У десяті скорботні роковини від дня загибелі випускника електромеханічного факультету Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», бійця «Азову» Дмитра Коряка у Центрі ветеранського розвитку Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» відбулося меморіальне дійство за участю мами загиблого Героя Тамари Коряк.
Адміністрація, науково-педагогічні працівники, студенти, курсанти кафедри військової підготовки і гості університету теплими словами і покладанням квітів вшанували світлу пам’ять захисника, людини з великим серцем, сина України, який у боротьбі за територіальну цілісність та незалежність віддав найцінніше – власне життя.
На початку меморіального заходу пам’ять Героя вшанували Хвилиною мовчання, поклали квіти до меморіальної дошки і усі учасники меморіального заходу – адміністрація, науково-педагогічні працівники, студенти, курсанти кафедри військової підготовки і гості Полтавської політехніки пригадали позитивного, життєрадісного юнака, який здобув вищу освіту у Полтавській політехніці, однак через вторгнення ворога взяв до рук зброю і пішов на захист державних інтересів, територіальної цілісності та незалежності України.
«Час плине дуже швидко і сьогодні вже десять років, як з нами немає нашого випускника, учасника бойових дій, учасника АТО Дмитра Коряка. В університеті не забувають наших полеглих Героїв і 15 липня 2015 року на фасаді Центрального корпусу університету було відкрито меморіальну дошку випускнику Дмитру Коряку.
Кожного року університетська спільнота долучається до пошанування скорботних роковин з дня загибелі захисника, чиє ім’я назавжди внесено до «Книги пошани», - відзначив проректор з науково-педагогічної роботи Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», кандидат військових наук, доцент Анатолій Мартиненко.
Мама загиблого захисника Тамара Коряк висловила слова щирої вдячності усім, хто прийшов вшанувати пам’ять її сина, за шану до подвигів інших захисників, які пішли першими у 2014-2015 роках і віддали свої молоді життя задля благополуччя наступних поколінь молодих українців.
«У мого сина була звичка записувати свої думки. Я перечитувала ці записи і запам’ятала дві з них: що головне у житті – не втратити душевну чистоту і кожен чоловік повинен розуміти, що він відповідає не тільки за своє життя, а й за життя тих, хто поруч з ним. Війна продовжується, нажаль, і ми повинні триматися, адже ви – наше майбутнє», - розповіла мама загиблого Героя.
Для науково – освітньої та студентської спільноти Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», такі втрати є надзвичайно болючими, адже щоденно в боротьбі з ворогом гинуть кращі сини та доньки України, на смертельний герць з країною – агресоркою стають студенти та випускники одного з найкращих класичних університетів нашої країни.
«Науково – педагогічний колектив нашого університету згромадився довкруж ідеї повернення наших ветеранів до цивільного життя, до їхньої підтримки, до відновлення їхнього ментального здоров’я, проте одним із головних векторів діяльності Центру ветеранського розвитку Полтавської політехніки є пошанування пам’яті наших героїв.
Літератори, поети, прозаїки у своїх книгах, поемах, романах відзначають, що коли народжується людина, на небосхилі запалюється її зірка. Коли людина помирає, її зірка не гасне, а саме від нас залежить, з якою інтенсивністю, теплотою ця зоря буде продовжувати прикрашати наш український небозвід. Це справа нас, живих.
З дня відходу Дмитра у засвіти ми всі разом розпочали велику роботу задля того, щоб зірка нашого земляка, українського героя, сяяла з такою ж яскравістю і зігрівала нас, які знали його, не були з ним знайомі, але розуміють ту високу ціну, яку 25-літній юнак віддав на славу своєї Батьківщини», - прокоментував Гліб Кудряшов.
Дмитро «Брат» Коряк загинув 11 лютого 2015 року під час Павлопіль-Широкинської наступальної операції. Його життя у 25-річному віці забрали осколки ворожої міни, яка впала в декількох метрах від нього. Від важкого поранення стрілець-зенітник «Азову» загинув майже миттєво.
Основним лейтмотивом життя Дмитра Коряка вже багато років слугують слова загиблого Героя, сказані у своєму останньому в житті інтерв’ю для документального проєкту «Babylon’13»: «Якщо не я, то хто? Я просто воюю за свою країну».
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
