19 травня науково-педагогічні працівники кафедри вищої та прикладної математики Навчально-наукового інституту інформаційних технологій та робототехніки Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» провели наукову дискусію «Воїни неба. Наука перемагає війну» зі школярами Комунального закладу «Полтавський міський багатопрофільний ліцей №1 імені І.П. Котляревського».
Наукову дискусію відвідали школярі класів інформатики та математики, які змогли детальніше ознайомитися з історіями життя видатних особистостей української авіації, прослухати доповідь про найбільший літак у світі – Ан-225 «Мрія», а також дізнатися як можна використовувати штучний інтелект в сучасних військових конфліктах. Модерувала захід завідувачка кафедри вищої та прикладної математики Полтавської політехніки, кандидатка фізико-математичних наук, доцентка Наталія Ічанська.
«Легенда про військового льотчика-аса на МіГ-29 народилася другого дня війни. 25 лютого українські телеграм-канали навперейми поширювали новину про таємничого пілота – «Привида Києва», який майстерно збивав літаки окупантів.
«Привид Києва» – це супергерой-легенда, чию фігуру створили українці. Це швидше збірний образ пілотів 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил, що захищають небо столиці, які раптово з'являються там, де на них не чекають. У перші дні війни спостерігалася велика інтенсивність збиття ворожих літаків. Чати гриміли від повідомлень. «Привид Києва» уже став легендою, українським суперменом, месником, який знищує росіян. Для нас кожен пілот – Герой.
Сьогодні ми поговоримо про українського пілота, який міг стати прообразом «Привида Києва» – одного із найкращих пілотів-винищувачів світу Олександра Оксанченка», – зазначила Наталія Ічанська.
Доповідь на тему «Лицар неба, що залишився в ньому навічно (Герой України Олександр Оксанченко)» представила студентка групи 101-ФІ Вікторія Мазняк, яка детально розповіла про життя та досягнення Олександра Оксанченка – видатного героя України, який присвятив своє життя службі в армії та зробив значний внесок у захист нашої країни.
«Оксанченко Олександр Якович народився 26 квітня 1968 року в селі Маломихайлівка Покровського району Дніпропетровської області. З 1975 року по 1985 рік навчався в Маломихайлівській середній школі. Після школи вступив до Харківського вищого військового авіаційного училища льотчиків ім. С. І. Грицевця і закінчив його в 1989 році.
Ось, як він сам, жартома, казав про такий вибір професії: «Авіація – це поклик душі. Я виріс у селі на Дніпровщині. Ким я тільки не мріяв бути в дитинстві: і прикордонником, і комбайнером... А потім приїхав старший за віком друг, який закінчив нашу школу і вчився в Харківському льотному училищі. Привіз шоколад і сказав, що льотчикам його дають постійно. Я любив шоколад, тому й сам вступив у льотне училище.
У 1989–2018 роках Оксанченко проходив військову службу на льотних посадах від льотчика-інструктора до заступника командира військової частини з льотної підготовки: до 1996 року в м. Дніпропетровську (сучасне Дніпро), з 1996 року по 2022 рік – в м. Миргороді Полтавської області на посадах заступника командира з льотної підготовки та інструктора-пілота 831-ї бригади тактичної авіації (м Миргород). Був учасником АТО. З листопада 2020 р. став депутатом Миргородської міської ради 8-го скликання.
Після завершення навчання в училищі, склавши іспити на допуск до виконання фігур вищого пілотажу, він неодноразово демонстрував свій льотний вишкіл, що високо оцінили вище командування, і керівництво країни. Постійно підвищуючи свою льотну майстерність, Олександр завжди підкреслював, що фігури вищого пілотажу – не лише ефектно сприймаються любителями авіації, а й мають «практичне застосування», адже використовуються під час повітряних боїв. З появою винищувачів четвертого покоління стали можливі фігури, які виконуються на критичних режимах польоту. Так з’явилися відомі фігури – дзвін, кобра, політ на гранично малих швидкостях та інші», – розповіла Вікторія Мазняк.
Олександр Оксанченко був справжнім асом у виконанні фігур вищого пілотажу. Так, у 2016 році, після трирічної перерви військові льотчики Повітряних Сил ЗСУ взяли участь у європейських авіаційних показах. Зокрема, у міжнародному авіаційному показі SIAF-2016 в місті Сльяч (Словаччина). Україну представляли екіпажі двох винищувачів Су-27 на статичному та динамічному показах і військово-транспортний літак Ан-26.
