11 квітня 2023 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д44.052.02 при Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» відбувся успішний захист дисертаційної роботи науковця ННІ архітектури, будівництва та землеустрою Полтавської політехніки, доцента Антона Гасенка на тему «Самонапружені сталезалізобетонні конструкції», на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук зі спеціальності 05.23.01 - будівельні конструкції, будівлі та споруди, галузі знань 19 – архітектура та будівництво.
Метою дисертаційної роботи є вирішення актуальної науково-технічної проблеми розрахунку, проєктування і виготовлення ресурсоекономних самонапружених від власної ваги, конструктивних особливостей та технологій створення сталезалізобетонних конструкцій
Дану роботу розпочато під керівництвом доктора технічних наук, професора Леоніда Івановича Стороженка, який створив і понад 35 років очолював наукову школу «Дослідження та впровадження в будівництво сталезалізобетонних конструкцій» у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка». Науковим консультантом став лауреат Державної премії України в галузі науки та техніки, завідувач кафедри будівництва та цивільної інженерії доктор технічних наук, професор Олександр Семко.
Офіційні опоненти – доктор технічних наук, професор Гліб Ватуля (Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова, заступник директора з наукової роботи навчально-наукового інституту будівельної та цивільної інженерії); доктор технічних наук, професор Василь Карпюк (Одеська державна академія будівництва та архітектури, професор кафедри залізобетонних конструкцій та транспортних споруд); доктор технічних наук, професор Ігор Яковенко (Національний університет біоресурсів і природокористування України, професор кафедри будівництва).
Наукова новизна отриманих результатів полягає у кількох досягненнях: вперше проаналізовано та систематизовано інженерно-конструкторські методи і заходи створення попередніх напружень у сталезалізобетонних конструкціях, що дозволило розробити нові конструкції і методи їх самонапруження; дістали подальшого розвитку на основі нових результатів експериментальних випробувань та чисельного моделювання, дослідження ресурсоощадності перерозподілу зусиль у несучих елементах будівель з метою ефективного його створення самонапруженням у сталезалізобетонних конструкціях; набув подальшого розвитку метод визначення внутрішніх зусиль у шарах згинаного сталезалізобетонного стержня із врахуванням геометричної нелінійності – фактичної жорсткості зв'язків зсуву (анкерів) з уточненням крайових умов їх закріплення в бетонному шарі та жорсткостей з'єднувальних шарів; вдосконалено розрахункову модель згинаного двошарового сталезалізобетонного елементу, яка дає можливість враховувати у розрахунку генетичну нелінійність – різний напружено-деформований стан компонентів конструкції до забезпечення сумісної їх роботи; набули подальшого розвитку алгоритми чисельного скінченно-елементного моделювання роботи самонапружених сталезалізобетонних конструкцій із врахуванням фізичної, геометричної, конструктивної та генетичної нелінійностей; вперше розроблено технологію самонапруження та методи розрахунку сталезалізобетонних конструкцій, зокрема: сталевих балок сталезалізобетонних перекриттів та сталезалізобетонних прогонів, напружених попередніми протилежно експлуатаційним вигинами; нерозрізних багатопролітних сталевих конструкцій сталезалізобетонних перекриттів, напружених власною вагою монолітної залізобетонної плити; трикутної залізобетонної кроквяної системи аркового типу із сталевою затяжкою, напруженої власною вагою залізобетонних плит; експлуатованих підсилюваних підкісною системою сталезалізобетонних перекриттів, напружених власною вагою монолітної залізобетонної плити; вперше на основі нових результатів лабораторних та натурних випробувань виявлено межі коефіцієнтів ефективності розроблених конструкцій та технологій самонапруження (зокрема, власною вагою, за допомогою якої створюються розвантажувальні опорні згинальні моменти) сталезалізобетонних конструкцій; виявлено особливості напружено-деформованого стану досліджених конструкцій.
«Дисертант провів унікальні натурні дослідження, які нечасто відбуваються у наш час – і лабораторні, і на натурних конструкціях. Науковець проявив себе як зрілий дослідник і експериментатор, володіє системним підходом до складної теми і багатовекторних питань. Його зростання відбулось на наших очах від магістра до аспіранта, а нині сформовано доктора наук, який дійсно гідний присвоєння наукового ступеня », – зазначив заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки та техніки, доктор технічних наук, професор Сергій Пічугін.
Члени спеціалізованої вченої ради одноголосно проголосували за присвоєння наукового ступеня доктора технічних наук.
«Попри війну у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» дуже активно працюють авторитетні наукові школи, науковці пишуть ґрунтовні наукові праці на актуальну тематику і відбуваються засідання спеціалізованих вчених рад.
Як зазначає автор дисертації, сучасне будівництво наразі охоплює як нові, так і невідкладно необхідні відновлювальні, викликані воєнними діями, роботи на об’єктах громадської та виробничої інфраструктури України. Надзвичайно актуальна робота і розробки, які стануть в нагоді у повоєнній відбудові України!
Вітаю Антона Васильовича з успішним захистом! Наукова спільнота Полтавської політехніки поповнилась доктором технічних наук! Дякую шановним колегам за активну наукову діяльність і розвиток фундаментальної української науки!» – привітав ректор Володимир Онищенко.
З дисертацією можна ознайомитися в науково-технічній бібліотеці Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» за адресою: 36011, м. Полтава, проспект Першотравневий, 24 та на сайті університету.
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
