Пархоменко Андрій Олександрович («Пархом»)
(15.09.1983 – 24.02.2022 / 25.02.2022)
Зв’язок з університетом
У 2010 році – вступив до Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка на факультет комп’ютерної інженерії. Здобуті в університеті знання пізніше допомагали йому ефективніше виконувати завдання на посаді командира.
Цивільне життя та громадська діяльність
Народився 15 вересня 1983 року у місті Полтава в родині залізничників.
1991 рік – пішов до першого класу Полтавської загальноосвітньої школи № 22.
Після закінчення 9 класів вступив до Полтавського професійного училища № 1 (Полтавський професійний ліцей), де здобув фах столяра-будівельника.
2003–2010 роки – працював у стрілецькій пожежній команді Полтави на посаді стрільця охорони вантажів.
З 2010 року – обіймав посаду старшого інструктора з активо-претензійної роботи.
За спогадами близьких, був надзвичайно скромним, добрим, веселим і щирим.
Військовий шлях
Позивний – «Пархом».
2001–2003 роки – проходив строкову військову службу, після чого був демобілізований у запас.
Закінчив військові курси та отримав офіцерське звання.
З 2015 року – служив у лавах Збройних Сил України за контрактом. Брав участь в АТО та ООС.
Виконував бойові завдання в районі населених пунктів Опитне, Водяне, Зайцеве, Авдіївка (промислова зона), Новолуганське Донецької області та Щастя Луганської області.
Обіймав посаду командира мінометної батареї 5-ї батальйонно-тактичної групи військової частини А1493. Протягом останніх трьох років служив у 81-й окремій аеромобільній бригаді Десантно-штурмових військ ЗСУ.
Старший лейтенант.
Подвиг і обставини загибелі
24 лютого 2022 року один із перших зустрічав ворога, захищаючи місто Суми від окупації. До останнього подиху керував особовим складом під час бою.
Загинув під час бою з російськими окупаційними військами (у джерелах вказуються дати 24 та 25 лютого 2022 року в районі Сум / Охтирки Сумської області).
Через інтенсивні обстріли волонтери «Червоного Хреста» майже два тижні не могли вивезти тіло захисника.
У полеглого воїна залишилися матір, дружина та 12-річний син.
Ушанування пам’яті та нагороди
8 березня 2022 року – Указом Президента України № 117/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
12 березня 2022 року – у Полтаві відбулося прощання з Героєм. Похований на міському Затуринському кладовищі.
8 грудня 2025 року – у місті Полтава на фасаді будівлі ЗЗСО № 22, де навчався воїн, урочисто відкрили меморіальну дошку на його честь. Присутні вшанували пам’ять захисника хвилиною мовчання та поклали квіти.