Ми розпочали із символічного девізу «Кожен день – новий початок», який став лейтмотивом заходу. Обговорювали, чому варто говорити про суїцид, щоб зняти тягар мовчання, побачити сигнали кризи й дати відчуття підтримки. На слайдах ми побачили мову чисел: тривожну статистику, яка нагадує, що проблема є реальною й масштабною. Важливим акцентом стало пояснення, що суїцидальні імпульси тривають лише 20–30 хвилин, але криза може тривати місяцями. Саме тому присутність і слухання можуть врятувати життя. Ми розглянули типологію суїцидів ‒ істинний, демонстративний та прихований ‒щоб краще розуміти різні прояви й правильно реагувати. Обговорили складні теми ‒ евтаназію та суїцидальний туризм, етичні та правові дилеми, щоб навчитися бачити різні сторони проблеми. Практична вправа «Привал на горі», допомогла учасникам відчути власні ресурси й усвідомити, що навіть у довгому сходженні потрібні зупинки для відновлення сил.
На великому символічному дереві учасники прикріплювали листочки та долоньки з власними відповідями на запитання: «Чому я люблю життя?». Кожен напис ставав частиною спільної інсталяції ‒ живого дерева, яке розквітало завдяки особистим історіям, теплим думкам і щирим почуттям. Воно стало символом єдності та нагадуванням, що у кожного є свої причини залишатися й цінувати життя.
Атмосфера заходу була щирою й підтримуючою. Ми говорили про біль, але ще більше ‒ про надію, про маленькі кроки, які допомагають обирати життя щодня.
Наприкінці заходу було надано контакти сервісів допомоги, куди можна звернутися у разі необхідності, щоб отримати підтримку від фахівців. Учасники отримали роздруківку‑проспект з ілюстрацією ознак суїцидальної поведінки та телефонами гарячих ліній, щоб мати під рукою практичні інструменти допомоги.
Профілактика ‒ це не лише статистика й факти. Це про людей, про діалог, про простір, де кожен може сказати: «Я важливий. Моє життя має сенс».
