Викладачки та студенти Навчально-наукового інституту архітектури, будівництва та землеустрою взяли участь у програмі академічної мобільності Erasmus+ BIP “Commons Under Constraint. Adaptive Reuse and Community Co-production in Borderland Territories”, організованій Відземським університетом прикладних наук (Vidzeme University of Applied Sciences, м. Валмієра, Латвія), що проходила з 9 по 16 травня 2026 року в м. Індра (регіон Латгале, Латвія), де вони долучилися до міжнародного дизайн-будівельного воркшопу.
Учасниками заходу стали доцентка кафедри архітектури будівель та дизайну Людмила Шевченко, старша викладачка кафедри містобудування та архітектури Олена МАКУХА, студенти Надія ГАЛАГАН (група 202-А), Марина Макуха (група 501-АМ) та Омелян ЩУР-ДУНЕЦЬ (група 501-БП).
Метою заходу було вивчення європейського досвіду адаптивного повторного використання ресурсів, апробації інноваційних методик сталого розвитку, інтеграції архітектурних рішень у специфічний контекст прикордонних територій, а також зміцнення міжнародної науково-освітньої співпраці між Національним університетом «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» та Відземським університетом прикладних наук.
Проєкт актуалізував теми адаптивного використання простору, ревіталізації територій, співпраці з місцевими громадами та об’єднала студентів, викладачів та молодих дослідників з різних країн Європи та Південної Азії – Німеччини, Латвії, Австрії, Нідерландів, Фінляндії, України, Туреччини, Ірану, Албанії, Пакистану та Бангладешу. Україна на цьому заході була представлена двома вишами – Національним університетом «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» та Національним університетом «Чернігівська політехніка».
Кураторами програми стали Marija Katrina Dambe (NOMAD architects) та Marta Ventere. Двоє учасниць дизайн-будівельного воркшопу – Людмила Шевченко та Марина Макуха – вже мають досвід спільної роботи з Marija Katrina Dambe. Раніше (у 2024 році) вони співпрацювали на «WOOD TECHNOLOGY HACKATHON», а також під час наукового вечора “ViA’s Research Evening 2024”. Тож цей захід став закономірним продовженням творчої та наукової співпраці з колегами із Відземського університету прикладних наук.
Кураторки програми Marija Katrina та Marta зорієнтували учасників щодо розкладу заходів на цей період. Програмою BIP “Commons Under Constraint. Adaptive Reuse and Community Co-production in Borderland Territories” попередньо було передбачено дистанційний контент, який складався із двох лекцій на актуальні теми воркшопу, пов’язаних зі стратегіями сталого розвитку та адаптивного повторного використання будівель, трансформацією середовища шляхом малих архітектурних втручань, вирішенням проблем депопуляції та занедбаності просторів, вивченням та впровадженням методів будівництва з низьким впливом на довкілля (low-impact) та технологіями роботи з наявними будівельними матеріалами. У них взяли участь усі учасники цієї академічної мобільності.
Практична частина програми проходила у м. Індра – прикордонному населеному пункті Латвії, де учасники працювали над пошуком архітектурних і соціальних рішень для розвитку місцевого середовища. Ця частина програми включала реєстрацію учасників, їх розподіл на команди (4-6 учасників) за професійними інтересами, активну роботу в командах, щоранкові check-points, роботу з менторами заходу та активістами місцевої громади у форматі “co-production”. Учасники заходу були згуртовані у різні команди: “Reuse”, “Hands-on” (Щур-Дунець О.), “Landscape” (Шевченко Л.), “Interior & Furniture” (Макуха О., Макуха М.), “Social Aspects” (Галаган Н.), кожна з яких працювала над власним аспектом дослідження й проєктування, що дозволило комплексно підійти до аналізу територій та формування майбутніх концепцій. Учасниками заходу були представники вищих навчальних закладів освіти архітектурних, будівельних та інженерних напрямів, практикуючі дизайнери, а також члени креативних груп, які працюють з деревом.
