Академічна спільнота Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» продовжує активно розширювати горизонти міжнародного співробітництва, утверджуючи своє лідерство в європейському науково-освітньому просторі та впроваджуючи передовий світовий досвід психосоціальної реабілітації. Знаковою подією в цьому напрямі стала масштабна міжнародна конференція «Коли мистецтво та музика лікують: шляхи до благополуччя після травми» (“Quand l’art et la musique réparent: Chemins de bien-être après le trauma” / “When art and music heal: Paths to well-being after trauma”), яка відбулася 08 жовтня 2026 року в Люксембурзі у приміщенні Cercle des ONG (Avenue de la Liberté, 55).
Захід проходив у гібридному форматі та об’єднав потужну міжнародну аудиторію: близько 50 експертів працювали очно в Люксембурзі, а ще 95 фахівців долучилися через відеоконференцзв’язок із різних куточків Європи та Африки. Вагомою частиною цієї глобальної професійної спільноти стали науково-педагогічні працівники та студентська молодь Полтавської політехніки, які взяли активну участь у дискусіях у дистанційному форматі.
Захід відбувся як ключовий мультиплікаційний захід в межах реалізації міжнародного проєкту Erasmus+ KA220-ADU “TRUST”: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арт-терапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен (Бельгія) (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Модераторами та ключовими спікерами конференції виступили президент організації Lekama Développement доктор Барнабе Лекама (Dr. Barnabé Lekama) та віцепрезидентка докторка Лоранс Фонд-Арман (Dr. Laurence Fond-Harmant). Зустріч вирізнялася особливою атмосферою щирої підтримки: на знак глибокої поваги та солідарності з українським народом докторка Лоранс Фонд-Арман вела засідання у синьо-жовтій шовковій хустці та з витонченою брошкою у формі колоска пшениці. Презентаційні матеріали містили щемливі документальні кадри українського сьогодення – людей, які ховаються від обстрілів у столичному метрополітені, зруйновані житлові квартали, а поруч – світлини розписаних терапевтичних масок, створених учасниками під час літніх виїзних воркшопів в Україні.
Організатори разом із європейськими колегами поділилися практичними підсумками діяльності проєкту, зокрема результатами літніх виїзних арт-терапевтичних майстерень, які вже були успішно проведені безпосередньо в Україні (на базі Полтавської політехніки) та продемонстрували відеоматеріали та документальні свідчення, що зафіксували роботу з дітьми, молоддю та дорослими, які постраждали від воєнних дій. Творчі заняття з живопису, ліплення та тілесно орієнтованих практик яскраво засвідчили, що мистецтво є потужним терапевтичним ресурсом, який допомагає подолати стан заціпеніння, вийти з хронічного стресу та знову віднайти внутрішню безпеку серед однодумців.
Центральною подією зустрічі стала презентація роботи над фундаментальним електронним посібником, що налічує понад 120 сторінок і узагальнює передовий європейський досвід у галузі арттерапії у воєнний час. Над виданням зараз працює багатонаціональна команда фахівців, і найближчими місяцями воно буде доступне для безкоштовного завантаження п’ятьма мовами: англійською, французькою, італійською, грецькою та українською. Організатори заходу наголосили, що посібник покликаний стати універсальним навігатором як для науковців і практикуючих терапевтів, так і для викладачів закладів вищої освіти, які готують майбутніх фахівців допоміжних професій.
Змістовно, посібник об’єднує чотири взаємопов’язані розділи, перший з яких закладає глибокі теоретичні та клінічні основи напряму. Доповідачі підкреслили, що сучасна арт-терапія базується на суворій доказовій медицині та досягненнях нейронаук. У книзі докладно розкриваються механізми виникнення психічної травми, полівагальна теорія та теорія прив’язаності, а головне – феномен нейропластичності мозку. Наукові дослідження доводять, що людський мозок залишається живим, пластичним і здатним до перебудови навіть після важких потрясінь, а творча активність є тим дієвим тригером, який допомагає компенсувати наслідки травматичного стресу та запускати процеси самовідновлення.
