Через карантинні обмеження, спричинені всесвітньою пандемією COVID-19, масштабна наукова подія відбулася у онлайн-форматі, проте ці обставини не вплинули на налагодження конструктивного діалогу під час професійної комунікації та командну взаємодію учасників. Упродовж п’ятиденної насиченої програми 30 науковців з України, Литви, Індії, Польщі, Болгарії, Іспанії, Греції, Фінляндії, Грузії, Португалії, Естонії та Кіпру покращували власні практичні навички у мистецтві презентації публічних промов. Учасниками проєкту також стали студенти та інтерни, викладачі європейських університетів, працівники молодіжних та громадських організацій, тренер із скелелазіння та навіть член парламенту Грузії.
Науковиця гуманітарного факультету Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – кандидат філологічних наук, доцент кафедри германської філології та перекладу Анна Павельєва стала активною учасницею міжнародного проєкту, метою якого стало залучення молоді та представників молодіжних організацій до обговорення сучасних важливих проблем.
Серед основних завдань – заохочення до діалогу через публічні промови, навчати учасників будувати власні усні промови таким чином, щоб вони сприяли досягненню певної мети. Проєкт був спрямований на засвоєння практичних навичок, програма була насиченою та містила різноманітні вправи, практичні індивідуальні та командні завдання.
Під час першого дня тренінгу координаторка проєкту – Крісі Дулей (Chrisie Doluay) розповіла про ключові етапи створення публічних промов – від формату доповіді до використання правильних зворотів, слів-маркерів, жестів та міміки. Після цього відбулося знайомство – учасники проєкту розповідали про себе, представляли власні організації, а також ділилися очікуваннями від проєкту. Потім за допомогою функції Zoom присутніх виокремили в індивідуальні «rooms» («кімнати»), у яких кожен мав упродовж певного заздалегідь визначеного періоду часу написати історію на одну з двох запропонованих тем з урахуванням теоретичного матеріалу, поданого тренеркою.
Координаторка постійно «відвідувала» учасників у їхніх «кімнатах», слухала історії, давала слушні поради чи робила практичні зауваження. Далі учасників поділили на пари – в окремих сесійних залах слід було розповісти попередньо написані історії один одному і командно попрацювати над їхнім покращенням. Третім етапом була робота утрьох – цю саму історію, перероблену згідно зауважень тренерки та іншого учасника, потрібно було переповісти уже двом іншим слухачам, а потім оцінити один одного за списком критеріїв, надісланих у чат.
«Під час першого дня проєкту мені довелось працювати зі студенткою з Індії та інтерном із Фінляндії, яка працює тренером зі скелелазіння та навчається в інтернатурі у місті Лімасоул, на Кіпрі. Після виконання усіх завдань, мали можливість обговорити особливості навчання у освітніх закладах наших країн.
Упродовж наступних днів працювала над командними проєктами з учасниками із Італії, Іспанії, Греції, Грузії, Кіпру та України. Приємно вражає той факт, що проєкт «Speak up, we are listening» на 90 відсотків має практичну спрямованість – упродовж робочого тижня по 5-6 годин на день я спілкувалась з колегами з інших країн англійською мовою. Викладачі та науковці виконували завдання, виголошували промови, давали один одному поради, ставили запитання, вигадували історії, коментували, критикували, обмінювались досвідом, розповідали про свої країни та організації, у яких працюємо. Це були дуже насичені п’ять днів, списала нотатками майже цілий зошит і вже не терпиться використати нові методики, вправи на заняттях зі студентами-перекладачами», – прокоментувала кандидат філологічних наук, доцент кафедри германської філології та перекладу Полтавської політехніки Анна Павельєва.
Під час другого дня учасників проєкту розділили на групи по чотири – вісім осіб і дали завдання скласти та розповісти один одному історії на запропоновані соціально-політичні теми, на зразок расової дискримінації, фемінізму чи насильства над дітьми. Теми розподілялися рандомно, після чого необхідно було переконати «слухачів» у власній правоті та слушності висловленої позиції.
Третього дня учасників ділили на групи по 8 чоловік, але, окрім складання індивідуальних історій та їх презентації, потрібно було іще створити одну спільну історію експромтом – продовжуючи речення один за одним так, щоб врешті-решт вийшла одна логічно завершена історія на запропоновану тренеркою тему. За допомогою додатків необхідно було записати свої історії у форматі аудіо-файлу та створити відео-презентацію своєї історії за допомогою спеціальних сайтів (на зразок «Making History projects», «Creative Narrations», «Story Center» тощо).
Далі робота у групах передбачала створення портрету ідеальних тренера та фахівця по роботі з молоддю – необхідно було намалювати його/її портрет а потім, за допомогою методики brainstorm, написати список якостей за критеріями «знання», «навички», «ставлення». Фінальним завданням стало створення повноцінного проєкту майстер-класу чи тренінгу на зразок того, у якому самі брали участь (починаючи від часу, країни, локації, цільової аудиторії, цілей та закінчуючи компетентностями і очікуваними результатами проєкту) та його презентація у форматі Power Point.
«Беручи участь у проєкті, отримала колосальний багаж знань та практичних soft skills, якими неодмінно поділюся зі своїми студентами і колегами. На мою думку, навички роботи з власними історіями, командна взаємодія, вміння реагувати на конструктивну критику та бажання працювати над власним саморозвитком – це успішна передумова зростання особистості молодого науковця. А пройдені тренінги дали додаткову можливість додатково потренувати комунікаційні навички та поспілкуватися з носіями мови», – поділилася враженнями науковиця.
Раніше викладач і півсотні студентів-перекладачів вчились як підготуватися до будь-якого іспиту з англійської мови, а науковиця гуманітарного факультету написала авторський посібник з лінгвокраїнознавства.
Медіа–центр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
