15 червня у Студентському хабі Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» відбулася цікава літературно – мистецька подія – власними поетичними здобутками з шанувальниками друкованого літературного слова поділився авторитетний науковець, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри автомобільних доріг, геодезії та землеустрою Навчально – наукового інституту архітектури, будівництва та землеустрою Григорій Шарий. Привітати автора з виходом у світ третьої поетичної збірки «Гарт» прийшли найближчі та найрідніші люди, друзі, колеги поета, студентська молодь, які поділилися враженнями та продекламували улюблені рядки з поезій талановитого сучасника.
Напрочуд влучно про «знайомих незнайомців» у своєму вступному слові присутнім нагадала модераторка літературної зустрічі, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри українознавства, культури та документознавства Полтавської політехніки Людмила Чередник: «Ми звикли, що письменники – це такі люди, які живуть так далеко, і вони якісь нам не відомі й здаються незвичними людьми. Але виявляється, що в реальному житті все буває зовсім по - іншому, і люди, які поруч з нами, виявляються «знайомими незнайомцями». На мою думку, всі в університеті прекрасно знають Григорія Івановича Шарого, доктора економічних наук, відомого українського науковця в галузі землеустрою, економіки, природокористування. Цей бік його, не побоюся сказати, харизматичної особистості ми вже знаємо: ми ходимо до нього на лекції, зустрічаємо його на Вчених радах, на радах Навчально – наукового інституту архітектури, будівництва та землеустрою, але виявляється, що ця людина ще й поет, і про це в університеті знають далеко не всі.
Поезія - явище складне, багатовимірне й багатогранне. Мені надзвичайно імпонує вислів відомого письменника Юрія Андруховича: «Поезія – це спосіб існування, спосіб побачити як насправді все з усім пов’язане». У творчості Григорія Івановича Шарого дійсно починаєш розуміти, що він живе в поетичному світі, і на цей реальний світ дивиться з погляду тонкої душі поета. Якщо говорити про що його поезія, то вона теж багатогранна: про людину, про природу, про буття, філософські роздуми, про історію країни. І в цій поезії дзвінко звучать серйозні громадянські мотиви, пов’язані з історією нашої країни, і доля людей, яка нерозривна від цієї історії, і шелест весняного вітру, і синь небес, і хуга заметілі – все це можна знайти в цих віршах».
Глибокими філософськими роздумами про призначення власної поезії поділився сам автор: «Ось сьогодні замислився для чого проводити презентації. Знаєте, Василь Стус не проводив презентації своєї поезії. Коли його запитали «Як ви вважаєте, чому у вас виходить так мало поезії?» він відповів «Мабуть, тому, що я ще не на стільки освічена людина, я не дозрів, я намагаюсь, але в мене ще немає можливості писати більше віршів». І це сказав Василь Стус, людина., яка стала голосом своєї епохи. Я чимало роздумую над життям країни за останні 30 років незалежності та постійного відстоювання власних інтересів і всі свої хвилювання, розмисли намагаюся висловлювати у віршах».
Враженнями від поетичних здобутків Григорія Івановича поділилися юні шанувальниці прекрасного у слові – студентки групи 201 -ГІ факультету філології, психології та педагогіки Полтавської політехніки Світлана Левченко та Анна Нечитайло, які прочитали улюблені віршовані рядки з пейзажної лірики автора.
Тонко відзначив стилістичну схожість поезії колеги з віршованою творчістю великої поетеси - шестидесятниці Ліни Костенко доктор архітектури, професор, директор Навчально – наукового інституту архітектури, будівництва та землеустрою Вадім Вадімов: «Дійсно, ми з Григорієм Івановичем знаємось достатньо давно, і кожного разу він відкривається новою сторінкою дуже самобутньої особистості. Процес рефлексії життєвого шляху, який відбувається в кожному з нас, відображається в реалізації. Відкриття Григорія Івановича з точки зору поезії відбулось у вигляді самобутньої реакції на те, що відбувається навколо. Григорій Іванович у своїй поезії доторкається сторін нашого суспільного життя, особистих почуттів тактовно, роблячи можливість для всіх, хто читає його вірші зробити власні висновки й отримати власні враження від прочитаного. Хочу побажати поету подальшої творчої наснаги, особистих здобутків».
Старший викладач, професор, в.о. завідувача кафедри містобудування та архітектури, Заслужений працівник університету Андрій Конюк нагадав учасникам літературно – мистецького івенту чудову фразу «архітектура – це музика, яка застигла в камені», а музика і поезія - це практично одне й те саме, бо коли ми відчуваємо ритми, ямби, хореї й таке інше, то ця музика в нашій душі просинається».
Про перші враження після прочитання віршів колеги науковець пригадує: «Чесно, я був вражений - настільки в цієї людини великі й широкі інтереси - від наукових, економічних, до творчих. Григорій Іванович - дуже чуйна людина, і його роздуми, життєвий досвід виливається у такі чудові збірки. Не зупиняйтеся, коли у людини є прагнення змінювати світ на краще силою поетичного слова, виходять глибокі за змістом твори. Бажаю натхнення та нових творчих здобутків!».
Про поетичне слово як потужний поетичний ресурс зазначила старший фахівець медіацентру Полтавської політехніки Юлія Дорошенко: «Радує та нагода, за якою ми сьогодні зібралися. Дійсно, зібралися в незвичайному форматі, в теплій і затишній атмосфері, щоб в черговий раз сказати великому поетові слова вдячності. Як людина, яка має дотик до будь- яких сфер діяльності нашого університету, кожного дня відкриваю для себе нових людей. І сьогодні порівняння зі «знайомим незнайомцем» виправдовує себе мабуть на всі 200%. Складно людині, яка теж пише, аналізувати поезію інших колег по перу. Тому що, читаючи поезію сучасників, ти занурюєшся в той світ, власне ця поезія стає для тебе орієнтиром. Для мене таким орієнтиром в свій час став Василь Симоненко.
Будь - який поет, який творить в ту чи іншу епоху залишає свій слід. І завдяки поетам, про яких ми згадували і завдяки тим поколінням, які будуть після нас, залишиться безсмертне звучання української мови, зафіксоване в слові, залишиться поезія. І хай її не цитуватимуть всі, але вона все одно буде відгукуватись, як відгукується сьогодні поезія Григорія Івановича».
Неповторну вокальну композицію «Сковорода» для усіх присутніх подарував президент Студентського парламенту, керівник центру культури і студентської творчості Артем Лоік. А начальниця відділу організаційно-аналітичного забезпечення навчального процесу Наталія Максюта поділилася власними думками щодо таємничого процесу творення поетичних рядків: «Взагалі для мене такі культурні заходи – це та мить, коли можна відпочити, начебто короткострокова відпустка. Слухаючи ваші вірші й цю дружню бесіду, наче поринаєш у спогади, може й не свої, але все одно приємно. Я можу помріяти й заблукати у своїх думках, і повертаюся назад наче з відпочинку. Тому я вам дякую за неповторні хвилинки, зичу натхнення й надалі».
Поет Григорій Шарий розповів про джерела натхнення (улюблені поети, рідне село, Полтава) та зачитав декілька найзнаковіших віршів. Загалом літературно – мистецький захід відбувся у теплій неформальній атмосфері, де кожен міг поділитися власними думками та отриманими враженнями і отримати книгу з автографом автора.
Раніше у Полтавській політехніці з робочим візитом побувала делегація Київського національного університету імені Тараса Шевченка, відбувся фінісаж благодійного арт-проєкту Макса Вітика «Історія планети Земля».
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