Льотчик Повітряних Сил Збройних Сил України, полковник Олександр Оксанченко здивував публіку новою програмою. До фігур вищого пілотажу додалися кілька нових та ефектні зв’язки на зразок косих петель під 90º. Переможцем серед військових льотчиків, які пілотували впродовж двох днів, став Олександр, який отримав з рук командувача Повітряних Сил Словацької Республіки спеціальний трофей.
Відтоді віртуозний пілот неодноразово представляв Повітряні Сили України та перемагав на міжнародних авіаційних показах в Європі: Чехія, Румунія, Мальта, Угорщина, Польща, Словаччина, Бельгія, Велика Британія, Данія.
Літо 2017 року. Миргород. Командир авіаційного крила Королівських Військово-повітряних Сил Великої Британії підполковник Джонатан Ніксон спостерігає за виконанням українськими авіаторами демонстраційного пілотажу на бойовому літаку-винищувачі Су-27 і не приховує свого захоплення. Згодом поява українських літаків на авіапоказах супроводжувалася справжнім ажіотажем. Прибуття нашої делегації до Королівської авіаційної бази Бріз Нортон організатори авіапоказу транслювали у прямому ефірі на офіційному сайті.
Міжнародний авіаційний показ «The Royal International Air Tattoo» – один з найпрестижніших у світі. Свої пілотажні програми на ньому показують кращі фахівці на найновітніших та найсучасніших видах авіаційної техніки. Свій виступ Олександр Оксанченко коментував так: «Ми виконували віражі на повних форсажах, проходи на малій та великій швидкостях, бойові розвороти з поворотом у внутрішній бік, проходи з випущеним шасі та бочка з випущеним шасі, бойові розвороти з бочками. Англійська погода внесла свої корективи в програму польотів, але ми показали гарний результат».
«Олександр Оксанченко був не лише льотчиком-асом, він був цікавою особистістю, мав різні захоплення. Звісно, військова служба займала більшу частину його життя. Але він знаходив час і на свої хобі. В юності захоплювався фотографією. Він самотужки проявляв плівку та робив фотографії. В усьому шукав красу і знаходив її. А ще – на одному з місць служби висадив цілий сад. Після переїзду до Миргорода продовжив прикрашати територію деревцями. Ще одним захопленням була гра на гітарі, до того ж він мав дуже гарний голос.
Але найбільшим хобі у військового льотчика було рибальство. Ним він захопив чимале коло своїх побратимів. Як стверджує його старша донька: «там тато почувався в гармонії із природою, відновлював свої життєві сили, до того ж часто повертався додому з вражаючим уловом великої риби».
З музики Олександр надавав перевагу українським гуртам «Антитіла», «Без обмежень» тощо. Полюбляв українську літературу. На нічних чергуваннях учив напам’ять вірші українських поетів, а потім зачитував у родинному колі. Серед улюблених були поезії Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина» та Ліни Костенко «Крила», – зазначила студентка.
Олександр Оксанченко став учителем для багатьох українських пілотів, встиг виховати достойну зміну. Один із його учнів під час інтерв’ю розповідав, що таких людей – одиниці. Він говорив: «Оксанченко навчив, що майстерність і відповідальність – синоніми. Переконував, що наша техніка і професіоналізм пілотів – вагомий аргумент у питанні захисту країни.»
Олександр Якович був переконаний у тому, що військова служба є почесною місією. І він сам виконав свою місію до кінця, віддавши найцінніше – власне життя.
25 лютого 2022 року без вагань вирушив у свій черговий політ, який став для нього останнім. Героїчно загинув у повітряному бою над Києвом, відволікаючи на себе ворожу авіацію. Похований 6 березня 2022 року на військовому цвинтарі у місті Миргороді. У героя залишилася мати, дружина, двоє доньок та син.
«Завершуючи доповідь, хочу зазначити, невмирущий подвиг Олександра Оксанченка завжди залишатиметься в нашій пам'яті як символ відваги та мужності. Він справжній герой України, який запам'ятався всім своєю мужністю та звитягою воїна, професійною майстерністю льотчика, сильною волею та духом борця. Його внесок у розвиток та популяризацію української авіації на міжнародній арені завжди залишатиметься важливим історичним досягненням, яким ми маємо пишатися. Пам’ятаймо подвиг Олександра Оксанченка та тих українських льотчиків, що віддали життя за Україну!», – закликала Вікторія Мазняк.
