Випускниця Навчально-наукового інституту архітектури, будівництва та землеустрою Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» за спеціальністю 191 «Архітектура та містобудування» Аліна Янко родом з Лохвиччини. До університету вступила після закінчення гімназії, але після 9 класу задумувалася про вступ до Відокремленого структурного підрозділу «Миргородський фаховий коледж імені Миколи Гоголя Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка».
Протягом навчання в університеті разом з однокурсниками часто працювала над потенційними проєктами покращення простору біля Полтавського академічного обласного театру ляльок, вуличних перехресть, площ, частин вулиці, переходів через залізничні шляхи тощо. Докладаючи мінімальні зусилля, використовуючи будь-які творчі ідеї, фантазію та власне бачення щодо покращення стану інфраструктурних об’єктів, студенти активно долучалися до створення інноваційних локацій у Полтаві та реалізовували найсміливіші дизайнерські рішення.
Завідувач кафедри архітектури будівель та дизайну Навчально-наукового інституту архітектури, будівництва та землеустрою, доктор архітектури, професор Володимир Ніколаєнко запропонував студентам-архітекторам зробити ескізи зупинки біля університету. Головною метою навчального завдання було поєднати класику та сучасність, створити проєкт, який вписувався б в міське та університетське середовище.
Ректор університету, професор Володимир Онищенко з великим задоволенням зустрівся з талановитою випускницею, щоб подякувати за сумлінне навчання (відмінниця навчалась за кошти державного бюджету і заслужено здобула диплом з відзнакою), привітати з успішним завершенням і обговорити можливості втілення цього проєкту.
«Нещодавно полтавські соцмережі облетіла творча робота нашої випускниці, магістра з архітектури та містобудування Аліни Янко – ескіз «розумної» зупинки громадського транспорту. Увага до її ескізу і бурхливе обговорення громадськістю свідчить про дуже вдалу ідею молодої архітекторки, яка спробувала показати абсолютно новаторський підхід до створення публічних об'єктів.
Здобуті в університеті професійні знання і вміння, помножені на її креатив, уже використовує для проєктів відновлення та відбудови України після завершення повномасштабного вторгнення російського агресора на територію нашої держави. Як ректору, мені дуже приємно відзначити високий рівень підготовки майбутніх архітекторів, постійну динаміку в оновленні освітніх програм відповідно до сучасних вимог професії, що дозволяє майбутньому фахівцеві ще під час навчання братися за серйозні проєкти та здобувати безцінний досвід, а з отриманням диплому – бути затребуваним фахівцем, якого не потрібно перенавчати.
Пишаємось випускниками наших потужних наукових шкіл, зокрема потужної архітектурної школи – творчими, талановитими, інноваційними! Щиро бажаю Аліні подальших професійних успіхів, реалізації творчих планів та натхнення у справі розбудови повоєнної України!» – прокоментував ректор.
На шляху до диплому магістра Аліна стала учасницею і призеркою багатьох архітектурних конкурсів, зокрема її команда стала фіналісткою національного архітектурного конкурсу «Steel Freedom-2021», де завданням майбутніх архітекторів було створення офісної будівлі у Києві та благоустрій її території. Команда наших студентів виграла приз від головного партнера конкурсу: поїздку на «Експо-2020» в Дубаї, але через війну поїздка відкладена до того моменту, коли переможці визначать доречний час для її здійснення.
«Ще з середніх класів я знала, що мені треба обирати професію пов’язану з творчістю. Я хотіла вступати в Миргородський коледж на «Образотворче мистецтво» після 9-го класу. Але довчилась 11 класів і першим пріоритетом під час вступу в мене була архітектура.
Найважчим був перший курс навчання – складна адаптація до університету та нових умов. На 3-4 курсі «дистанційка» полегшила процес навчання.
Усе почалося з того, що ми з моїми одногрупницями взяли участь в конкурсі Steel Freedom. До кінця не хотілося брати… через хвилювання за вплив на навчання та успішність, не хотілося розриватися між одним і іншим, бо якщо я за щось берусь, то на 100%. Але все-таки наша одногрупниця нас згуртувала і ми всі домовилися про роботу, почали заглиблюватися у справу. Те, що ми потрапили у фінал – було дуже неочікувано й хвилююче. У день коли оголошували команди-фіналісти я подумала про складнощі, які можуть виникнути з презентацією, відео, підготовкою виступу тощо.
