Студенти вивчають особливості англійської літератури різних епох. На одному з попередніх засідань розглянули літературу вікторіанської епохи та «золотого віку» англійського роману. Нове засідання наукового гуртка присвятили обговоренню основних літературних течій першої половини XX століття, тенденцій у розвитку британської літератури поствоєнної епохи.
Основоположним модерністським твором залишається роман Джеймса Джойса «Уліс», а британський драматург-авангардист Семюель Беккет та поет Шеймас Хіні удостоєні Нобелівської премії з літератури у 1969 та 1995 роках.
«Британська література першої половини ХХ століття охоплює два періоди: Едвардіанську епоху кризи (перша третина ХХ століття) і добу оновлення 30-40-х років. Особливістю першої третини ХХ століття стали промислова революція та домінування Британії в світовій економіці.
Серед ключових тем художнього письменства того часу – тематика Першої світової війни, названої англійцями «Великою війною», знайшла своє відображення у творчості поетів Уілфреда Оуена, Руперта Брука, Ісаака Розенберга, Роберта Грейвса та Зігфріда Сассуна. Епічна поема валлійця Девіда Джонса «В дужках» та беллетризовані мемуари Лоуренса Аравійського – «Сім стовпів мудрості» – найвідоміші твори англійської літератури», – прокоментувала керівник гуртка, кандидат філологічних наук, доцент кафедри германської філології та перекладу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Анна Павельєва.
Поети кінця вікторіанської епохи – Томас Харді та Джерард Менлі Хопкінс стали всесвітньо відомими вже у XX столітті, а Томас Еліот та Ездра Паунд прославились вільними віршами та своїми стилістичними інноваціями. Томас Стернз Еліот по праву вважається найвизначнішим англомовним поетом XX століття. Поруч із літературним новаторством письменники притримуються і класичних традицій – зокрема, у творчості поетів георгіанської епохи Руперта Чоунера Брука, Уолтера Джона Де Ла Мара та Джона Менсвілда поєднуються романтизм, сентиментальність та гедонізм.
Англійські поети-тридцятники або група Оден: Ві́стен-Г'ю О́ден та два англо-ірландських письменники – Сесіл Дей-Люіс та Луіс МакНейс була важливою групою «лівих» письменників, чия творчість мала значний вплив на поетичних літературний рух наступних поколінь.
«Незважаючи на те, що модернізм став ключовим літературним напрямком початку XX століття, проте не всі письменники були модерністами – це і Редьярд Кіплінг (який, як виявилося, був прекрасним поетом), і Герберт Уеллс, автор «Саги про Форсайтів» Джон Голсуорсі, який отримав Нобелівську премію у галузі літератури, автор «Повісті про старих жінок» Арнольд Беннет, Кіт Гілберт Честертон та Едвард Морган Форстер. Автор «Книги джунглів» Рекдьярд Кіплінг до сьогодні залишається наймолодшим лауреатом Нобелівської премії у галузі літератури», – говорить постійна учасниця гуртка, студентка третього курсу гуманітарного факультету, цьогорічна стипендіатка Президента України Вікторія Шефер.
«Для мене стало відкриттям, що перші романи Джона Голсуорсі вийшли під псевдонімом Джон Сінджон, а його п’єси по розкриттю класових та соціальних питань стоять в одному ряду із п’єсами Джорджа Бернарда Шоу. Надзвичайно цікавим є творче життя письменниці-феміністки – Вірджинії Вульф, яка писала у дусі «потоку свідомості». Саме цій письменниці належить відоме висловлювання про те, жінка, яка бажає писати, повинна мати власне житло та гроші», – додала студентка третього курсу гуманітарного факультету Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Анна Рева.
Окремо згадали про творчість Грехема Гріна періоду 1930-1980 років, чиї романи розкривають подвійну мораль та політику сучасного світу.
З-поміж видатних романістів, що творили у період після 1950-х років, варто виокремити спадщину Ентоні Пауелла, Нобелівського лауреата сера Уільяма Голдінга, англо-ірландського філософа Дейма Іріс Мьордока, відомого своїми романами про сексуальні відносини, мораль та владу підсвідомого, шотландську романістку Мюріел Спарк («Розквіт міс Джин Броді»), Ентоні Бьорджеса з його шокуючою антиутопією «Механічний апельсин», Мервіна Піка з його готичним фентезі «Горменгаст», Анджелу Картер, відому своїми феміністичними працями в дусі магічного реалізму.
«Ми розглянули найсуперечливіше творіння сера Салмана Рушді, марсіанську поезію Крейга Рейні та Крістофера Рейда (1960-1970-ті) – поезію, у якій звичайні речі та поведінка людини описуються незвичним чином – нібито очима Марсіанина, британську відповідь «біт-поколінню» (або «розбитому поколінню») – ліверпульських поетів Едріена Генрі, Брайана Петтена та Роджера МакГоу, дослідження мови та діалектів Тоні Харрісона. Звісно, усім знайомі фентезійний роман Роальда Даля «Чарлі та шоколадна фабрика» та серія романів про Гаррі Поттера Джоан Роулінг. Британська література XX століття вирізняється не лише багатьма літературними течіями та техніками і широким спектром тем, що висвітлювалися митцями – вона дала світу найвідоміших «сучасних» письменників, якими зачитуються наші сучасники», – підсумувала керівник гуртка, кандидат філологічних наук, доцент кафедри германської філології та перекладу Анна Павельєва.
Медіа – центр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
