З 20 вересня 2023 року у Полтавській політехніці триває цикл гостьових лекцій «Contemporary Contexts and Debates: 21st Century Literatures and Cultures in English».
Ініціатором, організатором та модератором лекцій виступила Ханна Шох (Hannah Schoch), аспірантка Цюріхського Університету. У прагненні допомогти українським науковцям та студентам не залишитись осторонь світових тенденцій в історії та теорії літератури, Ханна організувала серію із 11 лекцій від провідних літературознавців світу.
У п’ятницю, 24 листопада 2023 року, о 19:00 в онлайн-форматі відбулась дев’ята лекція на тему «First, you should know that I have risen through the fire»: An Introduction to Indigenous Hip Hop in Canada» («По-перше, ви повинні знати, що я пройшов крізь вогонь»: трохи про хіп-хоп корінних народів Канади»), яку прочитав доктор Штефан Бенц (Dr. Stefan Benz) з Боннського університету (University of Bonn).
Довідково про лектора: Штефан Бенц (Dr. Stefan Benz) - дослідник і викладач Програми північноамериканських студій Боннського університету в Німеччині. Він захистив дисертацію «Постгуманістична уява бітників - переговори про себе та світ за межами людського в поезії Майкла Макклюра, Діани ді Пріми та Філіпа Вейлена» у березні 2022 року в Мангеймському університеті. У ній науковець дослідив резонанси між критичним постгуманізмом та поезією бітників Майкла МакКлюра, Діани ді Пріми та Філіпа Вейлена. Його друга книга має попередню назву «500 років минуло, а барабани все ще б'ють»: ритмічна суверенність корінних народів у північноамериканській літературі та культурі» присвячена тому, як репрезентації ритму та ритмічних практик узгоджують ідентичності корінних народів у межах та поза межами існуючих структур колоніалізму поселенців. Штефан Бенц є співредактором спеціального випуску журналу Amerikastudien / Американські студії, присвяченого кризовій поезії капіталізму, і публікував статті в таких журналах, як ANTENNAE - The Journal of Nature in Visual Culture та Ecozon@ на теми, що включають новоматеріалістичні експерименти біт-поезії та гідроцентричну уяву вибраних реп-пісень темношкірих та корінних виконавців, серед яких Yasiin Bey, Common, Taboo та Supaman. Разом з Ханною Шох та Марселем Гартвігом він є головним співорганізатором воркшопу та серії поетичних читань «Поезія капіталістичної кризи» (проходять раз на семестр з 2020 року).
Попри пізній вечір п’ятниці, до лекції в онлайн-форматі долучилось більше 70 науково-педагогічних працівників та студентів Полтавської політехніки!
Штефан Бенц (Dr. Stefan Benz) ознайомив учасників лекції з поняттям хіп-хопу корінних народів та хіп-хоп культурою сучасності, яка вже 50 років (з 1973 року) несе в собі політичні меседжі. Лектор розповів про виникнення хіп-хопу в маргіналізованій частині Нью-Йорку – Бронксі та про афроамериканський, латиноамериканський та карибський види хіп-хопу і їхнє особливе етнічне і культурне розмаїття, про хіп-хоп висвітлення тем системного расизму, жорстокості поліції та домінування білої раси (адже після вбивства Джорджа Флойда, багато хіп-хоп виконавців відреагували на це дуже політичними піснями).
Основоположною сутністю хіп-хопу є формування спільноти і згуртування її перед обличчям переваги білої раси, перед обличчям гноблення. Хіп-хоп – це культурна течія, яка піднімає гострі питання політики, релігії, духовності і філософії.
Науковець розповів про один із впливових американських хіп-хоп гуртів, що утворився в Південному Бронксі в Нью-Йорку в 1978 році – «Grandmaster Flash and the Furious Five”, основним мотивом пісень яких була бідність чорних міст у Нью-Йорку та боротьба чорношкірих людей з владою білих у США, адже хіп-хоп був і досі є «чорним мистецтвом». У 1982 році група випустила хіт «The Message”. Ця пісня викликала політичний і громадський резонанс і стала поштовхом у становленні хіп-хопу як самостійного музичного напрямку. Пісня досягла 4-го рядка в R & B чарті і 62-й рядки в хіт-параді, продалась тиражем в півмільйона копій за місяць і остаточно вивела жанр хіп-хоп в мейнстрім. Дебютний альбом групи також мав назву «The Message». Він став важливою віхою в історії становлення хіп-хопу як культури.
Існує стійкий стереотип, що хіп-хоп – музика і субкультура чорношкірих, принаймні саме так тлумачили хіп-хоп на початку його історії, про що можна прочитати в і досі актуальному дослідженні Тріші Роуз «Чорний шум, реп-музика та чорна культура в сучасній Америці» (Tricia Rose's “Black Noise: Rap Music and Black Culture in Contemporary America (Music / Culture)”), яка була опублікована в 1994 році. Така стереотипізація служить дискредитації суспільно-політичних позицій хіп-хопу як мистецтва.
