З нагоди 73-го дня народження другого за популярністю після Адама Міцкевича польського письменника Анджея Сапковського учасники наукового гуртка «Філологія» провели засідання, присвячене розгляду творчої спадщини відомого прозаїка. Студенти-філологи під керівництвом кандидатки філологічних наук, доцентки кафедри германської філології та перекладу Анни Павельєвої детально обговорили та проаналізували відомий цикл фентезійних романів – «Сагу про відьмака».
Тематику засідання юні дослідники-літературознавці обрали самостійно, адже ім’я Геральта із Рівії, прозваного Відьмаком, наразі відоме, мабуть, кожному мешканцю планети. Цикл романів про мисливця на чудовиськ, перекладений на більшість мов світу, користується надзвичайною популярністю у різних куточках земної кулі. Якщо хтось з наших сучасників поки не читав жодного твору про Геральта, то, напевне, чув пісню «Киньте гріш відьмакові з долини у квітах», читали комікси про Відьмака, дивилися польський серіал чи його надпопулярну сучасну адаптацію, зняту телеканалом Netflix з Генрі Кавіллом у головній ролі.
Перший твір про Геральта із Рівії – майстра меча і магії, одного із останніх «відьмаків», мандрівного мисливця на чудовиськ, який за гроші убиває монстрів і різноманітних міфічних істот у своєму фентезійному світі – фентезійне оповідання «Відьмак» вийшло друком ще в далекому 1986 році. Події у книгах розгортаються у вигаданому світі, схожому на Європу часів пізнього Середньовіччя, де поруч із людьми співіснують чарівні істоти і страховиська. У той час як перші книги циклу складаються із оповідань про пригоди Геральта, у яких сатирично зображені фольклорні та літературні персонажі, сюжети наступних книг являють собою більш масштабну історію, побудовану навколо Геральта та його вихованки Цирі, яка має надприродні здібності.
«Цикл «Відьмак» можна віднести до постмодерністського фентезі – літературного напрямку, який значно відступає за загальною стилістикою від канонів жанру «епічного фентезі» і являє собою його більш жорсткий та натуралістичний підвид. Автор, польський письменник Анджей Сапковський зберігає традиційні для фентезі декорації у стилі пізнього Середньовіччя, однак образ мислення персонажів, їх психологія, переживання і мотивація суперечать оточенню, в якому вони знаходяться, і відповідають нашим сучасникам. Те саме стосується й проблемних питань, що художньо розкриваються у творах, актуальних для сучасного читача: прогрес і плата за нього, тиск цивілізації на навколишнє середовище, зіткнення цивілізацій, расова нетерпимість, геноцид тощо.
Світ творів за своєю структурою нагадує Америку після першої хвилі європейської колонізації, в якому мешкають різні фракції – народи, раси, держави, організації та таємні спільноти, які борються за свої корисні інтереси, причому відносини між ними та головними героями вирізняються нестабільністю – колишні союзники перетворюються на ворогів і навпаки. Головні герої постійно опиняються між двох вогнів, вимушені обирати у ситуаціях, у яких просто не існує правильного вибору. Цікаво, що автор у своїх книгах відмовився від чіткого розмежування на «чорне» та «біле», змальовуючи картину світу своїх творів у сірих тонах, причому нерідко вдаючись до змалювання «темних» сторін життя, жорстокості, насильства, ксенофобії. У заключних книгах циклу можна також прослідкувати й антивоєнну риторику, яка, втім, не зводиться до пацифізму та неспротиву злу», – розповіла керівник гуртка, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри германської філології та перекладу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Анна Павельєва.
«Дуже цікаво було читати цикл творів про Відьмака, особливо після того, як подивилися перший сезон американського серіалу від Netflix. Цікаво, що в книгах представлені нелюдські раси – ельфи, червонолюди, низушки – зовні відповідають канонам фентезі, однак їх образи доповнені багатьма нехарактерними для цього жанру елементами – наприклад, ельфи змальовуються як зверхні, злі та самозакохані істоти, жорстокі і зловмисні. Наявна у книгах Сапковського і любовно-романтична лінія, але найважливішою особливістю циклу про Геральта із Рівії є авторський гумор, який місцями переходить в сатиру, та актуальні проблеми сучасності. Письменник активно використовує традиційні міфологічні та казкові сюжети, суттєво змінююючи та вплітаючи їх у канву оповіді», – прокоментувала постійна учасниця гуртка, студентка четвертого курсу спеціальності «035 Філологія» Полтавської політехніки Ірина Лобко.
На попередніх засіданнях наукового гуртка студенти обговорили творчість письменника-містика та проаналізували твори письменників-сучасних Нобелівських лауреатів.
Медіа–центр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
