| Освітній рівень | Другий (магістерський) |
| Програма навчання | Обов’язкова |
| Галузь знань | 19 Архітектура та будівництво |
| Спеціальність | 191 Архітектура та містобудування |
| Освітня програма | Архітектура будівель і споруд |
| Обсяг дисципліни | 3 кредити (90 академічних годин) |
| Види аудиторних занять | Лекції (28 академічних годин), семінарські заняття (4 академічні години) |
| Форма контролю | Екзамен |
Мета навчальної дисципліни: формування у студентів вміння вписувати новостворені та реконструйовані архітектурні об’єкти у локальний, регіональний та національний контекст на прикладі дослідження особливостей формування архітектури Полтавщини та Слобожанщини.
Для досягнення очікуваних результатів навчання студенти повинні:
знати :
- особливості еволюції контекстуального методу в процесі розвитку світової архітектури;
- основні принципи контекстуалізму як стилістичної течії в архітектурі постмодернізму 1970-х років;
- закономірності розвитку архітектури Лівобережної України, зокрема, історичної Полтавщини і Слобожанщини у взаємозв’язку та взаємообумовленості з чинниками формування та розвитку суспільства;
- регіональні особливості окремих типів будівель і споруд у конкретних історичних умовах;
- творчість видатних архітекторів, пов’язаних з історичною Полтавщиною та Слобожанщиною, їх твори, особливості їх творчого почерку;
- особливості застосування «середовищного підходу» в архітектурі України кінця ХХ – початку ХХІ століття;
вміти :
- визначати авторство пам’яток архітектури;
- визначати регіональну приналежність того чи іншого об’єкта;
- аналізувати композиційні та художні характеристики об’єктів архітектури у відповідності з чинниками та передумовами їх формування;
- використовувати надбані знання в процесі архітектурного проєктування сучасних об’єктів у історичному архітектурному середовищі;
- використовувати отримані знання при складанні проєктів реконструкції та реставрації історичних пам’яток архітектури.
Змістовий модуль 1. ЕВОЛЮЦІЯ КОНТЕКСТУАЛЬНОГО МЕТОДУ В ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ АРХІТЕКТУРИ.
Тема 1. Роль канону, тектоніки, пропорціонування та стилізації у реалізації принципу ансамблевості.
Теоретичні основи ансамблевого підходу у працях Вітрувія, Л.Б. Альберті, Дж. Віньйоли, А. Палладіо. Філософські основи появи контекстуалізму в середині ХХ століття. Роль Б. Кріє, Л. Кріє у виникненні контекстуалізму як архітектурного руху в 1950-х рр.. Вплив японських архітекторів на розвиток концепції контекстуалізму. Осмислення контекстуалізму як стильового напряму в архітектурі постмодернізму 1970-х рр.. в теоретичних роботах Ч. Дженкса і Р. Вентурі. «Середовищниий підхід» в пізній радянській архітектурі як аналог західного контекстуалізму.
Тема 2. Сучасні концепції поєднання старого і нового при проєктуванні об’єкта в історичному оточенні.
Взаємодія нової будівлі з історичним оточенням на принципах тотожності, нюансу або контрасту. Концепція контекстуалізму як виявлення за допомогою метафор, символів, знаків, образів оточення або історичної події, яка колись тут мала місце, та перенесення їх на образ проєктованої будівлі. Регіональний та національний аспекти контекстуалізму. Поняття морфотипу. Метроритмічні закономірності та членування фасаду як засоби ув’язування нової фасадної композиції з існуючим оточенням.
Семінарське заняття № 1.
Змістовий модуль 2. ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО КОНТЕКСТУ В АРХІТЕКТУРІ ІСТОРИЧНОЇ ПОЛТАВЩИНИ ТА СЛОБОЖАНЩИНИ.
Тема 3. Народне зодчество Полтавщини й Слобожанщини.
Народна архітектура Полтавщини і Слобожанщини (житлові та господарські будівлі). Ґенеза українських дерев’яних храмів. Типи дерев’яних церков Лівобережжя України (XVII – XVIII ст.). Особливості храмів «лиманської школи» та «охтирської групи».
Тема 4. Зародження, розквіт і занепад українського бароко.
Соціально-економічні передумови зародження бароко. Джерела українського бароко, основні жанри сакрального будівництва. Декоративно-пластичні характеристики українського бароко. Архітектура три-, п’яти- і дев’ятидільних церков Полтавщини, Сумщини і Харківщини. Московські впливи в архітектурі церков на Слобожанщині. Еволюція церковної архітектури державного жанру від Троїцького собору в Чернігові до соборів Мгарського монастиря та Хрестовоздвиженського монастиря в Полтаві. Архітектура Преображенського собору у Великих Сорочинцях. Поглиблення відмінностей між мурованою та народною дерев’яною архітектурою. Занепад державного жанру бароко. Архітектура останнього храму, зведеного в державному жанрі – Успенського собору в Полтаві. Нові типи будівель. Поява тетраконхів та їх регіональні різновиди.
Тема 5. Класицизм та ампір, історизм та еклектицизм.
Роль типового проєктування в добу класицизму і ампіру. Загальні особливості класицизму Полтавщини, порівняння його із класицизмом Сумщини та Харківщини. Архітектура ансамблю Круглої площі в Полтаві як приклад ампірного ансамблю. Архітектура Петропавлівської в Сумах та Хрестовоздвиженської церкви в Охтирці. Типи церковних будівель Полтавщини. Сумщини і Харківщини, їх стилістичні особливості. Житлова та палацово-садибна архітектура Полтавщини, Сумщини та Харківщини.
Історизм та еклектицизм Полтавщини, Сумщини та Харківщини. Російсько-візантійський, візантійський та псевдоросійський стилі як засоби імперської культурної експансії.
Тема 6. Модерн та неостилі. Український архітектурний стиль.
Модерн Полтавщини, Сумщини та Харківщини. Композиційні особливості раннього модерну, класицизуючого модерну, пізнього модерну.Зародки конструктивізму в пізньому модерні.
Неокласицизм, неоренесанс та неоруський стиль як прояви соціокультурної реакції після революції 1905 р.
Концептуальна основа українського архітектурного стилю (українського модерну). Основні різновиди українського модерну. Регіональні осередки українського модерну. Вплив українського модерну на розвиток архітектури України.
Тема 7. Еволюція архітектури радянського періоду.
Архітектура Полтавщини, Сумщини та Харківщини у 1920 – 1956 рр. Загальна характеристика. Раціоналістичні тенденції в житловому та громадському будівництві 1920-х рр. Конструктивізм Харкова, його вплив на забудову Сум і Полтави. Суспільно-політичне підґрунтя радянського неокласицизму, його декоративно-пластичні та колористичні особливості. Повоєнна житлова, громадська та промислова архітектура.
Розвиток індустріальних методів будівництва та типового проєктування. Директивне повернення до модернізму. Еволюція архітектури від спрощеного модернізму 1960-х до постмодернізму середини 1980-х.
Семінарське заняття № 2.
Тема 8. Архітектура незалежної України. Приклади контекстуального підходу в сучасній українській архітектурі.
Архітектура 1990-х – 2000-х років: від постмодернізму до хай-теку. Зменшення обсягів будівництва й підвищення індивідуальності проєктних рішень у 1990-ті рр. Риси консерватизму і провінційності в архітектурі міст, композиційні недоліки, притаманні будівлям 1990-х рр. Використання нових матеріалів та конструкцій, прояви постмодернізму та пізнього модернізму в архітектурі України початку ХХІ століття.