Учасники наукового гуртка «Філологія» під керівництвом кандидата філологічних наук, доцента кафедри германської філології та перекладу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Анни Павельєвої обговорили творчу спадщину найвідоміших письменників сучасності, удостоєних Нобелівської премії за вагомий високохудожній здобуток у сфері літератури. Адже в кожній домашній бібліотеці неодмінно знайдеться одна чи декілька книжок, написаних людьми, удостоєними високою літературною відзнакою.
«Сучасна література вирізняється розмаїттям течій, тем та художніх засобів, але особливою її робить не лише зрозумілість та близькість тем, що висвітлюються, а й інтегрованість в інші види мистецтва – у першу чергу, кінематограф. Кожен із нас бачив художні кінострічки, зняті за мотивами романів письменників-сучасників, проте не всі знайомі із літературною творчістю, яка послугувала основою прекрасним кінофільмам. Тому сьогоднішнє засідання присвятили аналізу романістики та белетристики європейських авторів», – прокоментувала керівник наукового гуртка, кандидат філологічних наук, доцент кафедри германської філології та перекладу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Анна Павельєва.
Студенти підготували змістовні цікаві виступи, у яких поділилися власним баченням розвитку сучасної європейської літератури, починаючи з малих епічних форм та завершуючи масштабними художніми полотнами. Адже Нобелівські лауреати залишають по собі значні літературні напрацювання, сотні томів якісної високохудожньої прози, якими зачитуються тисячі читачів з різних куточків світу.
Сучасного американського романіста та есеїста, автора бестселера 2001 року «Поправки» Джонатана Франзена частенько порівнюють з Левом Толстим. Автор романів «Двадцять сьоме місто», «Сильний рух», «Свобода», «П’юриті», книги нарисів «Дальній острів» з неперевершеною точністю та деталізацією висвітлює сучасний світ, справжні життєві драми і складні взаємовідносини між простими людьми, які намагаються знайти своє щастя.
Варто відзначити, що Джонатан Франзен став першим письменником, що відмовився прийти на телепередачу Опри Уінфрі «Книжковий клуб Опри» – шоу, у якому кілька разів на рік мега-популярна в США телеведуча обирає книгу, яку вподобала і запрошує її автора на ток-шоу. Адже це гарантує зростання продажів та автоматичне потрапляння до списку американських бестселерів.
Інший автор, Ієн Рассел Мак’юен, включений до списку ТОП-50 найкращих британських письменників з 1945 року, опинився на 19 місці списку ТОП-100 найвпливовіших людей в британській культурі, відомий своїми інтелектуальними бестселерами, у яких розкриваються жорстокі драми на тлі непередбачуваних зіткнень між звичайним та незвичним». Сучасному читачеві варто звернути свою прискіпливу увагу на романи «Спокута», «Випробування любов’ю», «Закон про дітей», «Цементний садок», «Розвага мандрівників», «Дитя в часі», «Невинний». Майже усі твори автора екранізовані та набули неабиякої популярності серед сучасної молоді.
Серед лауреатів Нобелівської премії 2002 року згадаємо угорського письменника єврейського походження Імре Кертеса за його опис «тендітного і крихкого досвіду боротьби індивіда проти варварського деспотизму історії» в своєму першому романі «Знедолені».
Основна тема творчості письменника – зображення жахіть концентраційних таборів, в яких, попри все, його герої зберігали людяність – любили і ненавиділи, раділи і навіть сміялись, а головне – думали та мислили (наприклад, в романі «Без долі» жахіття концтабору показані очима хлопчика, який вірить у торжество добра).
2003 року Нобелівську премію з літератури отримав Південно-африканський, пізніше австралійський письменник Джон М́аксвелл Ќутзее за «зображення дивної участі аутсайдерів у незліченних образах» і чию творчість відома газета «The Guardian» назвала «темною медитацію на пост-апартеїдну Південну Африку». До творчої спадщини письменника належать всесвітньовідомі романи «Безчестя», «В очікування варварів», «»Повільний чоловік», «Містр Фо», «Життя та час Михаеля К.», «Залізний вік» та інші.
