20 листопада 2025 року простір Центру сучасного мистецтва Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» перетворився на безпечне середовище для глибокої внутрішньої роботи, де відбулася арт терапевтична практика «Тінь відпускання», спрямована на надання психологічної підтримки людям, зокрема внутрішньо переміщеним особам, які зіткнулися з травматичним досвідом втрати дому, звичного укладу життя та розривом соціальних зв’язків.
Модераторками заходу виступили Олена Острогляд, старша викладачка кафедри образотворчого мистецтва та Марина Тесленко, кандидат педагогічних наук, доцентка кафедри психології та педагогіки Полтавської політехніки.
Для роботи учасники використовували папір, графічні матеріали та сухе листя – природні символи осені. В основі сесії «Тінь відпускання» лежить робота з горем через символічне завершення циклів. Мета практики полягала у створенні на папері контуру втраченого («тіні») та подальшому заповненні цього простору новими життєтвердними символами.
Метафора осені була обрана невипадково: вона ілюструє перехід від фіксації на втраті до прийняття змін. Це особливо важливо в роботі з травмою війни, де процес зцілення часто блокується страхом перед внутрішньою порожнечею. Сесія була побудована так, щоб екологічно провести учасників через цей страх, використовуючи творчість як інструмент контейнування важких почуттів та перетворення болю на ресурс.
Сесія розпочалася зі створення безпечного терапевтичного простору через медитативну бесіду, під час якої куратори обговорили з учасниками символізм осені: час завершення, відпускання та перетворення. Присутнім запропонували звернутися до власного внутрішнього світу та ідентифікувати ті переживання – важкі спогади, почуття провини чи страхи, – які вони готові були б залишити в минулому. Ця когнітивна налаштованість була важливою прелюдією до творчого процесу, дозволяючи вивести неусвідомлені або придушені емоції на поверхню свідомості. Вибір сухого листя став актом проекції: учасники інтуїтивно обирали природні об’єкти, форми та фактури яких резонували з їхнім внутрішнім станом або конкретною життєвою ситуацією, що потребувала завершення.
Ключовим психологічним механізмом першого етапу практичної роботи стала екстерналізація переживань через обведення контурів листка. Коли людина бере маркер і окреслює межі об’єкта на папері, вона символічно надає форму своїм почуттям, встановлює кордони травматичного досвіду. Цей, здавалося б, простий графічний жест повертає відчуття контролю, яке часто втрачається у кризових ситуаціях. Фіксація контуру стала актом визнання реальності: те, що було частиною життя, існує, воно має форму, але воно також має межі.
Найдраматичнішим та водночас найбільш терапевтичним моментом практики стало фізичне прибирання листя з паперу. На аркуші залишалася лише «тінь» – незаповнена порожнеча, окреслена чітким контуром, яка символізувала відсутність, звільнене місце після того, як втрата була визнана та прийнята. У психології травми саме цей момент зіткнення з відсутністю («порожнім місцем» за столом, у будинку, в душі) є найболючішим. Проте в умовах арттерапії ця порожнеча була переосмислена. Замість чорної діри болю учасники побачили перед собою чистий простір (negative space), готовий до нового наповнення. Це дозволило змінити фокус уваги з того, що було втрачено, на те, що залишилося і може бути трансформоване.
Заповнення отриманих графічних порожнин візерунками та штрихуванням стало актом сублімації та ресурсування. Це була метафора наповнення життям, ресурсами або новими сенсами того місця, яке раніше займала втрата. Учасники використовували різні графічні техніки, які відображали їхні індивідуальні стратегії подолання стресу: щільне штрихування слугувало метафорою захисту та побудови нових опор, тоді як мереживні, легкі візерунки символізували пошук краси та внутрішнього світла навіть у темні часи. Це був процес активної уяви, де «біла пляма» перетворювалася на персональний простір сили. Як влучно зауважила одна з учасниць, усвідомлення того, що порожнечу можна заповнити власним змістом, а не нав’язаним болем, стало поворотним моментом у сприйнятті власної травми.
Результати проведеної роботи засвідчили високу ефективність арт терапевтичних інтервенцій у роботі з ВПО. Ця арт терапевтична практика дозволила учасникам пройти шлях від пасивної фіксації на втраті до активного творення нових сенсів, символічно завершити важливий цикл, усвідомити красу та ефемерність минущого; перетворити біль від втрати на простір для нового життєвого ресурсу; відновити відчуття контролю над власним внутрішнім світом. Споглядаючи свої малюнки, наповнені символами надії та стійкості, люди змогли відчути, що завершення одного циклу неминуче відкриває простір для початку нового.
Захід відбувся в межах реалізації міжнародного проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арт-терапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен з Бельгії (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Ми висловлюємо щиру подяку нашим партнерам за їхню неоціненну підтримку, що робить можливим втілення таких життєво важливих ініціатив, які несуть світло надії та зцілення тим, хто найбільше цього потребує.
Відзначимо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
