2022-11-21

Студенти університету та викладачка коледжу нафти і газу стали стипендіатами премії імені Героя Небесної сотні

Студенти і викладачка Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» та структурного підрозділу – Полтавського фахового коледжу нафти і газу, стали стипендіатами обласної премії імені Героя Небесної сотні Ігоря Сердюка, що присуджується активістам, які своєю позицією утверджують ідеали та цінності Революції Гідності.

Студенти університету та викладачка коледжу нафти і газу стали стипендіатами премії імені Героя Небесної сотні

З нагоди відзначення Дня гідності та свободи кращих студентів та науковців Полтавської області відзначили преміями імені Героя Небесної сотні Ігоря Сердюка. Стипендіатами у номінації «Студенти закладів вищої освіти» стали студент факультету філології, психології та педагогіки Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», магістр 5 курсу спеціальності «Психологія», член Волонтерського штабу Полтавської політехніки Ярослав Передерій та студент бурового відділення Полтавського фахового коледжу нафти і газу, групи БН-3-2 Богдан Голуб, а у номінації «Молоді вчені закладів вищої освіти та наукових установ» премію присуджено викладачці історії та географії коледжу нафти і газу Зої Теньковій.

«З дитинства я був активним та цілеспрямованим школярем, брав активну участь у різних заходах з метою допомоги іншим людям. У 2019 році завершив навчання на магістратурі за спеціальністю «Маркетинг» в Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», а у 2022 році вирішив продовжити навчання і вступив на другу вищу освіту в рідну альма-матер на спеціальність «Психологія».

Протягом  6 років навчання в університеті я очолював посади в самоврядуванні: перший заступник президента студентського парламенту, секретар, куратор національно-патріотичного та благодійного напряму, а з 3 курсу керівник волонтерського загону «Polytechnic Volunteers», організовував та допомагав у проведенні різних заходах в університеті та місті Полтава, та сам брав активну участь, був делегатом студентської ради міста Полтави.

На початку війни я зрозумів, що потрібно бути там і робити те, що ти дуже добре вмієш і маєш досвід. Протягом першого тижня я в цьому переконався, коли за тиждень я отримав безліч дзвінків від військових та переселенців, що кожному потрібна допомога. Тому я, як волонтер, зобов'язаний допомагати та розв'язувати різні питання для потреб військових та переселенців.

Приємно усвідомлювати, що наше суспільство ще зберігає в собі потенціал до добрих справ. Волонтерський рух дає змогу закривати потреби військових, паралельно обмінюватися досвідом, отримуючі нові знайомства і загалом відчути, що ти корисний і твоє життя має сенс. Тому бути волонтером – це круто.

Під час волонтерства почав співпрацювати з різними організаціями та крутими особистостями: Полтавський батальйон небайдужих, Оборона Полтави, Ігор Кондратюк, команда Ліги Сміху «Ветерани космічних військ», команда Ліги Сміху «Наш Формат», Євгеній Бронніков, Денис Твердохліб, Kvadrat шоу, Артем Лоік та неймовірно активні студенти, волонтери Полтавської політехніки.

Зараз нас всіх об`єднує одне, і кожен мріє про перемогу, але кожен по різному допомагає: військові захищають, лікарі лікують, волонтери допомагають військовим та переселенцям, об`єднавшись ми неодмінно здобудемо заповітну нашу мрію і звісно переможемо. Зусилля кожного з нас важливі. Разом до перемоги!» – розповів Ярослав Передерій.

«Ще навчаючись на першому курсі коледжу, я намагався розвивати свої лідерські та організаторські навички. Окрім посади старости академічної групи та старости гуртожитку, без вагань долучився до великої та дружньої родини студентського самоврядування та волонтерського загону коледжу. Із задоволенням допомагаю та беру активну участь у різноманітних заходах та івентах», – зазначив Богдан Голуб, – «Однак, найбільше до душі мені військове волонтерство – це неймовірний досвід, що дає можливість вийти із зони комфорту, відчути себе корисним і для громади, і для всієї держави.

Так, з початку російської агресії допомагав збирати та передавати в зону бойових дій різноманітні ресурси (харчі, ліки, одяг, амуніцію, військові прилади, маскувальні сітки). Допомагав ремонтувати пошкоджену бойову техніку, відвідував, а потім проводив заняття з тактичної медицини та надання першої медичної допомоги. Моє світосприйняття змінило волонтерство, я відчув можливість відчути власну впливовість. Стояти осторонь – не вихід. Коли інші скаржаться і розводять руками, світ змінюють волонтери! Це не супергерої, а звичайні люди. І разом ми наближаємо Перемогу!»

«Історія мого роду тісно пов'язана з Полтавським та Черкаським краєм. Я ж народилась за межами України, проте все своє свідоме життя я провела на землі Тараса та Богдана, Черкащині.

Моє студентське життя пройшло в місті Києві. Саме там я починала свій трудовий шлях в одній зі столичних шкіл. Досі пам’ятаю свій перший урок як вчителя історії для одинадцятикласників. Поступово я стала усвідомлювати, що мені дуже подобається те чим я займаюсь. На моє переконання, робота в дитячому колективі – дуже відповідальна місія, оскільки вчитель не тільки передає свої знання, а і часто виступає наставником, мотиватором і тим хто може сформувати в учня і студента його світогляд на все подальше життя.

Проте, мене завжди цікавила науково-дослідна робота, тому я прийняла рішення відновити навчання. З 2021 року я є аспірантом університету Григорія Сковороди в Переяславі. Наукові інтереси мої пов’язані з історією  міграції на території України та історією будівництва ГЕС.  Я продовжую досліджувати тему історії затоплених сіл, адже для мене вона є частково особистою, оскільки серед переселенців була родина мого діда.

У своїй педагогічній діяльності я намагаюсь чітко слідувати реалізації  стратегії національного й патріотичного виховання,  виховуючи тим самим справжнього патріота незалежної держави, який буде відстоювати демократичні цінності. Ще бувши студенткою я долучалась до всіляких волонтерських ініціатив. Ми з одногрупниками відвідували військових у шпиталях, допомагали матеріально і просто добрим словом. Від початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації також не змогла стояти осторонь, разом з колегами допомагали в облаштуванні внутрішньо переміщених осіб в прихистку коледжу, разом з родиною плили маскувальні сітки та передавали гуманітарну допомогу.

Вірю в те що все буде Україна! І мої діти та студенти будуть мешкати в незалежній країні під мирним небом! Разом до перемоги!», – розповіла Зоя Тенькова.

Стипендія імені Героя  Небесної Сотні – Героя України  Ігоря Сердюка упродовж року призначається десяти учням шкіл та професійно-технічних училищ, десяти студентам закладів вищої освіти та десяти молодим вченим, які своєю активною позицією утверджують ідеали та цінності Революції Гідності. Заснована рішенням Полтавської обласної ради від 12 липня 2018 року з метою увічнення подій Революції Гідності, вшанування подвигу Героя Небесної Сотні – Героя України – Ігоря Сердюка, стимулювання учнівської та студентської молоді, молодих учених до громадської, національно-патріотичної, волонтерської, самоврядної діяльності.

Раніше член Волонтерського штабу політехніки Ярослав Передерій розповів про особливості волонтерської діяльності в умовах війни, а міський голова відзначив молодь політехніки за вагомий внесок у розвиток студентського самоврядування.

Нещодавно політехніку відзначили за активну участь у всеукраїнській благодійній акції «Смілива гривня».

 

Медіа-центр

Національного університету

«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»