Президент України Володимир Зеленський Указом №93/2020 «Про відзначення державними нагородами України» від 18 березня нагородив Максима Хітайлова орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
На заході пам’яті студента навчально-наукового інституту архітектури і будівництва, гранатометника 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Максима Хітайлова зібралися родина, друзі, однокурсники, бойові побратими, представники обласного військового комісаріату.
Серед присутніх: мама Максима Хітайлова – Віта Григорівна, Полтавський обласний військовий комісар, учасник бойових дій полковник Дмитро Губський, заступник обласного військового комісара, учасник бойових дій, підполковник Едуард Бородай, науково-педагогічні працівники, зокрема куратор групи, в якій навчався Максим Хітайлов, доцент кафедри технологій будівництва Людмила Бондар, студенти.
«Пам’ятати тих, хто віддав своє життя захищаючи нашу країну під час збройної агресії Російської Федерації, навчати себе і навчати молодь на героїчному прикладі самопожертви Максима Хітайлова – це обов’язок нашого поління. Пам’ять про Максима і його вчинок залишиться не тільки у серці його матері, рідних та близьких, а й в меморіальних знаках, які будуть вічно нагадувати про його подвиг. Я вдячний керівництву Полтавської політехніки в особі ректора Володимира Онищенка за послідовність у збереженні пам’яті студентів, які віддали своє життя захищаючи Батьківщину!», - сказав заступник обласного військового комісара учасник бойових дій підполковник Едуард Бородай.
Про Максима Хітайлова як старанного студента згадує куратор групи, доцент кафедри технологій будівництва Людмила Бондар: «У мене залишилися про нього тільки найкращі спогади: він був чуйною, щирою людиною, сумлінним студентом, сильний духом хлопчина, який захищав кожного з нас. Вшановувати пам’ять людей, які віддали своє життя за Україну – наш святий обов’язок. Максим загинув за рідну землю. Ми завжди будемо його пам’ятати, бо він – наш герой. А герої – не вмирають!»
«Максим був дуже слухняною, гарною дитиною. Ніколи не сказав мені поганого слова, дуже старанно навчався. Думаю, якби закінчував 11 класів – отримав би золоту медаль. Відчуваю... як ніби мені відрубали праву руку. Такі хлопці не повинні помирати. Його б все-рівно забрали б до армії, тому він вирішив служити за контрактом. Востаннє, коли говорили – сказав що йому все подобається і хотів подати документи на молодшого сержанта. Він завжди говорив: мамо, у мене все добре. А через 10 днів мала би бути ротація», - зі сльозами на очах розповіла про сина мама Максима Віта Хітайлова.
«Сьогодні в нашому університеті з’явилася вже друга меморіальна дошка. Цей скорботний пам’ятний знак буде нагадувати нам про криваву війну, про трагічно загиблих героїв, про материнське, людське горе.
Поряд з меморіальною дошкою Дмитру Коряку, випускнику електромеханічного факультету університету, який поліг в бою 11 лютого 2015 року під селищем Широкіним Донецької області, відкрито ще одну меморіальну дошку - Максиму Хітайлову, студенту навчально-наукового інституту архітектури та будівництва, гранатометнику 72-ї окремої механізованої бригади, який поліг в бою 18 лютого 2020 року поблизу хутора Вільний на Луганщині, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України.
Усі ми пам’ятаємо Максима, як доброго, щирого, працьовитого студента який гарно навчався, а головне - був відданим патріотом рідної країни. Адже він виконав свій обов’язок перед Батьківщиною, захищаючи нас. Таким він був, таким він є, таким він залишиться навіки в серцях кожного, хто його знав.
Університет заніс ім‘я Героя до Книги пам‘яті.
Ми усім колективом сумуємо і розділили гіркоту втрати. Дякую усім, хто прийшов, хто віддав шану загиблому. Пам’ять про Максима буде пошанована під час кожного урочистого заходу», - сказав ректор Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», професор Володимир Онищенко і подякував матері загиблого за сина, за можливість бути присутньою в університеті у пам’ятний день. Ректор також запросив Віту Григорівну на зустріч зі студентами у новому навчальному році.
Максим Хітайлов народився 7 жовтня 1997 року у селі Велика Знам’янка Кам’янко-Дніпровського району Запорізької області. Виріс і проживав у селі Вирішальне Лохвицького району Полтавської області. У 2017 році Максим Хітайлов закінчив Миргородський художньо-промисловий коледж імені М. В. Гоголя Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» і вступив до університету. Навчався за державним замовленням за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія» (група 301 БТп).
Минулого року вирішив служити у лавах Збройних Сил України. Був прийнятий на військову службу за контрактом у квітні 2019 року на посаду гранатометника. Службу проходив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців.
Загинув 18 лютого 2020 року поблизу хутора Вільний Луганської області, прикриваючи відхід поранених побратимів та стримуючи атаку штурмових груп противника на спостережний пост бригади.
Це друга втрата університету – у лютому 2020 року минуло п’ять років після загибелі випускника Дмитра Коряка. Він закінчив у 2011 році тоді ще електромеханічний факультет. Був учасником Євромайдану та Полтавського майдану. Пізніше пішов добровольцем до загону особливого призначення «Азов», у складі якого воював до свої трагічної загибелі 11 лютого 2015 року.
15 липня 2015 року на фасаді університету відкрито меморіальну дошку Дмитру Коряку, а його ім’я та життєпис занесені до Книги пам’яті, яка зберігається у Народному музеї історії Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка».
Відтепер у Книзі пам‘яті є сторінка, присвячена Максиму Хітайлову. Університет пам’ятає і шанує своїх Героїв!
Медіа-центр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
