18 липня 2025 року у стінах Полтавської політехніки відбулася чергова зустріч у межах арттерапевтичної програми, що покликана підтримати людей, що постраждали внаслідок війни в Україні. Цього разу до університету завітали мами з дітьми з синдромом Дауна, аби разом прожити важливий досвід емоційного розвантаження, прийняття та відновлення.
Захід організували практичний психолог університету Олена Кривенко та доцентки кафедри психології та педагогіки Марина Тесленко й Вікторія Шевчук у межах масштабного міжнародного проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арттерапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен з Бельгії (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Мами, які виховують дітей з інвалідністю, щодня перебувають у стані підвищеної емоційної напруги. Вони – опора, підтримка та цілий світ для своєї дитини. У поєднанні з воєнними реаліями – постійною тривогою, невизначеністю та втратою звичних орієнтирів – це створює глибоке виснаження, відчуття провини та самотності. Саме тому зустріч розпочалася з теплої психоедукаційної бесіди про те, що всі почуття мають право на існування: і радість, і страх, і втома, і навіть злість. Учасниць заохочували дозволити собі прожити будь-яке почуття, не заперечуючи його, а визнаючи його важливим сигналом, що потребує уваги.
Медитативна візуалізація «Нам не завжди потрібно знати про...» допомогла учасницям відпустити потребу постійного контролю, зробити крок назад і довіритися внутрішнім ресурсам – тілу, диханню, моменту.
Після медитативної візуалізації, що допомогла відпустити потребу в постійному контролі, учасниці перейшли до ключової практики – «Карта емоцій тіла». В арттерапії тіло розглядається як карта, на якій емоції залишають свої сліди у вигляді напруги, болю чи, навпаки, тепла. Учасниці отримали малюнки з силуетами тіла й працювали з ними як із мапою власних почуттів. Вони наносили кольори, лінії, символи, все, що допомагало виразити внутрішні переживання. Через образ, дотик і колір жінки відкривали нові способи пізнання себе. Ця практика допомогла краще усвідомити, де саме в тілі живуть емоції, і як з ними можна екологічно взаємодіяти.
Працюючи з силуетами, наносячи кольори, лінії та символи, учасниці вчилися «читати» цю карту. Цей процес дозволив не просто думати про емоції, а й бачити, де саме вони «живуть» у тілі. Така візуалізація є першим кроком до того, щоб екологічно прожити ці почуття, а не накопичувати їх.
Фінальним акордом для мам стала майндфулнес-практика, спрямована на зменшення впливу негативних автоматичних думок. Це була рідкісна можливість зупинитися і просто побути з собою. «Це був момент, коли я змогла просто побути з собою – без очікувань, без ролей, без тиску», – поділилася одна з учасниць.
Водночас, поки мами занурювалися у самодослідження, для їхніх дітей була організована своя, особлива творча програма. Малюки створювали «Моє дерево ресурсів» – аплікацію на папері пластиліном, розподіляючи його пальчиками, а потім викладали м’які шматочки серветок, створюючи об’ємні аплікації крони. Окрім того, поряд із деревом діти мали можливість створити аплікацію об’ємного метелика, який у психотерапії та арттерапії часто використовується як метафора змін, виходу з травматичного досвіду, роботи з посттравматичним зростанням або повернення до «життя в кольорі» після емоційного виснаження. У роботі з дітьми метелик може бути символом внутрішньої сили, яка дозволяє кожному «розправити крила» у власному темпі.
Це була не просто гра, а важлива сенсомоторна практика, яка поєднала творчість із розвитком дрібної моторики та тактильної чутливості. Дотик, колір, текстура допомогли дітям заспокоїтись, краще концентруватися і вчитися виражати себе в безпечний спосіб.
Такі вправи мають терапевтичний ефект – вони знижують тривожність, стабілізують емоційний стан та сприяють формуванню довіри між дитиною і дорослим. Водночас це спільний досвід для мами і дитини, який зміцнює емоційний контакт та дає змогу побути разом у теплій, приймаючій атмосфері.
Такі зустрічі, де кожен отримує увагу та підтримку, стають реальністю завдяки проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”. Попереду нові сесії, нові практики, і найголовніше – жива підтримка, якої так потребують українці сьогодні.
Бо мистецтво – це не лише про форму і колір. Це про дотик до себе. Це про надію, що проростає навіть крізь руїни. Це про силу, яка починається з прийняття.
Нагадаємо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
