У Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» продовжується серія арттерапевтичних зустрічей, спрямованих на підтримку осіб, які постраждали від тривалої російсько-української війни. Так, 22 липня 2025 року в ауд. 315-Ц було проведено чергове арттерапевтичне заняття під назвою «Чути себе серед сирен». Участь у ньому взяли внутрішньо переміщені особи, дружини військовослужбовців та інші члени родин, які безпосередньо стикаються з наслідками воєнної травми.
Захід організували практичний психолог університету Олена Кривенко та доцентка кафедри психології та педагогіки Марина Тесленко у рамках масштабного міжнародного проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арттерапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен з Бельгії (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Метою арттерапевтичної сесії було створення умов для відновлення внутрішнього ресурсу та пошуку точки опори. У творчому процесі учасники досліджували глибинні потреби своєї душі й тіла, вчилися розпізнавати мову виснаження та формували індивідуальні практики самопідтримки. Створені ресурсні образи стали символами внутрішньої сили та ключем до відновлення цілісного зв’язку із власним «Я».
Окремим фокусом роботи стала тема психосоціальної адаптації родин військовослужбовців. Сім'я – це єдина система, де емоційний стан кожного впливає на загальну атмосферу. Саме тому внутрішня рівновага та згуртованість родини є фундаментальною умовою, яка значною мірою визначає, наскільки успішним буде повернення військового до мирного життя та його подальша інтеграція.
Першим кроком творчого знайомства стало занурення у метафоричний світ. Кожна учасниця обрала собі образ казкової тваринки, яка стала її символічним альтер-его в групі. Через цю проєкцію власного стану, потреб та індивідуальності учасники почали м'яко взаємодіяти одне з одним. Такий ігровий формат дозволив оминути внутрішні бар'єри, активізувати творчу енергію та запустити тонкий процес саморефлексії. Спостерігаючи за своїм персонажем, учасниці отримували ключі до розуміння власних ролей та станів. Так, ще на етапі знайомства, було створено глибоко довірливий та підтримуючий простір.
Марина Тесленко, доцентка кафедри психології та педагогіки, звернула увагу учасників на тонку, але важливу істину. Жінки, які є берегинями родинного вогню та опорою для ветеранів, часто віддають усе своє тепло, ризикуючи залишити власне серце без світла. Занурюючись у турботу про близьких, вони можуть втратити зв'язок із власним внутрішнім компасом, перестати чути тихий шепіт втоми та ігнорувати сигнали, коли душа починає вигорати. Саме тому так життєво необхідно плекати для них простори – справжні острівці безпеки, де можна зупинитися, видихнути і просто бути. Це місця, де вони можуть наповнити свій внутрішній колодязь, дати голос своїм емоціям і бути почутими серцем, а не лише вухами, у колі абсолютної довіри та прийняття.
Олена Кривенко, практичний психолог університету, підкреслила, що справжня магія арттерапії – у її дієвості. Вона дозволяє не просто говорити про почуття, а втілювати їх у колір, форму та лінію, даючи їм голос у безпечному творчому просторі. Під час зустрічі учасниці створювали своєрідну карту внутрішніх реакцій, досліджуючи власні «ключі» – слова, образи чи події, які запускають хвилі емоцій, як позитивних, так і тих, що забирають сили. Цей процес дозволив не просто проаналізувати, а глибоко відчути відповіді своєї душі. Жінки вчилися бачити, як несвідомо вони одягають «броню» захисних реакцій, і водночас відкривають для себе джерела, з яких черпають спокій та відновлення.
Важливою частиною арттерапії стало звернення до мудрості тіла через сенсорне дослідження. Учасниці вчилися створювати власну палітру ресурсів, черпаючи їх із звуків, запахів, кольорів та образів, які резонують із нашими найтеплішими спогадами та внутрішніми символами сили. Такі практики допомагають пробудити тіло, повернути йому роль безпечного дому та надійного джерела стабільності. Це потужний інструмент для повернення в момент «тут і зараз», який дозволяє м'яко вийти зі стану емоційного шторму, впоратися з хвилями тривоги чи паніки, знаходячи опору не ззовні, а в глибині власних відчуттів.
На завершення заходу метафоричні карти «Джерело» стали тими чарівними дзеркалами, у яких кожна змогла побачити відлуння минулого у своєму сьогоденні. Образи на картах промовляли без слів, допомагаючи почути тихий запит душі: «Що зі мною зараз? Чого я насправді прагну? І на що я готова відкрити своє серце в майбутньому?». Метафори та мистецтво стали тим делікатним ключем, що відмикає найпотаємніші двері, оминаючи внутрішніх сторожів опору.
У цьому просторі народилося глибоке усвідомлення: турбота про себе – це не примха, а джерело сили, відповідальність, що живить не лише нас, а й тих, кого ми любимо. Ділячись своїми відриттями, учасниці відчули, як з душі спадає тягар прихованих емоцій. Вони віднайшли глибший, тепліший контакт із собою і відчули, як народжується новий ресурс – той, що зростає з прийняття своєї цінності, унікальності свого шляху та дозволу бути собою: чутливою, живою, неідеальною. І все це було огорнуте теплом спільного кола, де панували прийняття, підтримка та відчуття, що ти не одна на цьому шляху.
Психологічна підтримка родин військовослужбовців не менш важлива, ніж реабілітація самих ветеранів. Це той надійний тил, де зцілюються невидимі рани, відновлюється віра в життя та народжується спільна мрія про майбутнє. Тому такі зустрічі, як «Чути себе серед сирен», є життєво необхідними. Вони створені для того, щоб ті, хто тримає цей тил, могли самі знайти опору. Тут, у колі довіри, вони вчаться чути себе крізь шум війни, заземлюватися у власних відчуттях і плекати ту внутрішню стійкість, яка дозволяє бути світлом для себе та для своїх близьких.
Нагадаємо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
