Традиційно вже 23 рік поспіль до Дня української писемності та мови команда Українського радіо проводить Радіодиктант національної єдності – всеукраїнський флешмоб, створений з метою об'єднати всіх українців. Завдяки радійній трансляції та інтернет-доступу до Радіодиктанту могли долучитися люди з усіх куточків світу. Перевірити свої знання можна було як в Україні, так і поза її межами. До участі у радіодиктанті також долучаються військові.
Учасниками національного флешмобу стали науково-педагогічні працівники та студентство Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», які долучилися до доброї традиції. Цього року диктант вперше пишеться 27 жовтня за новим календарем, і вдруге в умовах повномасштабної війни.
«Сьогодні ми з вами зібралися тут, щоб відзначити знаменне свято, що уособлює єдність, консолідацію, самобутність, ідентифікацію кожного українця – День української писемності та мови. Я сподіваюся, що всі пам’ятають, що в минулі роки ми святкували цей день 9 листопада. Однак починаючи з цього року ми будемо відзначати це свято 27 жовтня.
До цього свята вже усталився привід зібратися нам разом для того, щоб написати Всеукраїнський радіодиктант єдності. І наш університет Полтавська політехніка традиційно долучився до цієї всеукраїнської акції.
Я хочу, щоб ви не були напруженими, а навпаки – посміхалися, раділи. Тут питання не в тому, як ви його напишете, з помилками чи без. Місія цього заходу дещо інша – ми маємо долучитися до тієї когорти Українців, які зараз знаходяться в кожному місті, селі, селищі, і за кордоном України.
Мова – це той невидимий щит, що зараз стоїть на нашому захисті й та зброя, яку ми використовуємо. Метафорично слово завжди було зброєю, а в наш час це набуває ще більшої актуальності. Хочу закликати вас популяризувати українську мову, щоденно вдосконалювати культуру мовлення, утверджувати нашу мову. Пам’ятаємо, що наша мова пройшла досить тернистий та кривавий шлях, пережила купу заборон, низку утисків, але все-таки розвивалася разом з українською нацією. Нехай це буде так і надалі. Бажаю бути залюбленими в українське слово, насолоджуватись різнобарвністю української лексики, милозвучністю фонетики, тому що українська мова милозвучна, багата, красива, змістовна та глибока.
Бажаю натхнення в написанні сьогоднішнього диктанту та мінімальну кількість помилок. Пишайтеся українським словом!
Слава Збройним Силам України за можливість сьогодні зібратися та написати разом. Слава Україні!», – привітала учасників заступник декана факультету філології, психології та педагогіки Ірина Денисовець.
Текст «Дороги України» написала письменниця, лауреатка Шевченківської премії Катерина Калитко. Прочитав його актор театру та кіно Олексій Гнатковський.
Трансляція події традиційно відбувалася на хвилях Українського Радіо та Радіо Культура, а також наживо в ефірі телеканалу Суспільне Культура, на сайті Суспільне Культура та на Facebook-сторінках Суспільного.
Написання радіодиктанту не має на меті перевірити грамотність, а проводиться як своєрідний флешмоб – єднання навколо рідної мови, причетність до потужної емоційно насиченої події, яка єднає українців з усіх без винятку країнах на всіх без винятку континентах. Але учасники, які пишуть диктант без помилок, отримують заохочення.
Враженнями від написання диктанту та участі в надмасштабній події поділилися студенти факультету філології, психології та педагогіки Полтавської політехніки.
«Мені дуже сподобався текст диктанту. Він був теплим, патріотичним, одразу пригадується домівка, родинне тепло. Взагалі цей диктант – це прекрасна традиція, щоб єднатися усією країною. Думаю в моєму диктанті є декілька помилок, але це лише стимул працювати над своїми знаннями української мови», – поділилася студентка Анна Мороз.
