У часи, коли внутрішній світ нагадує бурхливе море емоцій, вміння розпізнати кожну хвилю – від гніву до тихої радості – стає мистецтвом самозбереження. Саме цьому мистецтву була присвячена арттерапевтична зустріч «Емоційний калейдоскоп», що відбулася в Полтавській політехніці. Вона об’єднала людей, які щодня стикаються з викликами війни, і подарувала їм безпечний простір, щоб подивитися в очі своїм почуттям, дати їм ім’я та знайти шлях до внутрішньої гармонії.
Як впоратися з емоціями, для яких бракує слів? Де знайти дозвіл на злість, сум чи втому, коли здається, що треба бути лише сильним? 5 серпня 2025 року у стінах Полтавської політехніки (ауд. 302-Ц) відповіді на ці питання шукали через мистецтво, досліджуючи яскраві візерунки власного емоційного калейдоскопа.
Ця зустріч стала продовженням серії заходів у межах міжнародного проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арттерапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен з Бельгії (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Під дбайливим керівництвом доцентки кафедри психології та педагогіки Марини Тесленко та практичного психолога університету Олени Кривенко учасники занурилися у глибокий процес самодослідження. Тренерки створили атмосферу довіри, де кожне почуття, навіть найскладніше, мало право на існування.
Зустріч розпочалася з інтерактивної гри «Вгадай емоцію», що стала потужним діагностичним та об'єднуючим інструментом, замаскованим під легку розвагу. Через жести, міміку та мову тіла учасники не просто зображували почуття, а й вчилися розпізнавати їх у собі та інших. В арттерапії така практика тілесного вираження (ембодіменту) є надзвичайно важливою, адже емоції живуть не лише в думках, а й у нашому тілі. Цей процес не лише викликав щирі усмішки та зняв первинну напругу, а й миттєво створив невербальний зв'язок у групі, розвиваючи емпатію. Найважливішим терапевтичним відкриттям для багатьох стало усвідомлення: злість, апатія чи сум – це не вороги, яких треба придушувати, а цінні посланці нашої душі. Давши їм ім'я та простір, ми зменшуємо їхню владу над нами.
Від грайливого розпізнавання група перейшла до глибшого аналізу за допомогою шкали емоційних тонів Рона Хаббарда. В арттерапії надання структури, своєрідної «карти» для такого хаотичного, на перший погляд, світу почуттів, саме по собі має заспокійливий ефект. Учасники мали змогу фізично відчути, як змінюється не лише сенс, а й енергетика однієї й тієї ж фрази, вимовленої з різним емоційним забарвленням. Робота з голосом та інтонацією дозволила дослідити, як емоції проявляються на тілесному рівні. Ця практика «емоційної діагностики» дала змогу кожному чесно, без осуду, визначити, на якому «емоційному поверсі» він перебуває, та, що найголовніше, побачити, що це не вирок, а лише точка на шляху. Шкала стала не інструментом оцінки, а дорожньою картою для відновлення, що дарує надію та відчуття власної спроможності впливати на свій стан.
Кульмінацією зустрічі став потужний терапевтичний ритуал – техніка «Мистецтво відродження: техніка Фенікса». Легенда про птаха, що повстає з попелу, є універсальним архетипом трансформації, що дозволяє працювати з найглибшими переживаннями. Це був процес, що задіяв усю людину: через малюнки та кольори учасники давали вихід емоціям, які важко висловити словами, а через пози тіла – фізично проживали та вивільняли напругу. Суть техніки полягала не в тому, щоб знищити біль, а в тому, щоб трансформувати важку енергію втоми, втрат та гніву на сировину для стійкості, ясності та натхнення рухатись далі. Цей алхімічний процес був можливий лише завдяки атмосфері абсолютної довіри, сповненої чесності, тихої підтримки та теплих обіймів, де група виступала безпечним простором для вразливості кожного.
Зустріч завершилася потужними словами-побажаннями, що стали мантрою та благословенням для цього внутрішнього переродження: «Нехай усе, що зжило себе, згорить без жалю. І нехай із попелу твого досвіду народишся ти нова, сильна, справжня».
Такі заходи доводять, що арттерапія – це не просто малювання, а глибокий діалог із собою. Полтавська політехніка разом із міжнародними партнерами продовжує створювати простір, де кожен може знайти інструменти для зцілення та віднайти в собі незламного Фенікса.
Нагадаємо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
