Як знайти гармонію між власними емоціями та цифровим світом, навчитися краще розуміти себе й інших, а також відчути справжню силу міжкультурного обміну? Відповідь на це запитання знайшла студентка групи 401-ФФ спеціальності 035 Філологія Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Вікторія Бойко. Вона взяла участь у молодіжному обміні Erasmus+ “(MIND)CRAFTING EMOTIONS”, який проходив з 3 по 12 жовтня 2025 року в мальовничому місті Цахкадзор, Вірменія.
Проєкт об’єднав молодь із України, Польщі, Португалії, Іспанії, Молдови, Латвії, Грузії та Вірменії з метою дослідити вплив емоційного інтелекту на життя людини у цифрову епоху. Учасники навчалися усвідомлено спілкуватися в онлайн-середовищі, керувати власними емоціями, розвивати емпатію та створювати здоровий баланс між використанням технологій і внутрішньою рівновагою.
Програма обміну поєднала практичні тренінги, творчі завдання, командну роботу та глибокі рефлексії, що сприяли розвитку стресостійкості, самосвідомості та відповідального ставлення до цифрового добробуту.
Вікторія Бойко поділилась з нами своїми враженнями від участі у молодіжному обміні:
«Проєкт розпочався з інтерактивної вправи під назвою “Fears, Expectations and Contributions”. Учасники були розділені на малі групи, де мали можливість відкрито обговорити свої занепокоєння, сформулювати очікування від проєкту та окреслити потенційні сфери, у яких вони могли б бути корисними. Ця активність значно сприяла взаєморозумінню між учасниками та створила сприятливу атмосферу для подальшої співпраці.
Наступним етапом стала робота в національних командах, метою якої було розроблення набору правил і принципів. Ці правила мали забезпечити комфортне та ефективне середовище для всіх учасників обміну.
Далі, для повного розуміння структури та методології проєкту, учасників ознайомили з детальною таблицею активностей. У рамках цієї сесії завданням було співвіднести різноманітні навчальні матеріали з відповідними типами освіти: неформальною та інформальною. Це дозволило учасникам отримати глибше розуміння методик та механізмів проєкту. Це була не просто наукова вправа, а чудовий приклад того, як через гру можна навчатися і працювати в команді. Після обіду ми мали трохи вільного часу, і частина з нас взяла участь у грі «лабіринт». Було весело, динамічно і дуже згуртовуюче.
А ввечері на нас чекала ще одна незабутня частина дня. Ми презентували свої напрацювання на фліпчартах, а потім вирушили на локацію з мотузковими активностями. Це був справжній виклик – і фізичний, і емоційний. Ми проходили завдання, які вимагали довіри, підтримки та чіткого командного спілкування. Було багато моментів, коли ми справді відчули, наскільки важливо бути єдиною командою. Завершенням кожного дня була рефлексія – ми ділилися враженнями, емоціями та тим, що для кожного з нас означає цей досвід. Були сміх, сльози, емоції, щирість та навіть злість, бо ми різні і кожен відчував та переживав по своєму.
День за днем програма ставала легшою, адже всі вправи були побудовані на довірі та взаєморозумінні, а саме задля цього ми і працювали кожного дня, кожної хвилини. Це є прикладом того, як через прості, але глибокі вправи можна будувати довіру, розвивати навички співпраці та створювати справжню міжнародну спільноту.
Першою сесією стала “Digital Footprints” – ми працювали в групах, вигадували онлайн-профілі, а потім аналізували їх, обговорюючи, яке враження може скласти про людину її цифровий образ. Це стало чудовим способом замислитися над тим, як ми презентуємо себе в інтернеті та наскільки швидко формуються судження про інших. Ця сесія допомогла усвідомити важливість відповідального поводження у цифровому просторі.
