Голова благодійного фонду «Рідна країна», український політичний і громадський діяч (народний депутат IV—VIII скликань, двічі заступник Голови Верховної Ради і екс-Віце-прем'єр-міністр України з гуманітарних питань) Микола Томенко, український журналіст, телеведучий, політик (народний депутат України VI та VII скликань), громадський та культурний діяч, голова Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній, співзасновник видавництва «Саміт-Книга» Ігор Степурін, та український історик, поет, громадсько-політичний діяч Павло Гай-Нижник – члени Експертної ради Міністерства культури та інформаційної політики України з питань декомунізації та дерусифікації, презентували науковцям та представникам студентського самоврядування низку історико-просвітницьких видань та обговорили сучасні суспільні процеси.
«Наразі намагаємось діяти через історичний пантеон, через визначних українців, щоб свіжим поглядом подивитися на нашу історію, національну культуру, філософію, традиції, і з іншого боку вирішити, що ми беремо із сучасності. Проєкт, який презентують мої колеги – це спільне видання «Сковорода і Ми», яке несе глибинні сенси: нам потрібна не академічна спадщина, нам потрібен зміст. Від себе, як співавтора видання, скажу – на сьогоднішній день нам важливо дві речі: навчання, викладання, бесіди, диспут, духовність та концепція спорідненої праці. Те, що ми бачимо останнім часом в Україні, – тотальна невідповідність моралі, етики державних посадовців, правоохоронних органів, спонукає відведення на другий план з дитинства концепцію вибору дитиною професії за призначенням, за покликанням, за моральними принципами. Ми повинні змінити це на краще, через персоналії легше донести якісь моральні та духовні цінності», – говорить Микола Томенко.
Книга «Сковорода і Ми», видана до 300-річчя від дня народження українського філософа, стала переможцем мистецького конкурсу, проведеного Міністерством культури та інформаційної політики і є також частиною заходів з відзначення ювілею Сковороди. Видання містить збірку статей 40 авторів під редакцією Олеся Донія, присвячених Григорію Сковороді та осмисленню його ідейного спадку. Статті написані не лише про Григорія Сковороду, а й про власні переживання, ідейні пошуки, мрії, «філософію свободи», «філософію серця», «філософію щастя», «філософію любові» – все те, на що надихав і надихає філософський геній Григорія Сковороди. За словами упорядника, книга буде цікавою кожному, хто хоче осмислити життя та творчість українського просвітителя-гуманіста Григорія Сковороди крізь призму сучасності. Водночас дана книга є своєрідною відповіддю на виклики, які стоять зараз перед Україною.
«Як могла вийти книга про Сковороду книгою про війну? Вірніше, яким чином книга про одного з найбільш миролюбних і життєдайних мислителів України стала книгою про війну? А згадки про війну ви помітите в кожній другій статті, або навіть в більшості статей цієї збірки.
Здається, що це зовсім неспівставні речі – Сковорода, війна. Чому так сталося? Російські фашисти зараз б’ють не лише по людях, по інфраструктурі – вони б’ють по нашому прогресу та по наших ідеях. Це колосальний удар для України.
Багатьох ідей могло б і не бути, бо в лютому я задумався чи не застарілим є це видання? Чи актуально говорити зараз про «українську мрію», про щастя, про філософію любові, коли у нас одне питання – як із зброєю в руках захистити свою батьківщину? На півроку я відклав цю ідею, але потім я зрозумів – все це й досі актуально.
Тому перше, що я написав про цей проєкт Сковороди – це назва, «Сковорода і Ми». Амбітне і нахабне завдання – ми рівнозначні Сковороді. Видання містить найрізноманітніші статті – достатньо традиційні, модернові, кілька критичних нарисів про Григорія Сковороду. На нашу думку, кожна історична постать потребує осмислення і, незважаючи на наше особисте ставлення до них, знаходимо можливості розмовляти, дискутувати, брати щось краще. Тут є цікаві статті, як у Лариси Мудрак – її думки про Сковороду, коли вона була в окупації в Бучі. Виявляється, навіть під окупацією можна думати про любов, про щастя, про змісти творів Сковороди.
Начебто синонімічний ряд, але це різні поняття: Шевченко – воля, Сковорода – свобода. Воля – щось бурхливе, що неможливо увібрати, як гірський потік. Це – буйство. Зараз наші воїни на фронті – це воля Шевченка. Сковорода інший. Він не боровся з режимом. У чому його сила? У персональній свободі. Щось не так, йому ставлять умови – він розвертається і йде.
Ми не лише вдячні нашим предкам, а ми маємо право на власне осмислення, на творення власної національної ідеї. Це видання – наша модерна філософія, поєднання нашого минулого і нашого права на наші мрії та перспективи», – розповів Олесь Доній.
Упорядник видання також зупинився на проблемі ролі вчителя в українському суспільстві. «Вчителя треба ставити на п’єдестал, адже вчитель допомагає йти по життю», наголошує Олесь Доній.
У концепції «Українська мрія. 25 сходинок до суспільного щастя» Олесь Доній осучаснює ідеї Григорія Сковороди та пропонує модерну національну ідею – щастя кожного українця. Концепція «25 сходинок» претендує стати ідейним підмурівком майбутньої Світоглядної Реформації.