Програмою BIP “Commons Under Constraint. Adaptive Reuse and Community Co-production in Borderland Territories” було передбачено роботу на двох локаціях, важливих для місцевої громади. Перша розташована в центрі громади й являє собою одноповерхову, невелику за площею споруду, яка потребувала оновлення, трансформації та переформатування простору (1). Інша – відкритий ландшафтний простір на березі ставу Індрас, який живописно огинає його та є місцем відпочинку як мешканців Індри (2), так і місцевих пернатих – чайок та лелек. Ця рекреаційна зона потребувала оновлення та модернізації шляхом архітектурних втручань (interventions) з низьким впливом на довкілля (low-impact).
Початковий етап роботи мав дослідницький характер. Учасники всіх груп займалися аналізом території м. Індра як простору з особливими геополітичними та ресурсними обмеженнями, соціологічним опитуванням місцевих мешканців з метою вивчення їхніх потреб, польовими дослідженнями, вивченням локального контексту та генеруванням ідей для майбутніх втручань. Учасники проводили обміри, фотографували території, спілкувалися з місцевими мешканцями та обговорювали можливі сценарії використання цих просторів.
Робота проходила у форматі активних дискусій, спільних презентацій та постійного обміну ідеями між учасниками кожної з команд і командами загалом. Куратори активно працювали з командами, надаючи практичні поради щодо реалізації їхніх задумів, коригування конструктивних рішень та імплементації ідей у повсякденне життя.
На виконання своїх завдань учасники мали різноманітні матеріали (деревина, фанера, шпон, гофрований картон різної товщини, папір, тощо) та приладдя як для роботи з папером, так і для роботи з деревом! Організаторами цього заходу було проведено інструктаж з роботи з приладами та деревними матеріалами та з техніки безпеки.
Підсумком двох днів інтенсивної роботи учасників, розподілених на дві команди відповідно до визначених локацій, стала презентація напрацьованих рішень для обох об'єктів. Олена Макуха та Марина Макуха активно включилися в модернізацію наявної споруди в центрі Індри з облаштуванням у ній прихистку для учасників пішохідного туризму. Людмила Шевченко, Надія Галаган та Омелян Щур-Дунець увійшли до команди, яка опікувалася рекреаційною територією відпочинку біля ставу, розробленням споруди для денного та нічного відпочинку учасників пішохідного туризму, а також модернізацією наявних там малих форм. Хайкінг (англ. hiking) – це легкий пішохідний туризм маркованими природними стежками, який триває від кількох годин до одного дня і не потребує спеціальної підготовки чи важкого спорядження. Цей формат відпочинку вихідного дня став дуже популярним серед місцевих мешканців, які утворили спільноту активістів.
Дощова погода третього дня не завадила учасникам воркшопу перейти до етапу практичної підготовки проєктів. Команди вирушили на пошуки матеріалів для реалізації своїх об’єктів, зосереджуючись на принципах повторного використання та сталого підходу до проєктування. Підґрунтям для реалізації проєктних рішень стали матеріали з покинутих дерев’яних будівель Індри, їхні характерні з’єднання, а також цілий пласт старожитностей, дбайливо зібраних місцевою ентузіасткою та керівницею музею Ілоною Кангізере.
Одночасно тривала робота над уточненням конструктивних рішень і моделюванням об’єктів відповідно до знайдених матеріалів та реальних умов на локаціях. Окремий етап програми був присвячений безпосередній реалізації концепцій – спочатку на майданчику столярної майстерні готували бувші у вжитку деревні матеріали до їх повторного використання (прибирали цвяхи, шліфували поверхні, пиляли, нарізали на відповідні конструктивні елементи), споруджували конструктивний каркас майбутньої споруди. Цей процес відбувався із залученням відповідних станків, машин та електричних механізмів, що значно пришвидшило роботу. Усі залучені учасники мали відповідне спорядження – навушники, респіратори, окуляри, рукавички тощо.
Завдяки спільним зусиллям першої команди існуюча будівля, що перебувала у вкрай занедбаному стані, отримала нове життя та функціональне наповнення, трансформувавшись у своєрідний центр тяжіння для місцевої громади. Запропонована концепція передбачає створення комфортного місця для спілкування, відпочинку та спільної діяльності мешканців.
