У Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» триває серія арттерапевтичних зустрічей, покликаних підтримати усіх постраждалих у непрості для країни часи.
Так, 9 липня 2025 року до Полтавської політехніки завітали мами, які виховують дітей з інвалідністю, на арттерапевтичне заняття, організоване практичним психологом університету Оленою Кривенко, доценткою кафедри психології та педагогіки Мариною Тесленко та старшою викладачкою кафедри образотворчого мистецтва Оленою Острогляд у рамках реалізації масштабного міжнародного проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арттерапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен з Бельгії (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Обговорювали, як сучасні реалії – війна, невизначеність, втрата відчуття безпеки – обтяжують повсякденне життя, підсилюючи тривожність, що виснажує внутрішні ресурси й ускладнює контакт із собою. Особливу увагу приділили досвіду матерів, які виховують дітей з інвалідністю. Їхнє щоденне життя сповнене викликів, що потребують постійної емоційної віддачі та турботи про інших. У поєднанні з воєнними обставинами це спричиняє хронічне напруження, посилює відчуття провини, тривоги й виснаження. У такому контексті надзвичайно важливо дозволяти собі проживати будь-які емоції – навіть ті, які суспільство часто схильне вважати «негативними»: втому, роздратування, страх чи розпач.
Також учасниць підтримали в усвідомленні, що прийняття власних емоцій і турбота про себе − це не егоїзм, а необхідна умова для збереження життєвої енергії, щоб мати сили піклуватися про дітей і долати щоденні труднощі.
Медитація-візуалізація на тему «Нам не завжди потрібно знати про…» стала символічним переходом від усвідомлення накопиченого до створення простору відновлення. Вона допомогла відпустити надмірну потребу контролю й довіритися власним ресурсам.
Учасниці шукали відповідь на запитання: «Де в тілі живе емоція?». Під час арттерапевтичної вправи вони працювали з власним тілом як із «картою» емоцій. Кожна отримала силует тіла, який мала розмалювати кольорами у відповідності до своїх відчуттів. Також можна було додавати лінії, плями, символи, усе, що допомогло назвати й вивільнити накопичене.
У процесі народжувалися глибокі інсайти: «Вперше побачила, як виглядає моя тривога…», «Зрозуміла, де в мені живе втома: у ногах та руках», «Я нарешті побачила, що мої думки виглядають як чорна хмаринка у голові», «Цей вогник усередині – він не обпікає, а гріє…..»
Учасниці не просто малювали, а вчилися розпізнавати сигнали тіла, помічати емоції, які зазвичай ігнорують, і знаходити ресурси у собі через колір, дотик, увагу. Вони зрозуміли, що через тілесну уважність можна прийти до емоційної грамотності, а через м’якість до себе – до нової сили.
Далі учасниці працювали з метафорою «Внутрішній сад», яка є надзвичайно потужною в арттерапії, адже символізує особистий простір, де можна плекати, розвивати й відновлювати свої сили. Для мам, які виховують дітей із інвалідністю і щодня стикаються з викликами, вигоранням та хронічним стресом, а під час війни – ще й з додатковим тягарем тривоги, ця метафора дозволяє символічно відділити особистий простір від зовнішніх труднощів і повернутися до власних ресурсів, які часто ігноруються через постійну турботу про інших, створити візуальний образ внутрішньої гармонії, спокою й безпеки й знайти джерела сили та надії для подальшого функціонування.
Учасницям було запропоновано створити образ свого внутрішнього саду. Цей сад мав відображати їхній поточний емоційний стан, потреби, мрії та ресурси. Важливим елементом було те, що у цьому саду вони могли дозволити собі все, що завгодно, будь-які рослини, пейзажі, елементи, що приносять спокій і відчуття відновлення.
Арттерапевтична сесія «Мій внутрішній сад», проведена для мам, що виховують дітей у складних життєвих обставинах, стала глибокою і багатошаровою практикою емоційного відновлення. Створення власного «внутрішнього саду» стало створенням символічного простору, в якому можна було сховатися від повсякденної тривоги, знайти опору та спокій. Для жінок, чиє життя часто повністю зосереджене на дитині та боротьбі з зовнішніми викликами, можливість зануритися у символічний світ «саду» дозволила відчути себе у безпеці, зупинитися та прислухатися до себе.
Через кольори, форми й символи учасниці змогли виразити пригнічені емоції. У деяких роботах з’являлися тьмяні барви, сухе гілля, зів’ялі квіти – як образи втоми, смутку та втрат. В інших – яскраві квіти, свіже листя, вода – як відображення надії, внутрішнього світла, прагнення до гармонії.
Сад став ще й простором пошуку ресурсів. Кожна мама мала можливість «посадити» те, що дає їй сили: любов, терпіння, віру, стійкість. Через творчий процес жінки активізували внутрішні резерви, відновлювали відчуття контролю й життєвої енергії.
Практика стала своєрідною медитацією. Процес творення допомагав зупинитися, заспокоїтися, побути в моменті – що надзвичайно цінно в умовах постійного стресу. Окрему роль відігравав розвиток самоспівчуття: учасниці дозволяли собі зробити щось тільки для себе, вчилися помічати та задовольняти власні потреби.
І хоч робота над садом була індивідуальною, обговорення в колі інших жінок створило атмосферу глибокої емпатії й підтримки. Спільний досвід сприяв відчуттю єдності: кожна мама знала, що її розуміють. Сесія залишила по собі не лише творчі результати, а й важливе внутрішнє усвідомлення – про силу, яку можна виростити навіть посеред бурі.
Арттерапевтична сесія «Мій внутрішній сад» виявилася надзвичайно ефективною для психологічного відновлення. Вона дозволила учасницям створити безпечний простір для самовираження й емоційного розвантаження, відволіктися від повсякденних викликів і травматичних обставин, виразити пригнічені емоції (втому, смуток, тривогу) та водночас активізувати позитивні ресурси (надію, спокій, життєву силу), символічно відновити внутрішню гармонію й відчуття контролю над своїм станом, знайти й усвідомити власні джерела сили, які допомагають щодня рухатися далі, зміцнити почуття спільноти та взаєморозуміння між мамами, що поділяють схожі переживання.
На завершення зустрічі учасниць запросили до майндфулнес-практики, метою якої було стишити негативні автоматичні думки й сформувати нові, помічні переконання, що підтримують психологічну стійкість і допомагають залишатися присутніми у моменті.
Особливою цінністю цієї практики для мам, які виховують дітей з інвалідністю, стало те, що вона дозволила бодай ненадовго відпустити хвилювання, пов’язані з постійною відповідальністю та тривожними думками про майбутнє. Майндфулнес допоміг учасницям сфокусуватися на теперішньому, відчути свій ресурсний стан і хоча б кілька хвилин побути у спокої, без очікувань і вимог.
Під час вправи мами вчилися помічати власні емоції та думки без осуду, дбайливо ставитися до своїх переживань і давати собі дозвіл на відпочинок, що є життєво важливим у їхніх непростих умовах.
Проєкт “TRUST” продовжує демонструвати свою важливість у наданні необхідної психологічної підтримки найбільш вразливим категоріям населення. Попереду нові зустрічі, які відкриватимуть ще більше глибоких практик, ефективних методик і, найцінніше, щиру підтримку, таку важливу для українців сьогодні. Адже мистецтво − це не лише про естетику. Це про надію, яка допомагає вистояти. Про життя, що знаходить шлях навіть крізь найглибші тріщини.
Відзначимо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