«Коли ми створювали цю книжку була ідея продовжити думку «Сковорода і Ми», створити сучасний варіант цієї ідеї. Одна з нагальних потреб – філософія любові саме зараз. Коли в нас є багато ненависті до наших ворогів, дуже страшно не перенести цю ненависть в себе та в своє суспільство. Насправді, зараз ми на адреналіні, а коли все закінчиться нашою Перемогою, ми зрозуміємо, що вся нація травмована. Нам потрібно буде вчитися філософії любові, усвідомити, що ми одна родина і почнеться нова війна – із внутрішнім злом. Саме тут нам філософія Сковороди неодмінно знадобиться», – поділився громадсько-політичний діяч, доктор історичних наук Павло Гай-Нижник.
Як науковець – доктор політичних наук і кандидат історичних наук, професор Микола Томенко представив навчальний посібник свого авторства, присвячений висвітленню питань історії розвитку українського конституціоналізму від найдавніших часів до сьогодення: «Україна: історія Конституції».
Усім, хто цікавиться історією вітчизняної суспільної думки, науки та культури також цікаві «Михайло Драгоманов. Автожиттєпис» і найповніша на сьогодні бібліографія у царині драгоманознавства – видання «Михайло Драгоманов. Бібліографія (1861-2011)» . Підготовлена науковцями КНУ імені Т.Г. Шевченка праця охоплює не лише опубліковану творчу спадщину Михайла Драгоманова, але і найширший спектр літератури, присвяченої видатному мислителю за період з 1861 по 2011 р.
«На базі нашого університету відбулась Всеукраїнська науково-практична конференція «Сучасні рецепції світоглядно-ціннісних орієнтирів Григорія Сковороди», тож наша академічна спільнота з великою цікавістю взяла участь у презентації. Пан Олесь у своїй статті проаналізував усталені архетипи: Сковорода – філософ, Шевченко – Кобзар, і поставив питання: чи це основне в їх діяльності? Обговорюючи Сковороду не як філософа, а людину для якої основним заняттям було вчити, ділитися знаннями. Так виникла цікава дискусія про те, наскільки роль вчителя недооцінена в українському суспільстві. Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» як класичний багатопрофільний університет активно розвиває підготовку за педагогічними напрямками, адже ми цілком свідомі того, наскільки гостра потреба у педагогах з якісною освітою.
Звісно, окремо обговорили процеси декомунізації та дерусифікації у Полтаві. Дійсно, імідж Полтави потребує змін у суспільній свідомості, натомість мусимо докладати зусиль, щоб відродити європейський контекст з якого постало так багато видатних діячів української науки і культури (і чим ми займаємось в університеті, дослідивши витоки освітніх традицій та потужний бекграунд ідей європейського просвітництва, педагогіки, на якому заснований Інститут шляхетних дівчат, та популяризуючи ці сторінки забутої історії), а також плекати українську ідентичність.
Наш університет як один з кращих класичних університетів країни відмінно поєднує в собі довголітні освітні традиції та інновації, запозичуючи кращий європейський досвід та приєднуючись до найрізноманітніших соціальних ініціатив. В умовах повномасштабної війни з російським агресором маємо детально проаналізувати сторінки української національної історії, усвідомити помилки, зроблені попередниками, та побудувати нову, сильну та незалежну країну!
Дякую за подарунок – «Український щорічник», присвячений ювілею Сковороди, з надихаючими цитатами філософа на щодень і цікавими фактами!
Дякую за чудові зустрічі, які необхідні задля глибшого усвідомлення кожним пересічним українцем потужних процесів державотворення та переосмислення власної історії. Це непроста місія, але ви завжди можете розраховувати на підтримку Полтавської політехніки у цій сподвижницькій справі! Слава Україні!» – прокоментував ректор, професор Володимир Онищенко.
Після завершення презентації експерти поспілкувалися з науковцями, запросивши їх до участі у роботі дискусійних клубів, які не порушують політичні проблеми, а обговорення найчастіше стосуються соціокультурних тем.
Під час кампус-туру Полтавською політехнікою гості переглянули освітні локації та у Народному музеї історії університету імені Надії Кочерги познайомилися з історією одного з найпривілейованіших освітніх закладів свого часу – колишнього Полтавського інституту шляхетних дівчат.
«Нам дуже приємно сьогодні бути тут. Вражений університетом. Я чув про Ваш університет декілька разів. Кожного разу, відвідуючи своїх друзів на Полтавщині, постійно проїздом по Першотравневому проспекту чую: «Це моя Альма-матер. З будь якої нагоди завітай до університету – подивишся на рівень закладу». Потім декілька років тому я був у Полтаві й чув, що Полтавське відділення МАН знаходиться саме тут і постійно казали відвідати університет. Дійсно, випускники пишаються університетом», – поділився враженнями видавець Ігор Степурін.
Нагадаємо, заступник Міністра культури та інформаційної політики взяв участь у засіданні Вченої ради університету.
Раніше голова Комітету економістів України представив український «план Маршала».
Незабаром керівник Центру культури і студентської творчості Полтавської політехніки презентує ліричну збірку.
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