У результаті роботи команди було здійснено комплексне оновлення внутрішнього простору будівлі. Зокрема, відремонтовано підлогове покриття та влаштовано дерев’яний настил, виконано оздоблення й художнє оформлення стін. Для облаштування інтер’єру використано меблі та декоративні елементи, виявлені в занедбаних будівлях міста Індри. Після реставрації та підготовки в столярній майстерні ці предмети були інтегровані в простір, що дозволило не лише надати йому нового функціонального та естетичного змісту, а й підкреслити принципи повторного використання матеріалів і збереження локальної ідентичності.
Значних змін зазнав і зовнішній вигляд будівлі. Якщо до початку проєкту споруда мала занедбаний та непривабливий вигляд, характеризувалася зношеними фасадами й відсутністю облаштованого прилеглого простору, то в результаті проведених робіт вона перетворилася на впорядкований громадський об’єкт із виразним локальним характером.
У межах реновації було оновлено фасадні поверхні, виконано їх очищення та фарбування, що суттєво покращило естетичне сприйняття будівлі. Особливу увагу сфокусовано на декоративному оформленню: для оздоблення фасадів використано відреставровані елементи старих дерев’яних віконних наличників та деталі традиційних прядок, які отримали нове життя в сучасному дизайнерському рішенні. Такий підхід дозволив зберегти зв’язок із місцевою культурною спадщиною та підкреслити унікальну ідентичність простору.
Паралельно було впорядковано прилеглу територію. Перед будівлею облаштовано дерев’яну платформу, яка виконує функцію рекреаційного простору для відпочинку, спілкування та проведення невеликих громадських заходів. Концепцією також передбачено місця для паркування велосипедів, що сприяє розвитку сталої мобільності та підвищує доступність об’єкта для мешканців і відвідувачів.
У результаті реалізації проєкту занедбана господарська споруда була трансформована в привабливий громадський простір, який поєднує принципи повторного використання матеріалів, збереження локальної культурної спадщини та створення комфортного середовища для взаємодії місцевої громади, проведення невеликих фестивалів, культурних заходів, творчих майстерень, громадських зустрічей, освітніх подій та інших ініціатив, спрямованих на активізацію суспільного життя й зміцнення соціальних зв’язків у громаді.
У результаті злагодженої роботи другої команди було створено нову споруду для відпочинку хайкінгістів та модернізовано ділянку для відпочинку місцевих мешканців. Образне вирішення споруди продиктоване кліматичними умовами Латвії (похилий дах) та прагненням органічно вписати її в наявне природне середовище. Похилий дах віддзеркалює місцеві традиції в оздобленні горищних поверхонь дерев’яними матеріалами – комбінацію вертикальних і похилих елементів. Повторно використані деревні матеріали своєю фактурою та кольором надали додаткового природного зовнішнього вигляду створеній споруді.
Конструктивна система споруди віддзеркалює місцеві традиції, зокрема, у вирішенні фундаментів споруди на вологих ґрунтах із застосуванням піску та крупних природних каменів. Така система з часом дає просадку, тим самим адаптуючи її на конкретній природній ділянці.
Лише за п’ять днів учасники мобільності змогли всебічно проаналізувати ситуацію, розробити ескізи та креслення майбутньої споруди, знайти й підготувати будівельні матеріали, а також власноруч виготовити її з дерева та встановити на ділянці. Незалежно від віку, статі, фаху чи рівня підготовки, кожен продемонстрував креативність, сміливість у втіленні задуму, згуртованість, взаємопідтримку та чудові практичні навички роботи зі столярними інструментами. Проєкт перетворився на справжню міжнародну креативну толоку. Для підтримки сил учасників організатори забезпечили їх харчуванням в Indra Local Cultural Centre та безпосередньо на локаціях, коли робота виходила за межі стандартного графіка.
Але це ще не все, що вдалося реалізувати. Учасники мобільності пережили щасливі моменти від такої креативно-будівельної співпраці, які примножили в справжньому Музеї щастя. Так-так, маленьке містечко Індра має свою «родзинку» – Музей щастя, розташований у колишній недобудованій лютеранській кірхі. Крім цікавого наукового підґрунтя відчуття щастя, заснованого на виробленні ендорфіну (гормону щастя), учасники мобільності мали змогу самостійно відчути щасливі миті через творчість (шляхом створення амулета, мішечка щастя з його ароматом), а також биттям посуду «на щастя»!