Після перерви на каву, латвійська команда провела надзвичайно глибоку та емоційну сесію, присвячену проблематиці кібербулінгу під назвою “Cyberbullying Awareness and Response”. Учасникам було запропоновано переглянути відеоматеріали з реальними історіями постраждалих, що стало відправною точкою для жвавих дискусій та практичних вправ. Ми моделювали різні ситуації, аби навчитися ефективно підтримувати тих, хто зіткнувся з кібербулінгом, та адекватно реагувати на такі випадки. Це був дуже важливий і чуттєвий досвід. Ця сесія, щоправда, не була проведена у звичному ігровому форматі. Натомість, вона набула вигляду інтерактивної театральної постановки, що зробило її ще більш емоційно складною, але водночас неймовірно захопливою та інтерактивною.
Невербальне спілкування – це концепція, про яку обізнані всі. Ми добре знаємо, що міміка, жести, погляд часто здатні передати більше інформації, ніж вербальні висловлювання. Це є базовою істиною, яка постійно згадується на тренінгах, у літературі та лекціях. Однак, фасилітаторка Наріне обрала інший підхід. Вона не просто розповідала про невербальне спілкування – вона показала його у дії. Наріне створила унікальний простір, де ми не були пасивними слухачами, а проживали цей досвід. Кожен з нас перетворився з спостерігача на активного учасника. Через низку простих, але глибоких вправ, ми відчули, як функціонує невербальна комунікація в реальному часі – у моменти, коли говорити неможливо, але необхідно бути почутим.
Крім того нас ознайомили з різними категоріями емоцій, після чого нас поділили на пари для невербального зображення цих емоцій. Ця активність виявилася не лише розважальною, а й надзвичайно глибокою – вона сприяла розвитку навичок самовираження, розуміння інших та роботи з власними почуттями. Елементи театральної імпровізації допомогли нам краще розкритися, подолати сором'язливість та відчути себе невід'ємною частиною команди.
Між основними навчальними блоками ми брали участь в енерджайзерах – коротких, але динамічних активностях, що ефективно відновлювали нашу енергію. Однією з найбільш пам'ятних ігор була “The Floor is Lava”, де учасники мали оперативно пересуватися простором, уникаючи контакту з підлогою. Це завдання вимагало не лише швидкого мислення та координації, а й активної командної підтримки.
Завершенням сесії стала серія дихальних вправ, які допомогли нам розслабитися, заспокоїтися та осмислити отриманий досвід. Ми мали унікальну можливість зосередитися на власних емоціях, відчути внутрішній баланс і поділитися враженнями з іншими учасниками.
Ця сесія дала нам значно більше, ніж просто заняття з театрального мистецтва чи комунікації – вона була про нас самих. Про те, як ми взаємодіємо, як відчуваємо, як підтримуємо одне одного. Ми навчилися глибше розуміти себе та своїх нових друзів з інших країн, і це є найціннішим здобутком, який можна винести з подібного досвіду.
Щовечора ми отримували унікальну можливість глибоко зануритися в культуру одне одного. Ці зустрічі були не просто формальними презентаціями, а живими інтерактивними подіями, що знайомили нас із традиціями, емоціями та смаками різних країн. Кожна команда з любов'ю та гордістю готувала свою частину вечора, і ми з нетерпінням очікували на кожну наступну подію. Ми танцювали національні танці, вивчаючи рухи, які передають характер і дух народу, куштували традиційні страви – від вишуканих солодощів до домашніх делікатесів, приготованих власноруч учасниками, слухали автентичну музику, співали, грали в традиційні ігри, переглядали відеоматеріали, приміряли національний одяг і навіть намагалися вимовляти кілька слів мовами, які раніше здавалися нам далекими та незрозумілими. Ці культурні вечори перетворилися на простір для справжнього обміну – не лише культурного, а й глибоко людського. Ми не просто дізнавалися нові факти; ми відчували, що означає бути частиною іншої культури. І щоразу, коли такий вечір добігав кінця, ми ставали трохи ближчими, трохи відкритішими та духовно багатшими. Культурні вечори – це те, що залишиться з нами надовго. Бо саме в таких моментах народжується розуміння, повага і справжня дружба.
