У Всесвітній день поезії, коли у всьому світі відзначається день душевної краси, ословеснення найсокровеннішого і величі краснописьменства, на факультеті філології, психології та педагогіки Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» зібралась літературна студія «До джерел». За словами її керівниці та натхненниці, кандидатки філологічних наук, старшої викладачки кафедри загального мовознавства та іноземних мов Наталії Бондар, об’єднуючись навколо літературного слова, плекаючи власні неповторні поетичні таланти, студентська молодь Полтавської політехніки може голосно заявити про себе, поділитися нюансами власного віршотворення та отримати всебічну підтримку однодумців.
На знакову для літературного життя факультету філології, психології та педагогіки подію завітала відома полтавська поетеса Юлія Стиркіна, промовиста назва творчої зустрічі з якою свідчить про акумульовані молодими українцями сподівання на нову весну, сповнену здійснених мрій та світлих задумів. «Всі весни вірять у весну!» – в унісон думках мільйонів громадян звучать рядки талановитої полтавки, надихаючи покоління молодих талантів на нові поетичні звершення.
Під час зустрічі, сповненої теплого невимушеного спілкування, Юлія Стиркіна розповіла про власне літературне становлення, пошуки шляхів бути почутою в сучасному мовно-мистецькому просторі та поділилася окремими «секретами» поетичної творчості з творчо обдарованою студентською молоддю Полтавської політехніки. Припіднявши завісу в авторський неповторний світ, поетеса натхненно читала ранні та пізніші за часом написання поезії, особливий ритм, мелодика, глибокі життєві та психологічні сенси яких нікого з присутніх не залишили байдужим. Більше того, учасники літературної студії «До джерел» зацікавилися знаковими моментами біографії Юлії Стиркіної, запитуючи про перших шанувальників творчості, видані книги та як під тиском обставин не зламатися духовно, не загубити власну індивідуальність, унікальний «творчий почерк». Окремо хочеться відзначити неповторний шарм, особливий настрій, що супроводжував літературне зібрання, особистісну харизму поетеси, подаровані початківцям глибокі за сенсом творчі настанови.
У виконанні авторки прозвучали поезії про теплий барвистий шалик, що ніколи не стане зашморгом на чиїйсь шиї, червону сукню невгамовної Мері, у яку часом душевно перевтілюється сама пані Юлія, роздуми про непрості реалії. На окремі поезії написані авторські пісні, зокрема присутні переглянули відеокліпи на пісню Людмили Костенко «Ти подобаєшся мені», пісню Андрія Шакіна «Я буду снігом», «Любове, бережи мене».
Пригадуючи перші поетичні кроки та формування творчого «я» у літературі, вже досвідчена літераторка розповіла: «Вірші писала з дитинства, писала просто для себе, власного задоволення, як кажуть «в шухлядку». Нікому не показувала власні творіння, трошки соромилася, не думала, що взагалі стану писати. Але так сталося, що мені було дуже самотньо і потрібно було знайти щось, що допомогло б виразити себе, відволіктися. Розпочала постійно писати вірші, публікувала їх на Фейсбуці, спочатку їх читали один-два-десяток підписників, знайомі, друзі, потім почали ділитися ними у різних поетичних Інтернет-спільнотах. Моя аудиторія повільно, але невпинно почала зростати, доки не назбиралося з півтисячі постійних читачів.
Звісно мені, як поетесі, надзвичайно приємна увага шанувальників мого слова, які часом пишуть про те, що хотіли б частіше читати новеньке, щойно написане. Щось на кшталт, посмакував чашечку кави – прочитав нову поезію від улюбленої авторки, наступного дня – знову відкрив і знову щось класне прочитав. По собі знаю, даний формат відмінно працює у сучасних реаліях, адже книгодрукування – справа далеко не з непростих і недешевих захоплень. Тому поки що нову збірку не планую видавати, не готова ще морально, як кажуть – не на часі. Слава Богу, що маю змогу ділитися власною творчістю, радувати шанувальників, розвиватися як особистість».
У творчому доробку полтавки – дві видані раніше поетичні збірки «Віршовані невитримані вина» та «Малявки міської мавки», фотоілюстрації до першої з них зробила сама. Закінчивши художню школу, має неабиякий хист до малювання, просто – малювати задовго, а фотографування – це ще одна творча іпостась пані Юлії.