Другий розділ посібника повністю присвячений українському контексту, аналізу історичних і політичних передумов формування суспільної травми та значенню культурної чутливості фахівця. Учасники дискусії звернули особливу увагу на проблеми інклюзивності та адаптації людей, яких війна вирвала зі звичного середовища. Коли внутрішньо переміщені особи потрапляють до нових громад, надзвичайно важливо уникати тиску, виявляти повагу до їхніх особистих кордонів і враховувати специфіку місцевих культурних традицій, створюючи для кожного безпечний і передбачуваний простір для інтеграції.
Третя й четверта частини видання охоплюють питання взаємодії арт-терапії з системою освіти та майбутнього цієї професії у цифрову добу. Експерти зосередилися на тому, як навчальні заклади можуть слугувати середовищем для формування навичок емоційної саморегуляції, а також порушили питання відповідального використання цифрових інструментів і технологій штучного інтелекту в терапевтичному процесі. Окремий акцент було зроблено на зв’язку між клінічною практикою, освітніми програмами та державною політикою у сфері охорони здоров’я, адже сталість будь-якої реабілітаційної системи залежить від належного адміністрування, фінансування та розроблення чітких протоколів роботи.
Посібник має конкретну цільову спрямованість: він пропонує практикам структуровані інструменти та алгоритми роботи, дослідникам – широку бібліографічну базу й теоретичний синтез, а представникам влади та керівникам установ – готові моделі для впровадження ефективних програм психосоціальної підтримки. Спікери зазначили, що криза війни вимагає не просто локальних рішень, а побудови довгострокових механізмів допомоги, в яких арттерапія є одним із базових опорних стовпів.
Практичний блок заходу відкрив спеціалізований педагог у галузі психіатрії та арт-терапевт бельгійського центру CNP Saint-Martin Квентін Дабе (Quentin Dabe), автор книги «Коли зброя замовкає, музика говорить». Фахівець докладно проаналізував клінічні прояви посттравматичного стресового розладу, зокрема нав'язливі флешбеки, нічні кошмари, емоційне уникнення та стан виснажливої гіперпильності, коли людина постійно готова захищатися від уявного нападу. За таких обставин будь-які спроби прямого вербального розпитування чи навіть щира пропозиція допомоги можуть сприйматися з підозрою, що вимагає спиратися на гуманістичні принципи Карла Роджерса – емпатію, конгруентність та безумовне позитивне прийняття.
На прикладі тривалої роботи з хлопцем на ім'я Мішель, який мав трагічний досвід дитини-солдата і перебував у стані хронічної недовіри до світу, Квентін Дабе продемонстрував можливості музикотерапії та «рок-терапії». Він пояснив, що класичні техніки релаксації для таких пацієнтів бувають неефективними або лякаючими, оскільки розслаблення вони сприймають як втрату пильності й небезпеку. Натомість спільне прослуховування драйвової музики, вибір улюблених ритмів, заняття караоке та подальший перехід до написання віршів допомогли сформувати терапевтичний трикутник «людина – музика – фахівець», де музичне мистецтво стало захисним буфером і містком для відновлення довіри.
Кульмінацією цієї практики стало створення повноцінної авторської пісні, для якої Мішель самостійно обрав інструменти, задав темп і написав слова. За спостереженнями терапевта, поступовий перехід від індивідуальних 45-хвилинних занять до запису треку та взаємодії в групі став показовим клінічним успіхом. Пережитий деструктивний досвід перетворився на творче висловлювання, що повернуло юнакові почуття власної гідності, суб'єктності та дозволило відкритися до нових соціальних контактів.