Завершальним етапом програми стала презентація реалізованих об’єктів для місцевої громади. Учасники представили результати своєї роботи, пояснили концепції та принципи створених об’єктів. А головне – провели спільний тур між двома локаціями у формі суботнього хайкінгу живописними місцями та околицями Індри, демонструючи реалізовані рішення та обговорюючи можливості подальшого розвитку просторів. Одночасно, це була і своєрідна «посвята в хайкінгісти»: більше 12 км пішим ходом крізь степи, лісові хащі, болотистисті місцевості й водні джерела… Долаючи природні перешкоди, підтримуючи один одного в складних ситуаціях, спілкуючись між собою… Тривалий хайкінг супроводжувався науково-пізнавальними діалогами на теми «Що не вдалося ще реалізувати в житті?», «Що відбулося важливе за останні роки у житті?» та «Що планується реалізувати найближчим часом?», квестами з 3-Д відтворення по пам’яті заданої моделі (командна робота у міжнародних групах) та навчального майстер-класу з розпалювання й підтримки багаття в реальних природних умовах, пікніком із традиційних латвійських страв.
Учасники мобільності вперше працювали в таких умовах і в стислий термін. Вирішення завдання необхідно було представити у вигляді реалізованих проєктних рішень у просторах м. Індра – специфічної прикордонної території з багатошаровою ідентичністю, культурними впливами та багатою дерев'яною архітектурою. Творчий процес був цікавим, захоплюючим та, часом, трохи виснажливим, але однозначно – всі отримали неймовірне задоволення! Всі учасники отримали сертифікати про участь у програмі академічної мобільності Erasmus+ ВІР “Commons Under Constraint. Adaptive Reuse and Community Co-production in Borderland Territories”.
Вагомим результатом воркшопу став міжнародний контент, який дав можливість у межах воркшопу оволодіти прикладними дизайн-будівельного методами в умовах обмежених ресурсів та специфічних соціальних викликів, швидко генерувати творчі ідеї та імплементувати їх в повторно використаних будівельних матеріалах, розробляти та презентувати концепції малих архітектурних втручань, орієнтованих на потреби конкретного середовища м. Індра в умовах прикордонних територій Латвії. Цей дизайн-будівельний марафон вкотре довів спільність професійних інтересів і солідарність між представниками різних країн Європи та Південної Азії, а також відсутність мовних перепон для досягнення якісного результату. Отримані всіма учасниками воркшопу досвід та позитивні емоції стали справжнім зарядом бадьорості й відкриттям нових креативних та фізичних можливостей як у творчому архітектурно-будівельному проєктуванні, так і у повсякденному житті.
Учасники програми академічної мобільності здобули цінний досвід міжнародної командної роботи, який вони прагнуть застосувати у подальшому навчанні та роботі в нашому університеті. Вони висловили вдячність латвійській координаторці Erasmus+ Катріні Григор’євій, міжнародній координаторці з мобільності студентів Відземського університету прикладних наук Наталії Андерсоне та відділу міжнародних зв’язків Полтавської політехніки, який за всебічної підтримки президента Володимира Онищенка та ректорки Олени Філонич оперативно організував участь у цій програмі.
Співпраця між Національним університетом «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» та Відземським університетом прикладних наук (Латвія) у межах програми Erasmus+ охоплює різнопланові освітні та наукові ініціативи для студентів і викладачів. Практичний вектор взаємодії відображено в участі представників політехніки у хакатоні «WOOD TECHNOLOGY HACKATHON», де вони розробляли інноваційні конструкторські рішення, а також в успішному завершенні семестрового навчання за програмою кредитної мобільності майбутніми фахівчинями з міжнародних економічних відносин Тетяною Голуб та Мариною Костенко. Науковий складник партнерства розвивається через активний обмін досвідом: викладачки Ольга Гарькава та Людмила Шевченко презентували власні розробки в галузі будівництва та архітектури на засіданні «ViA's Research Evening 2024», а Людмила Свистун та Юлія Худолій долучилися до наукового фестивалю E3UDRES2, де встановили нові контакти з іноземними колегами та виступили експертами в оцінюванні студентських робіт. Така комплексна взаємодія сприяє розвитку академічної мобільності, обміну сучасними освітніми практиками та поступовій інтеграції українського закладу вищої освіти в європейський науковий простір.
Нагадаємо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією щодо актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтеся до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua).
