7 грудня, до річниці відкриття Центру сучасного мистецтва Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», доцент кафедри образотворчого мистецтва, художник, архітектор, кобзар, лірник, торбаніст Назар Божинський представив авторський мистецький проєкт «ПозаЧасовість».
У підготовці виставки-перфомансу активну участь взяли студенти кафедри образотворчого мистецтва Полтавської політехніки.
Куратором проєкту стала завідувачка кафедри образотворчого мистецтва, кандидат мистецтвознавства, член Міжнародної асоціації критиків та мистецтвознавців (AICA), член Міжнародної Академії кераміки (ICA) Тетяна Зіненко.
На відкриття виставки завітав колектив факультету філології, психології та педагогіки: студенти-художники, студенти-дизайнери і викладачі кафедри образотворчого мистецтва, студенти кафедри українознавства, культури та документознавства, кафедри загального мовознавства та іноземних мов, а також друзі Назара Божинського та колеги зі світу мистецтва.
З відкриттям виставки привітав заслужений художник України, член Національної спілки кобзарів та Національної спілки майстрів народного мистецтва України Іван Новобранець, який розповів про історію знайомства та роботи з автором виставки.
Цей проєкт певним чином підсумовує 25 років творчого життя митця. У композиції представлені роботи ще від його юнацьких років і до сьогодення. Але у всьому цьому відчувається та позачасовість, яка не прив’язана ні до минулого, ні до майбутнього, й існує тільки тут та зараз.
«25 років творчості – так сталося випадково, тому що в мене були твори й до цього. Однак так вийшло, що найстаріша з робіт, яка знайшлась на даний момент, це навчальний натюрморт 1998 року. Було багато інших непоганих робіт, але вони загубились і зникли у вирі минулого століття», – розповів Назар Божинський.
Художник поділився з глядачами історією створення картин та подарував можливість поринути в момент створення кожного мистецького доробку.
«Передноворічний час дарує нам почуття позачасовості, коли ніби стирається межа між минулим теперішнім і майбутнім. Коли Час і Простір дивовижним чином переплітаються між собою і єднаються у якійсь фантасмагоричній круговерті.
Досить нечасто у сучасному світі зустрічаєш Людину, яка була б одномоментно у різних часах і просторах. Чия абсолютна присутність відчувається і тут і зараз, і у далекому минулому, і у знаному тільки Йому прийдешньому. Запорізькі козаки називали таких людей «характерниками», акцентуючи оцю позачасовість, містичність і глибинну внутрішню силу.
Такою людиною глибоких, справжніх і багатогранних талантів є Назар Божинський: архітектор, художник, дизайнер, скульптор, лірник, кобзар. Він власноруч виготовляє автентичні музичні інструменти й віртуозно володіє ними, змушуючи ліру, кобзу чи бубон відбивати голоси оцієї самої позачасовості.
Вражає ставлення Назара Божинського до скульптури – він властиво поєднує нарочито грубі фактури людської постаті з детально пропрацьованими музичними інструментами й рисами обличчя. Таке поєднання надає монументальності образу і змушує задумуватися над тим. хто ми? І що з глини прийшли і в глину підемо... З малих літ йому подобалося робити людські фігури з різних матеріалів: дерева, смоли, пластиліну
Особливо варто сказати про малярські пошуки Назара Божинського. Дуже непросто звертатися до наївного мистецтва, отримавши знання академічної художньої школи. Це передбачає певну зміну свідомості, певне відключення і переосмислення часу і простору. Сучасні події переплітаються у творчості Назара Божинського з правічними архетипами і символами. Гнані вітром дерева переносять у далекі світи безкрайнього українського степу, портрети й автопортрети дивляться з глибини своєї позачасовості на нас сьогоднішніх.
Від того які приходять люди, як вони дивляться виставку і які питання задають залежить дуже багато. Саме тому я люблю сучасне мистецтво, бо воно провокативне і перформативне», – розповіла кураторка виставки, завідувачка кафедри образотворчого мистецтва, кандидат мистецтвознавства Тетяна Зіненко.
Творчий вечір відбувся у форматі перформансу. Усі присутні змогли відчути себе учасниками дійства, а наприкінці у невимушеній атмосфері долучилися до жвавих обговорень. Авторські перформанси будуть повторюватися, але вони відрізнятимуться, адже іншими будуть гості виставки.
Раніше у Центрі сучасного мистецтва Полтавської політехніки відбувся перформанс Макса Вітика.
Нещодавно у політехніці відкрилась персональна виставка студентки Валерії Носик «Мистецтво, що рятує».
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