Жінкою, нагородженою Нобелівською премією в галузі літератури в 2004 році, стала австрійська письменниця та феміністка Ельфрі́де Єлі́нек, всесвітньовідома завдяки романам «Коханки» – марксистсько-феміністичній пародії на патріотичний роман та «Перед зачиненими дверима» – роману про неблагополучних підлітків із благополучних сімей. У своїй пізній творчості письменниця відходить від феміністичних підтекстів своєї літератури та зосереджується на соціальній критиці Австрії, зокрема її нездатності побороти своє нацистське минуле.
Британський драматург, поет, режисер та актор Га́рольд Пінтер, лауреат Нобелівської премії з літератури 2005 року свою нагороду отримав з наступним обґрунтуванням: «той, хто в своїх п'єсах відкриває прірву, що лежить під метушнею повсякденності, і вдирається у катівні песимізму». Гарольд Пінтер – творець 32 п’єс, серед яких «Кімната», «Сторож», «Колекція», «Коханець», «Повернення додому», що вирізняються непередбачуваністю та нетиповістю відносин між персонажами, розвитком діалогу та подіями, допускаючи найрізноманітніші їхні тлумачення. Ім'я Пінтера навіть дало назву літературознавчому терміну «пінтеризм», що відображає специфічну письменницьку манеру драматурга.
Кормак МакКарті – американський романіст, автор таких романів, як «Перехрестя», «Старим тут не місце», «Боже дитя», «Хранитель саду», «Темрява зовні», написаних в дусі вестернів, апокаліптичної літератури та Південної Готики (підвиду американської готичної літератури, поширеної на півдні США), відомий своїм унікальним стилем письма – нігілістичними роботами, натуралістичним зображенням жорстокості, насилля протистояння особистості суспільству та незвичним синтаксисом – майже повною відсутністю пунктуації та використанням полісиндето́нів або багатосполучнико́вості.
Найвідомішим турецьким письменником-авангардистом, лауреатом Нобелівської премії з літератури 2006 року став Орха́н Феріт Паму́к, автор романів «Сніг», «Чорна книга», «Мене називають Червоний», «Музей невинності», «Біла фортеця», «Стамбул: спогади та місто», «Мовчазний дім» та інші.
Проза Орхана Памука відрізняється свободою стилю, вийшла багатомільйонними накладами в усьому світі та перекладена 63 мовами світу, а п'ять книг Орхана Памука входять до переліку 100 бестселерів у США. Основні теми у творчості автора – співіснування Сходу і Заходу, конфлікт в сучасній Туреччині між ісламом і християнством, між минулим і майбутнім; проблеми пошуку самоідентифікації цілого народу і особистості.
Ще однією жінкою, удостоєною Нобелівської премії 2007 року, стала англійсько-зімбабвійська письменниця До́ріс Мей Ле́ссінґ, яка отримала найвищу літературну відзнаку за «епопею жіночого досвіду, яка зі скепсисом, пристрастю та дальновидністю піддала дослідженню розколоту цивілізацію». У творах Доріс Лессінг переважають теми дискримінації – від суто расових до дискримінації молоді, жінок тощо, підсилені психологічним аналізом, яскравим свідченням стали романи «Золотий щоденник», «Інструкція до спуску в пекло» «Мемуари вцілілого», «Літо перед смерком», «Добрий терорист», «Щоденник доброго ближнього», «Якби старі могли» та інші твори.
Окрему сторінку в історії нобелівської премії в галузі літератури займає творчість французького письменника-бунтаря Жана-Марі Гюстава Ле Клезіо, автора більше 30 новаторських книг, оповідань, есеїв, в яких досліджуються формальні та типографічні можливості мови у русі, заданому його сучасниками (такими, як Анрі Мішо, Жорж Перек, Мішель Бютор), цікавиться темами нездорової психіки, у пізній творчості переважають теми дитинства, самотності, мандрів, а так звані сюжети без сюжетів» автор заміняє історичними дослідженнями тем іміграції, вигнання та змін.
За словами учасників наукового гуртка, обмін враженнями після прочитання світових літературних шедеврів мовою оригіналу дає хороший матеріал для дослідження актуальних проблем перекладознавства, сприяє глибокому аналізу художніх творів, авторського задуму та мовних особливостей.
На попередніх засіданнях наукового гуртка студенти досліджували витоки популярності британських письменників XX століття, обговорили гендерні стереотипи, нав’язані рекламою та ЗМІ та провели перекладацькі майстер -класи для учнів наукового ліцею №3.
Медіа–центр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