«Перший раз брала участь в радіодиктанті. Чесно кажучи, очікувала гіршого, думала диктант буде дуже швидким та незрозумілим, однак не можу сказати, що він був занадто складним або занадто простим. Сподіваюся результат буде непоганим, але помилки все ж таки будуть», – зазначила Поліна Василенко.
«У диктанті участь беру не вперше, проте кожного разу для мене це невеликий виклик. Важливо розуміти навіщо ми зібралися: головна мета не тільки в написанні диктанту без помилок, а й в тому, щоб усвідомити текст та обговорити зі своїми однодумцями. Головна мета цього диктанту – об’єднати», – зауважила Ксенія Зелененька.
За словами заступниці декана факультету філології, психології та педагогіки, кандидата філологічних наук, доцента Наталії Бондар проведення такого масштабного заходу надзвичайно значимо, особливо натепер, коли українці мужньо боронять кордони рідної землі, вперто і мужньо відстоюють своє право національної самобутности й ідентичности: «Надзвичайно імпонує тема цьогорічного диктанту, що оприявлює важливі смисли: не зважаючи на «посіченість обстрілами», «згорілий танк», «вирви» українці міцно стоять ногами на рідній, на своїй, землі, «випускають вперті паростки скрізь по руїнах», адже твердо переконані, що все це не на марно, позаяк «наприкінці шляху чекає безсонне вікно із жовтим світлом і рідним теплом».
Учасники флешмобу можуть звіритись з текстом – 30 жовтня Суспільне Культура у партнерстві з Українським Радіо опублікувало текст Радіодиктанту національної єдності 2023:
«Дороги України
Дороги України – переплутані нитки любові.
Перший теплий вітер зустрічає на ізюмській трасі з її безсонним рухом. У знищеному селі обіч – весна: обвуглене збіжжя, що тліло всю зиму, випускає вперті паростки скрізь по руїнах зерносховища. Посічена обстрілами посадка зеленіє в половину висоти: зелено-чорний прапор. За нею темніє згорілий танк. Ще далі, на обрії, вийшов орати трактор. Влітку вирви на цьому полі обростуть по краю шавлією.
У бганках подільського ландшафту виблискують кольоровими мозаїками хати з мальованими віконницями. Волоські горіхи схиляються, гладять лобове скло. Авто стрибає з горба в долину, і серце стрибає, і хочеться сміятися.
Дерева по коліна у воді перед вцілілим пішохідним мостом через Десну в Чернігів. При воротях із лебедями та левами по селах Полтавщини мліють відра яблук та абрикос. Над Хаджибейським лиманом засмагла пара порається коло старої лози у вечірньому світлі – схоже на народну ікону. Фари вихоплюють кам'янички в садках на околиці Львова: тут легко уявити вечірні збори підпільного товариства чи стрілецький картярський гурток. Ластів'яча зграя виграє над мокрою левадою при самому кордоні.
Підірвані мости лежать животами у своїх ріках – і ріки обіймають їх. Блакитне вечірнє світло і пилюга стоять над жнивними полями. Тремтливі вогні далеких жител, клубки туману над потічками у видолинках. Барвисті гори гарбузів між ріллі, і кукурудзи до пізньої осені виструнчені на городах стійко, бо на зиму люди вкриють ними стіни домів.
Дороги України – переплутані нитки любові: подекуди перерубані, але знову зв'язані у вузол, аби бути ще міцнішими. Немає нічого красивішого, ніж їхати крізь усю країну і вбирати її поглядом. Немає нічого щемкішого, ніж летіти трасою в пітьмі, аби встигнути до комендантської, і знати: наприкінці шляху чекає безсонне вікно із жовтим світлом і рідним теплом.»
Напередодні відбувся традиційний круглий стіл до Дня української писемності та мови та засідання літературної студії «До джерел».
Нагадаємо, минулого року студенти та викладачі Полтавської політехніки долучилися до Радіодиктанту національної єдності на тему «Твій дім».
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
