ресурсними діями: спільна кава, коротке повідомлення з вдячністю, обійми без слів, смачна вечеря. Це не просто приємні дрібниці, а акти творення близькості. Вони стали нагадуванням про те, що тепло та зв’язок творяться не з великих подвигів, а з щоденної уваги та турботи. «Адвент-календар на один день – це геніально. Ми вже зробили один ритуал, і це було дуже тепло», – поділився учасник.
Атмосфера заняття була наповнена щирістю та довірою. У безпечному просторі говорили про складне, не боячись осуду, і відчували підтримку інших.
Це заняття вкотре довело, що арттерапія – це м'яка, але потужна мова, яка лікує стосунки, а спільний творчий процес об'єднує та дає сили. Адже навіть у найтемніші часи компас, що вказує шлях до серця близьких, знаходиться всередині нас, і іноді, щоб його налаштувати, потрібна лише карта, фарби та коло людей, які тебе розуміють.
Ця арттерапевтична зустріч була частиною серії заходів у рамках міжнародного проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арттерапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен з Бельгії (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Нагадаємо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