Про найбільший літак у світі та символ нескореності українського народу – Ан-225 «Мрія» розповіла магістрантка групи 501-ФД Дар’я Єрьомченко, яка виступила з доповіддю «Можна розстріляти літак, але не можна вбити Мрію! (історія найбільшого у світі літака)».
«Назва моєї доповіді говорить сам за себе: «Можна розстріляти літак, але не можна вбити Мрію!». Ці слова стали символом нескореності людської волі та міці українського духу. То ж як розпочалась історія найвидатнішого у світі літака?
Двадцять першого грудня 1988 року відбувся перший політ дослідного зразка найбільшого у світі транспортного літака Ан-225 «Мрія», створеного київським заводом «Антонов». Спочатку його будували для космічної галузі – він міг транспортувати ракети й слугувати «стартовим майданчиком» для космічних кораблів. Основою для розробки нового літака став Ан-124 «Руслан» – до появи «Мрії», він був найбільшим літаком у світі.
3 травня 1989-го, «Мрія» стартувала з аеродрому «Байконур», несучи на «спині» свій перший вантаж – повітряно-космічний літак «Буран» масою більше ніж 60 т. Протягом наступних років Ан-225 був залучений у багатьох великих проєктах, включаючи доставлення гідрогенераторів та інших компонентів для атомної електростанції у Канаді, транспортування генераторів електростанцій у Франції та надання допомоги при евакуації внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Однак із розпадом Радянського Союзу фінансування програми «Енергія-Буран» припинилося, і проєкт було зупинено. А «Мрію» до кінця 1990-х законсервували в ангарі.
7 травня 2001 року можна вважати другим народженням «Мрії». У цей день відбувся другий «перший зліт» оновленого Ан-225. Упродовж місяця він виконав близько 20 випробувальних польотів, продемонструвавши достатньо високу надійність, і успішно завершив програму сертифікації. Так почалася нова ера в житті цього дивовижного літака», – розповіла Дар’я Єрьомченко.
Існував лише один екземпляр Ан-225, але він уже увійшов в історію, встановивши близько 250 світових рекордів за швидкістю, висотою, вантажопідйомністю. Попри те, що Ан-225 Мрія був розроблений для перевезення великих вантажів, він також використовувався для гуманітарних місій під час кризових ситуацій та природних катастроф, допомагаючи людям, які зазнали лиха.
Базувалася «Мрія» у Гостомелі, як і більшість літаків авіаліній «Антонова». В день початку повномасштабного вторгнення росії аеропорт одним із перших опинився під ударом росіян. Перша крилата ракета прилетіла туди о 6:30, згадує «Столиця» – головний старшина 4-ї бригади швидкого реагування ім.Сергія Михальчука. У перший день нацгвардійці, які обороняли аеропорт, збили шість гелікоптерів, не дали росіянам висадити важку техніку, та більшу частину десанту. Проте, щоб уникнути втрат, відступили. За заявою Укроборонпрому, на момент вторгнення літак АН-225 «Мрія» перебував на ремонті в аеропорту Гостомель, тому не встиг вилетіти з України й був знищений російськими окупантами.
«На жаль, знищений літак відновленню не підлягає. Однак, на щастя, в АН-255 є двійник, який був збудований на 60% оригінальної моделі. Крім того, «Мрія» обладнана радянською електронікою. Оскільки знайти аналоги неможливо, «начинку» літака модернізують за сучасними стандартами.
Будь-який проєкт з відродження літака Мрія буде вимагати значних витрат на розробку та будівництво. Тому необхідно залучити достатньо фінансових ресурсів, щоб забезпечити успішне відродження літака. За попередніми оцінками, вартість будівництва літака сягатиме щонайменше 500 млн євро.
Увесь світ дивився на «Мрію", коли вона вперше з'явилася у небі в 1988 році. З того часу цей літак був свідком багатьох великих історичних подій, він забезпечив транспортування важких вантажів на найбільші відстані. Але, на жаль, в ході війни літак Мрія був жорстоко знищений росіянами.
