Засідання Вченої ради Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» відбулось у розширеному форматі і було присвячене важливості освітньої місії під час війни та єднанню для збільшення внеску у наближення перемоги над загарбниками.
«Цей особливий тиждень в православній традиції напередодні Великодня в університеті теж завершується особливо.
Шановний владика Федір у ці непрості для України часи робив і продовжує робити багато доброго для полтавців, для захисників, для всіх українців.
Владика сказав дуже важливе про сенс життя за християнськими канонами: «Сенс нашого життя – навчитися любити». Починати потрібно зі своєї сім'ї, потім зі свого колективу, потім з міста, з країни. Це практика служіння ближньому: прощати, терпіти, проявляти людяність, віддавати себе іншим. Чому ми так шануємо захисників наших, військових? Тому що ці люди готові проявляти вищий рівень любові – віддати життя за іншу людину.
Від себе додам, що щоразу наголошую – пам'ять кожного загиблого має бути пошанована, а життя віддані не марно. Ми маємо бути гідними такої пожертви.
Надзвичайно вдячний Архієпископу за спілкування з колективом, з науково-педагогічними працівниками, за натхнення виконувати непрості задачі і долати виклики, які стоять перед нами. Ми ще задовго до війни домовлялися про подібні зустрічі зі студентами. Але, я думаю, ми відновимо спілкування зі студентами після нашої Перемоги, щоб Ваше добре слово і Боже слово допомагало студентам досягати успіхів.
А зараз у єдності повинні показувати ворогу, що ми незламні і робимо все для забезпечення нашої Перемоги», – подякував ректор Володимир Онищенко.
Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір звернувся до науково-педагогічних працівників з промовою.
«Був період у моєму житті, коли я мріяв пов’язати себе із наукою богословською, але вийшло трошки по іншому. Як кажуть: «Людина планує, а Бог скеровує». Сьогодні особливий день – Страсна п’ятниця. В церковному календарі це дуже особливий день – день коли розп’яли Ісуса Христа. День, коли не звершується літургія, а звершується особливе богослужіння, пов’язане зі стражданням Ісуса Христа.
І, ви знаєте, в контексті наших історичних подій, подій, які відбуваються в Україні, в нашій національно-визвольній боротьбі, боротьбі за наше життя, цей день набуває особливої актуальності, тому що ми переживаємо сьогодні страждання. Ми страждаємо, ми втрачаємо дорогих нам людей, близьких людей, ми втрачаємо кращих людей України й відчуваємо біль і страждання. Виникає питання: а де ж Бог? Чому він опустив на нас таке страждання? Звичайно, ми не можемо відповісти на це питання, це, певною мірою, таємниця. Але християнська традиція, також певною мірою, дає відповідь на це запитання. По-перше, Бог створив людину вільною, він дав таку категорію як свобода волі й без неї не можна любити. Ми знаємо, що насильно нікого не можна спонукати любити. Ти не можеш любити щось насильно. Ти не можеш любити когось насильно. Любити ми можемо тільки добровільно і любити Бога й обирати добро людина може тільки добровільно. І тому ця категорія свободи настільки є таким імперативом, що не може його порушити й сам Бог. І ці страждання, ці катаклізми – це якраз шальки терезів, на які ми можемо поставити й обрати сторону добра або сторону зла.
За день ми будемо святкувати Воскресіння Христове, в особливих умовах – у нас був ковід, тепер війна. Зрозуміло, що немає тої особливої радості, але все одно є радість, і все одно є надія, надія на те, що добро переможе зло, обов’язково, надія на те, що ми воскреснемо всі, людина не зникає із буття, і я гадаю, що кожен з нас це усвідомлює. І це дає нам надію, що ми переможемо смерть, що буде нове небо, нова земля, нова оновлена людина, не буде боротьби між добром і злом, не буде зла існувати в новому світі після другого пришестя Ісуса Христа.
Але, народившись у цьому світі перед нами стоїть завдання – дуже просте, його просто озвучити, але складно реалізувати. Християнство дає відповідь дуже лаконічно: «Сенс нашого життя – навчитися любити». Починай зі своєї сім'ї, потім зі свого колективу, потім з міста, з країни. А що це – це практика служіння ближньому: це прощати, це терпіти, це проявляти людяність, це віддавати себе іншим. Якщо людина буде пробувати вчитися цьому вона зможе з Божою допомогою стати громадянином Царства Божого і справжньою людиною. Бо людина це не лише обличчя людське, або постава людська. В тебе має бути душа людська. Якщо ми навчилися любити, якщо ми наповнили своє серце любов'ю, ми уподібнюємося Богові. Ось це прагнення стати Богом є в людині, але єдиний шлях досягти цього – вчитися любові. Чому ми шануємо захисників наших, військових, чому повага така? Тому що ці люди при всіх своїх недоліках, при всіх своїх страхах готові проявляти вищий рівень любові – коли я готовий віддати життя за іншу людину.
Я вас вітаю з прийдешнім святом. Ми побачимо перемогу, але зараз треба потерпіти, як Христос на Голгофі, його мати стояла під горою і теж пережила цей біль. І Бог це знав. Бог там, де страждають люди, де страждають невинні. Ми побачимо цю перемогу, треба трошки набратись терпіння. Всім нам бажаю перемоги, любові, миру і Божого благословення», – побажав Владика Федір.
«Мені просто хочеться ще раз подякувати. Я можу сказати, що я і мої колеги дуже вдячні за те, що ви нам дали можливість відчути, що життя продовжується, що ми всі – одна велика родина. Ми відігрілися душею і почали працювати над тією місією, яку ми повинні реалізовувати – здійснювати освітній процес, допомагати нашим студентам. Тому що, як сказав Владика, зараз ми всі повинні робити те, що повинні робити. Ми – вчити наших студентів, студенти повинні вчитися. Хтось когось підтримувати, допомагати. Я не можу сказати, що ви зробили те, що можете. Мені здається ви зробили більше, ніж можете і ми вам за це щиро вдячні. Особливо ми вдячні за те, що сьогодні маємо можливість бути тут присутніми, посвятити тут паски, які завтра разом з нами поїдуть до Харкова і ми віддамо їх Збройним силам України, нашим студентам, які залишилися в Харкові, і нашим викладачам. Ще раз дякую», – сказала ректор Каразінського університету Тетяна Кагановська.
Засідання завершилось освяченням великодніх гостинців для захисників, які підготував університет.
Медіа-центр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
