Війна розсіює людей, змушуючи їх залишати свої домівки, але ще більше вона загрожує розірвати внутрішню тканину нашої ідентичності. Як зберегти зв’язок із поколіннями, коли сьогодення сповнене болю? Де знайти опору, коли звичний світ зруйновано? 1 серпня 2025 року у стінах Полтавської політехніки (ауд. 315-Ц) відповіді на ці питання шукали через мистецтво, створюючи спільний «Орнамент єдності».
Ця зустріч стала продовженням серії заходів у межах міжнародного проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арттерапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен з Бельгії (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Під дбайливим керівництвом доценток кафедри психології та педагогіки Вікторії Шевчук, Марини Тесленко та практичного психолога університету Олени Кривенко учасники занурилися у глибокий процес самопізнання через мову української культури.
Заняття розпочалося зі знайомства через гру, де учасники обирали кольори, які відповідають їхньому настрою, і відмічали ними невеличкі плями на великому білому полотні, що символізувало водночас і невизначеність, і простір для нових можливостей, кожен учасник залишив відбиток пальчика, обравши колір, що відповідав його настрою. Це стало першим кроком до створення спільного малюнка – мовчазним діалогом, де кожна крапка була не просто слідом, а проявом довіри та присутності в моменті «тут і зараз». В арттерапії пальчикове малювання є потужним інструментом заземлення, що дозволяє через дотик повернути відчуття контролю над тілом та зняти внутрішню напругу.
Поступово з хаотичних, на перший погляд, крапок почала вимальовуватися гармонійна композиція. На полотні розквітали стилізовані мотиви українського орнаменту: квіти, калина, листя – символи-обереги, що уособлюють родинне тепло, неперервність життя та зв’язок із рідною землею. Для людей, чиє відчуття дому було порушене, цей процес став актом його символічного повернення. Матері разом із дітьми вплітали у малюнок не лише фарби, а й свої почуття – любов, підтримку та надію, творячи спільний простір безпеки.
Цей процес був глибоко терапевтичним. Для мам це був острівець спокою, можливість уповільнитися і розділити радість творчості зі своєю дитиною, відновлюючи емоційний зв'язок, що часто страждає під тягарем стресу. Для дітей це був простір свободи, де їхні почуття знаходили вираження через колір і дотик без осуду та обмежень. Спільний малюнок перетворився на «родинне полотно», де кожен відбиток, кожна лінія були унікальними, але разом вони створювали єдине ціле. Так український орнамент став метафорою великої родини, в якій кожна людина є цінним і незамінним елементом.
Наприкінці заняття розмова перейшла на глибший рівень осмислення. Учасники говорили про петриківський розпис як про мову жіночої душі, що крізь покоління передавала силу, ніжність і жагу до життя. Занурились в історію української вишивки, розглядаючи її як код захисту, пам'яті та любові. Виявилось, що кожен візерунок – це не просто краса, а ціла історія, а кольори в ній мають свою психологічну мову. У малюнках та розповідях ожили ті частини душі, яким довго бракувало слів.
Такі зустрічі не лише надають психологічну підтримку, а й зміцнюють внутрішні зв’язки, даруючи відчуття приналежності та впевненості у тому, що навіть у найтемніші часи ми здатні творити красу, зберігати тепло і передавати його далі. Разом з партнерами Полтавська політехніка проводить такі цілющі зустрічі, що дарують полегшення та сприяють ресурсному відновленню. Попереду нові заняття в межах проєкту TRUST, які продовжать підтримувати українські родини через силу мистецтва.
Нагадаємо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