Літак Мрія став символом нескореності та міці духу українського народу. Він нагадує нам, що ми можемо досягти великих речей, якщо ми залишимось міцними й вірними нашим мріям. Літак Мрія АН-225 – це не просто технічне диво, це символ нашої волі до перемоги, нашої міці та нашої незламності!», – наголосила Дар’я Єрьомченко.
Про можливості використання штучного інтелекту в інформаційній безпеці України школярам розповів магістрант університету Назар Василинин, який презентував доповідь на тему «Використання штучного інтелекту в сучасних військових конфліктах».
Доповідач розповів присутнім про можливості штучного інтелекту, його залучення до захисту інформаційної безпеки України, використання штучного інтелекту в військових конфліктах, а саме в зборі та аналізі інформації та автономних системах озброєння.
Штучний інтелект дозволяє практично повністю виключити людину з процесу забезпечення захисту інформаційної безпеки та залишає йому допоміжні функції моніторингу та корекції. Визначено, що інтелектуальні системи позбавлені недоліків людського чинника: вони працюють швидше та помиляються значно рідше за людей.
«14 квітня 2022 року BBC опублікувала наступне повідомлення: минулого місяця компанія з розпізнавання обличчя Clearview AI, яка має суперечливу репутацію, оголосила, що передала свою технологію українському уряду.
Clearview є, мабуть, найвідомішою та найсуперечливішою системою розпізнавання облич у світі. Компанія зібрала мільярди фотографій із соціальних мереж, таких як Facebook і Twitter, щоб створити величезну базу даних, яку її генеральний директор і засновник Хоан Тон-Тат називає «пошуковою системою для облич».
Компанія зіткнулася з низкою юридичних проблем. Facebook, YouTube, Google і Twitter надіслали Clearview листи з проханням припинити використання зображень із сайтів. Офіс уповноваженого з питань інформації Британії навіть оштрафував компанію за те, що вона не повідомила людям, що збирає їхні фотографії.
Після вторгнення агресора на територію України засновник Clearview побачив можливість ще одного застосування цієї технології. Він швидко запропонував українському уряду технологію і той пристав на пропозицію.
Харківські чиновники сфотографували обличчя загиблого – піднята голова, запалі очі, які спрямовані на камеру. Вони зробили знімок і пропустили його через базу даних Clearview. Під час пошуку знайшли кілька фотографій людини, дуже схожої на померлого. Одне фото було зроблено у спекотний день. Чоловік був без сорочки. У нього було татуювання на лівому плечі. Зображення збігалося. Вони отримали ім'я померлого.
Використання технології розпізнавання облич для ідентифікації загиблих не є новим, і Clearview – не єдина платформа, яку використовують для цього в Україні.
Можна знайти навіть людей, які не мають акаунтів у соцмережах. Але навіть попри це людина, яка ніколи не мала профілю в соцмережах і думає, що стерла з інтернету свої фото, її все одно можна знайти. На фотографії, завантаженій другом, або просто на фоні випадкового зображення в інтернеті – вони потрапляють до бази даних. Це означає, що навіть військовослужбовців чи співробітників служби безпеки, яких майже немає в інтернеті, все одно можна відстежити.
Clearview в Україні використовують не лише для ідентифікації загиблих. Компанія також підтвердила, що український уряд використовує їхню технологію на блокпостах для виявлення ворогів.
Штучний інтелект, технологія розпізнавання облич допомагає українській владі під час війни. Але чи перестануть її використовувати у мирний час? Питання часу», – розповіла Наталія Ічанська.
Учасники дискусії виявили великий інтерес до обговорюваних тем, ставили цікаві питання та активно взаємодіяли з доповідачами. Цей захід став чудовою можливістю для студентів та школярів розширити свої знання, поглибити розуміння історії та досягнень української авіації, а також виявити власний науковий інтерес у галузі інформатики та математики.
Нещодавно в Полтавській політехніці пройшло спільне засідання наукових гуртків «Герої українського неба!», під час якого студенти університету та школярі Полтавщини дізналися найяскравіші факти про військового льотчика-аса та найбільший у світі літак.
Раніше молоді вчені політехніки обмінялися науково-освітніми кейсами та напрацюваннями у найрізноманітніших сферах, науковці та студенти обмінялися практичними кейсами бізнес-діагностування діючих українських та міжнародних компаній в умовах воєнного стану, а віце-президент УНГА Мирон Фірман прочитав лекцію для студентів Полтавської політехніки.
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