Я пам’ятаю момент, коли ми вже були у фіналі і оголошували переможців. Почали з головного призу від партнера конкурсу – поїздка на «Експо-2020» в Дубаї. Ми сиділи похмурі, бо побачили інші проєкти: деякі кращі, деякі гірші. І тут оголошують шифр нашої команди. Це було шокуюче. Але, на жаль, ми нікуди не поїхали. Поїздка була запланована минулого року на 27 лютого, тому не виїхали.
Нам, як учасницям конкурсу, дали пільги й ми не виконували завдання по навчанню – у рамках угоди з університетом проєкт зараховувався як навчальний, але, коли ми працювали над проєктом по конкурсу, наш викладач – завідувач кафедри архітектури будівель та дизайну Володимир Ніколаєнко, поділився своєю ідеєю й запропонував кожній з нас зробити ескізи зупинки біля університету. Кожна з нас створила свої ескізи, показали викладачеві, він погодив у кожної з нас по одному й ми далі над ними працювали. По троху я допрацювала свій ескіз.
Він проєктувався півтора року тому, але його помітили тільки зараз, хоча в соцмережах був виставлений дуже давно. Загалом на проєктування зупинки було витрачено місяць – з кінця листопада й до кінця грудня 2021 року. Під час роботи над проєктом складно було зробити так, щоб це не привертало занадто багато уваги, або щоб це не здавалося подобою на класицизм чи чимось не естетичним. Дуже багато було думок щодо покрівлі в закритій частині. Навіть коли проєкт був майже готовий все одно залишалося багато нюансів, які були не допрацьовані. Як приклад – дах. Були різні варіанти, але в моєму проєкті він залишився скляний, через що було багато претензій з боку людей, які бачили цей ескіз, з приводу того, що буде спекотно. Я це все розумію. На мою думку, ескіз ще треба допрацьовувати, можна взяти певні напрацювання з інших ескізів моїх колег», – зазначила Аліна Янко.
Їй так сподобався Steel Freedom, що надихнулась на нові конкурси, а викладачі заохочували участь у різних змаганнях. Особливо її зацікавив конкурс ескізів багатофункціонального простору з вуличними меблями в Ужгороді та архітектурний конкурс від «Нової пошти».
«На конкурсі парклетів в Ужгороді треба було розробити по одному ескізу для п’яти локацій. Я спочатку взялася за 2 локації, але по часу не встигала, тому здала тільки одну. Захист проєктів був онлайн і пройшов успішно, через декілька днів мені повідомили, що я перемогла. Призом була поїздка до Польщі, теж запланована на минулу весну і не здійснена», – поділилася випускниця.
За словами Аліни Янко, вона щиро рада скористатися здобутими в університеті професійними знаннями і навичками, щоб займатися реальними справами з відновлення та відбудови країни після завершення повномасштабного вторгнення рф на територію нашої держави. Один її проєкт стосується відбудови пошкодженого будинку у Бородянці, інший – побудови нових сучасних котеджних містечок на місці зруйнованих в Охтирці.
«Коли проходиш вулицями рідної Лохвиці, інколи думаєш що б я могла змінити на краще. Бувають думки та мрії. Якби я мала таку можливість, перш за все, я попрацювала б з нашим парком в центрі, «Бродвеєм», як кажуть місцеві», – говорить Аліна Янко. «Мені, мабуть, більше подобається саме громадський простір, подобається проєктувати не будівлі, а саме вуличні локації, вуличний простір. Тематика урбанізму, впорядкування міського простору мені до душі. Якби мій ескіз зупинки втілили у життя – це було б приємно й неочікувано».
Її магістерська робота присвячена впорядкуванню міської локації в Мілані. Студентам радить не допускати такої помилки, яку зробила, готуючи дипломну роботу на бакалавраті – відкладати до останнього і страждати від недосипів через невпорядкований графік. На магістратурі Аліна створила свій розклад роботи і щодня за ним звіряла свої KPI. Робота над дипломною роботою рухалась продуктивно, без порушених дедлайнів і стресів, і вистачало часу на дозвілля. Тепер як кваліфікований фахівець готова почати свою професійну кар’єру архітекторки.
Нагадаємо, випускник політехніки створив універсальний наземний дрон і виклав у вільний доступ програму для його модифікації, а ще один випускник, керівник Центру культури і студентської творчості Полтавської політехніки презентував поетичну збірку «Моя війна».
Нещодавно у політехніці завершили навчання майже півтисячі випускників магістратури.
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