«Вірші дійсно не витримані, тому що на початку моєї творчості внутрішній цензор ще глибоко спав і здавалося, що все, що написала – це щось надзвичайне виняткове. Все, що в мене було, починаючи зі шкільних років, зібрала в цій першій поетичній «ластівці». Саме за неї мене прийняли до лав Національної спілки письменників України, маститим поетам сподобалася колажність мого поетичного стилю. До речі, для ілюстрацій використала власні фото, адже захоплююся фотографією.
Другу збірку вже вичитували два філологи, у мене теж був зовсім інший підхід до написаних віршів і я дуже ретельно все перечитувала. Тому книга «Малявки міської мавки» вийшла вже високопрофесійною. «Малявки» поетичною мовою – малюночки, записочки, листи з в’язниці, адже сучасна людина в мене часто асоціюється з в’язнем», – зазначила пані Юлія.
Не оминуло перші сторінки творчої біографії Юлії Стиркіної й мовне питання, адже українською мовою поетеса почала писати значно пізніше.
«Переважну частину власного життя писала російською мовою, потім писала вже й українською мовою. З 2014 року, після сумнозвісних подій на сході нашої країни, у моїй свідомості відбувся своєрідний злам і особисто для себе твердо вирішила, що на рідній землі моя творчість буде потрібнішою, ніж десь там, у немирного сусіда. Відверто скажу – цей мовний перехід був дуже непростим, особливо на початку, тому що українська у побутовому мовленні, діловодстві – це одне, однак з творчістю це так блискавично не спрацьовує.
Цей процес був доволі болісним та зайняв чимало часу, зараз вже трішечки полегшало, однак навіть зараз перебуваю в постійному самовдосконаленні, слідкую, щоб не траплялися слова-русизми, перевіряю написання окремих слів за різними словниками. Для поетів, особливо початківців, подібні творчі сумніви, постійна робота над індивідуальним стилем – цілком нормальне явище», – поділилася запрошена гостя.
Власними поетичними здобутками з присутніми поділилися учасники літературної студії «До джерел» Анна Мороз, Ксенія Зелененька, Тетяна Рябіко, адже талановитій студентській молоді Полтавської політехніки було цікаво та пізнавально послухати творчі настанови Юлії Стиркіної як уже сформованої літераторки. За словами поетеси, творчість – це неповторний вогник, який загасити неможливо, якщо він у людині є, він має горіти.
Керівниця літстудії, кандидатка філологічних наук, старша викладачка кафедри загального мовознавства та іноземних мов Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Наталія Бондар зауважує: «Вельми тішить, що в такі надскладні часи в юних душах обдарованої молоді університету, попри все, горить іскра творчості, укотре потверджуючи незламність, віру в прийдешню Перемогу. Щиро переконані – краса чистих, розвеснених душ все-таки розжене чорні хмари війни на благодатному небі України».
По завершенню заходу студенти, викладачі обмінялися враженнями, неформально поспілкувалися з поетесою Юлією Стиркіною та домовилися про наступні творчі зустрічі. Адже молодим авторам вкрай важливо відчувати всебічну підтримку та чути поради від старших колег-літераторів.
«Творча весна» в Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» продовжує надихати на нові особливі звершення, мотивуючи талановиту студентську молодь університету братися за перо, фіксуючи пережиті життєві моменти, приємні емоції та роздуми над почутим, побаченим, прочитаним у власних поетичних творах. Незважаючи на непрості випробування, що випали на долю нашої молодої європейської держави, нова генерація молодих талантів відкриває душу назустріч новому, чудовому та незвіданому.
Літературна студія «До джерел» запрошує до своєї когорти усіх обдарованих, небайдужих і залюблених у творчість словолюбів. У подальших планах – продовжувати зустрічі з відомими митцями, поетичні майстер-класи принаймні один раз на місяць.
За детальнішою інформацією звертатися до керівниці, кандидатки філологічних наук, старшої викладачки кафедри загального мовознавства та іноземних мов Наталії Бондар (ауд. 319 Центрального корпусу Полтавської політехніки).
Нагадаємо, у студхабі «Політехніка» відбулося перше зібрання книжкового клубу «ЧитаUA».
Раніше студентки-документознавиці присвятили творчий проєкт видатній поетесі-шістдесятниці, студентки-філологи популяризують творчу спадщину Кобзаря німецькою мовою, а випускник університету Артем Лоік презентував ліричну збірку «Моя війна» та провів благодійний культурний вечір.
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