Штефан Бенц ознайомив присутніх із творічістю Melle Mel – чорношкірого вокаліста групи «Grandmaster Flash and the Furious Five», у чиїх жилах також тече кров черокі, якого не сприймали як корінного жителя, адже, на відміну від чорношкірих людей, інші корінні жителі не були і досі не визнаються частиною урбаністичної Північної Америки. І досі одним із найстійкіших колоніальних стереотипів поселенців є расистське уявлення про те, що корінні жителі не пристосовані до життя в сучасному місті чи сучасному суспільстві, тому що вони примітивні і домодерні.
Науковець розповів про «колоніалізм поселенців», тобто систему гноблення, засновану на геноциді та колоніалізмі, яка має на меті витіснити корінне населення і замінити його новим населенням-поселенцем. «Колоніалізм поселенців» ґрунтується на системі влади, увічненій поселенцями, яка пригнічує права та культуру корінних народів, стираючи їх та замінюючи власними. І, звичайно, тут дуже важливо відзначити, що колоніалізм все ще триває, в тому числі через культурну асиміляцію і примусове виховання в школах-пансіонах або школах-інтернатах в Канаді (дітей представників корінних народів примусово забирали до шкіл-інтернатів, не дозволяли їм розмовляти рідною мовою, змушували говорити англійською, стригли волосся, їм не дозволялося практикувати власні культурні традиції, такі, як національні танці чи гра на барабанах). Хіп-хоп корінних народів Канади бореться з культурним стиранням і культурною асиміляцією, стереотипами про те, що корінні жителі не здатні існувати в сучасному суспільстві, що вони суттєво відрізняються від білих людей, тому що вони примітивні, домодерні, і вони зникнуть в один момент через те, що вони не в змозі встигати за прогресом.
Науковець порадив учасникам лекції почитати роботи Філіпа Джозефа Делорії (Philip Deloria) – історика, письменника і представника народу Дакота, який спеціалізується на індіанській, західноамериканській та екологічній історії. Делорія є автором визнаних книг «Гра в індіанця» (“Playing Indian”, 1998) та «Індіанці в несподіваних місцях» (“Indians in Unexpected Places”, 2004). Делорія отримав ступінь доктора філософії з американістики в Єльському університеті і зараз викладає на історичному факультеті Гарвардського університету.
Хіп-хоп культура корінних народів має на меті відновлення історії корінних народів, ліричну, візуальну та звукову репрезентацію корінних жителів як у міському просторі, так і в резерваціях. Місцеві хіп-хоп виконавці використовують хіп-хоп для того, щоб висловити політичний і культурний опір, що хіп-хоп завжди робив. Крім того, хіп-хоп – це дуже велика творча платформа, всесвітньо відомий і успішний музичний жанр і культура, який має потенціал залучити дуже широку аудиторію. Хіп-хоп є гібридним і синкретичним. Наприклад, він дуже відкритий для різноманітних культурних і творчих впливі і дає можливість змішувати різні культурні жанри. Так, митці корінних народів можуть поєднувати свою традиційну культуру (яку білий мейнстрім не визнає як сучасну культуру), з мейнстримною поп-музикою.
Штефан Бенц продемонстрував кілька кліпів одного з найвідоміших канадських реперів з корінних народів на ім’я Drezus, зокрема, на прикладі його відомого хіта “Warpath” пояснив основні теми хіп-хопу корінних народів. У цій пісні головна тема міститься вже у першому рядку – «First, you should know tat I have risen through the fire» – «Ви повинні знати, що я піднявся крізь вогонь», гаслі опору колоніалізму. Це пісня про виживання корінних народів та про збереження їхньої культури, пісня-обіцянка зберегти свій народ і вижити у майбутньому. Візуальна картинка представляє корінні народи Канади в їхньому національному одязі, з національним гримом, у вігвамах і, паралельно, у неоновому світлі сучасного міста. Це маскулінна пісня про «стежку війни» – буквально і метафорично, адже місцеві жителі в ній постають як воїни, що чинять опір колоніалізму.
Лектор також проаналізував одну з найбільш сексистських пісень DREZUS “High Note” з альбому “Indian Summer”, а також познайомив слухачів із творчістю відомої в Канаді хіп-хоп виконавиці JB The First Lady та її хітом “Still Here” (2017 рік), основний меседж якого закладений у приспіві – «The message is clear: they wanna us to disappear, but we still here, we still here» – про те, що білі люди хочуть, щоб корінні народи Канади зникли, проте вони все ще тут, все ще опираються.
На завершення лекції присутні ставила багато запитань до лектора – про спільне і відмінне між хіп-хоп культурами корінних народів різних континентів, про основні мотиви хіп-хоп музики корінних народів Канади, геноцид корінних народів по всьому світу, особливості наукового дискурсу пісенних текстів хіп-хопу, перспективи подальших наукових досліджень.
Раніше науковці та студенти обговорили особливості наукового дискурсу в сучасній науковій фантастиці.
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