Надзвичайно хвилюючим моментом конференції став особистий виступ педагогині в арт-терапії та художниці-керамістки центру CNP Saint-Martin Стефанії Дабе (Stéphanie Dabe), яка щиро поділилася власною історією боротьби з наслідками розсіяного склерозу. У 2019 році важкий напад хвороби раптово прикував її до колісного крісла, позбавивши можливості ходити, писати й розмовляти. Опинившись перед обличчям повної невідомості, жінка гостро відчула тиск суспільства, орієнтованого винятково на продуктивність, проте зуміла віднайти нову опору завдяки роботі з глиною та гончарному колу.
Стефанія Дабе підкреслила, що глина є абсолютно безоцінним матеріалом, який ніколи не засуджує за невдачу чи тремтіння рук, даруючи відчуття маленької перемоги після кожного сформованого виробу. Спочатку, щоб звільнитися від пригніченого болю, розпачу та гніву, вона виліплювала фігури «демонів і монстрів», буквально матеріалізуючи свій травматичний стан. Після того як деструктивні переживання були евакуйовані в матеріал, її творчість наповнилася світлом: майстриня перейшла до створення тендітних скульптур і фігурок собак, які дарують підтримку людям, що пережили втрату. Цей процес дозволив їй подолати стигму пацієнтки з інвалідністю та утвердити в собі нову особистісну й професійну ідентичність майстра-кераміста. Мистецтво допомогло їй кардинально переосмислити власну ідентичність і з гордістю відчути себе не пацієнткою з інвалідністю, а сильним майстром-керамістом.
Для Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка як повноправного партнера консорціуму проєкту Erasmus+ TRUST участь у конференції стала вагомим внеском у розвиток власного науково-практичного потенціалу. Отримані аналітичні висновки, методичні матеріали та передові європейські практики будуть активно імплементовані в освітній процес під час викладання курсів із психології, педагогіки та соціальної роботи, збагачуючи підготовку майбутніх фахівців сучасними міжнародними протоколами.
Крім того, викладачі та здобувачі вищої освіти планують широко впроваджувати напрацювання проєкту в практичну діяльність університетської психологічної служби та Центру ветеранського розвитку Полтавської політехніки. Доказові арт-терапевтичні підходи, тілесні методики ліплення та музикотерапія стануть дієвим інструментом для комплексної реабілітації ветеранів, військовослужбовців, членів їхніх родин, а також внутрішньо переміщених студентів і співробітників, які постраждали внаслідок збройної агресії.
«Успішна реалізація таких масштабних міжнародних ініціатив, як проєкт “TRUST”, та інтеграція Полтавської політехніки у провідні європейські консорціуми – це насамперед результат далекоглядної стратегії та високих стандартів лідерства, закладених керівництвом нашого університету. Ми висловлюємо щиру вдячність Президенту університету Володимиру Онищенку та Ректору Олені Філонич за незмінну підтримку міжнародного вектору, готовність відкривати нові горизонти співпраці та віру в потенціал університетської спільноти. Завдяки їхньому стратегічному баченню політехніка впевнено тримає статус надійного партнера на рівні Європейського Союзу, демонструючи, що навіть у складні часи війни український університет здатний бути активним рушієм важливих соціальних та гуманітарних змін.
Для нашої команди надзвичайно важливо мати надійне інституційне підґрунтя для реалізації подібних ініціатив. Створення сприятливого академічного середовища в університеті дозволяє нам якісно готувати складні грантові заявки, залучати викладачів і студентів до передових європейських практик та оперативно втілювати корисні для суспільства рішення. Така конструктивна підтримка та сприяння міжнародним проєктам з боку очільників університету дають змогу впевнено розширювати партнерську мережу й працювати над новими важливими програмами підтримки ментального здоров'я та стійкості українців», – підкреслила координаторка міжнародної діяльності університету Анна Павельєва.
Полтавська політехніка щиро дякує міжнародним партнерам за високу довіру, непохитну солідарність з Україною та продовжує системно розбудовувати безпечне, безбар'єрне й психологічно стійке освітнє середовище.