З великою вдячністю пишу зараз про те, що ми мали неймовірну можливість глибше познайомитися з культурою та історією Вірменії. Ми відвідали монастир Гегард – об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, який вразив нас своєю атмосферою, архітектурою та духовністю. Потім ми вирушили до храму Гарні, єдиного збереженого язичницького храму в регіоні, і побачили природне диво – «Симфонію каменів», де скелі утворюють унікальні геометричні форми. Ми мали змогу скуштувати традиційні вірменські страви – смачно, щиро і з любов’ю. Після цього взяли участь у майстер-класі, де дізналися більше про місцеві традиції, ремесла та побут. Особливим моментом стала зупинка на оглядовому майданчику з видом на гору Арарат – символ Вірменії, який залишив у наших серцях глибокий слід. Цей день був наповнений красою, знаннями та емоціями. Ми не просто побачили Вірменію – ми її відчули.
Мій перший міжнародний проєкт відбувся у квітні 2024 року — наприкінці другого курсу. Я тоді тільки відкривала для себе світ молодіжних обмінів, і навіть не уявляла, наскільки сильно це змінить моє життя. Зараз я вже на четвертому курсі, за вікном 2025 рік, і цей проєкт став для мене сьомим. Сьомим! І кожен з них – це окрема історія, окреме відкриття, окрема частинка мого професійного та особистого зростання.
Я неймовірно щаслива, що маю змогу бути частиною таких ініціатив, знайомитися з людьми з різних країн, вивчати культури, працювати в командах, розвивати себе. Це не просто досвід – це стиль життя, який надихає, формує і дає сили рухатися далі. І я точно знаю: зупинятися не збираюся, адже ще так багато прекрасного, що я не бачила, не спробувала, не відчула. Попереду ще багато проєктів, багато країн, багато викликів – і я готова до всього. Бо кожен новий крок – це ще один доказ того, що я на правильному шляху.
Хочу щиро подякувати всім, а саме приймаючій вірменській організації NGO “Youth Mix” – за теплоту, професіоналізм і атмосферу, в якій кожен учасник відчуває себе частиною великої родини, українсько-польській організації “Logos” – за підтримку, координацію та віру в молодь. Ви відкриваєте двері до світу, і я вдячна, що змогла пройти крізь них.
Не можу не подякувати батькам та моїй родині за те, що ви зі мною в будь-якій ситуації – навіть тоді, коли я сама сумніваюся. За те, що підтримували кожен мій крок, кожну поїздку, кожен проєкт. За те, що ніколи не ставили меж моїм мріям, а навпаки – допомагали їм зростати. Ваша підтримка – це мій фундамент. Ваші слова – моя мотивація. Ви – моя опора. Без вас я б не змогла пройти цей шлях, не змогла б відкрити для себе світ, не змогла б повірити, що все можливо. Цей досвід – не тільки мій. Це наша спільна історія. І я неймовірно вдячна, що маю вас!
Особлива подяка та шана моєму рідному університету – Національному університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», президенту та ректору – за те, що підтримуєте студентські ініціативи, створюєте умови для міжнародного розвитку і формуєте нове покоління активної молоді! Ваша підтримка – це не просто організація, це справжнє лідерство, яке змінює життя студентів! І окрема, глибока вдячність Анні Костянтинівні Павельєвій – за натхнення, за віру, за впровадження всього прекрасного та міжнародного в наш університет. Дякую всім, хто поруч. Це тільки початок!» – говорить Вікторія Бойко.
Дівчина неодноразово була учасницею молодіжних обмінів та тренінгів за програмою Erasmus+, зокрема, “Hack Your Future”, “Unfolding Complexity. Foundations of Conflict Transformation”, “Interexchange Academy – A Co-Creative Academy of Peacebuilding, Societal Inclusion and Greener Future”, “Promoting peace awareness among youth”, “Cyber Heroes”.
Нагадаємо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
